ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 3 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Шицького І. Б., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Яреми А. Г., розглянувши (за участю представників: публічного акціонерного товариства "Агрокомбанк" - Герасименко Т. В., Костюченко І. В., Кабінету Міністрів України - Галущенка Г. В.) заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Рибфлот" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12 квітня 2011 року у справі N 45/211 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рибфлот" до публічного акціонерного товариства "Агрокомбанк" про стягнення 560422,29 грн., встановив:

У червні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю "Рибфлот" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Агрокомбанк" про стягнення 560422,29 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що даний спір виник внаслідок того, що примусове виконання зобов'язання відповідача за рішенням господарського суду м. Києва від 8 квітня 2008 року у справі N 38/64 відбулося з простроченням, а тому відповідач має сплатити позивачеві збитки від інфляції та 3 % річних від суми боргу та від суми відсотків за прострочення оплати за векселем за весь час прострочення згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду м. Києва від 4 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2011 року рішення господарського суду м. Києва від 4 жовтня 2010 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 квітня 2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 25 січня 2011 року залишено без зміни.

В основу постанови касаційного суду покладено висновок суду про те, що вексельне законодавство не передбачає стягнення інфляційних збитків і 3 % річних у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання, а тому відсутні підстави для застосування ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Рибфлот" у порядку ст. 11119 ГПК України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12 квітня 2011 року у справі N 45/211 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 2 ст. 625 ЦК України у правовідносинах щодо стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за прострочення виконання вексельного зобов'язання.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано постанови Вищого господарського суду України від 15 лютого 2011 року у справі N 25/368, від 22 грудня 2010 року у справі N 43/112, від 21 жовтня 2010 року у справі N 20/44-10, від 8 вересня 2010 року у справі N 16-12-30/16-09-414, від 2 червня 2010 року у справі N 30/143-08(39/366-07(10/348-06)), від 11 березня 2010 року у справі N 06-324-09 (Постанова N 6/324/09), від 11 листопада 2009 року у справі N 16/25-16/26-16/27, від 14 липня 2009 року у справі N 39/156-08 (Постанова N 39/156-08), від 19 березня 2008 року у справі N 32/341(39/133-07) (Постанова N 32/341(39/133-07)), від 13 червня 2007 року у справі N 39/471-06, від 5 лютого 2007 року у справі N 7/247, у яких висловлено правові позиції про те, що після ухвалення рішення суду про стягнення за векселем між сторонами виникли грошові зобов'язання, а отже, і право на застосування приписів статті 625 ЦК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10 червня 2011 року у справі N 45/211 товариству з обмеженою відповідальністю "Рибфлот" надано строк до 13 липня 2011 року для усунення недоліків заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12 квітня 2011 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27 липня 2011 року у справі N 45/211 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12 квітня 2011 року.

Ухвалами Верховного Суду України від 6 вересня 2011 року:

- відкрито провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 12 квітня 2011 року у справі N 45/211,

- витребувано матеріали справи,

- доручено Голові Науково-консультативної ради при Верховному Суді України забезпечити підготовку відповідними фахівцями Науково-консультативної ради наукового висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч. 2 ст. 625 ЦК України у правовідносинах щодо стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за прострочення виконання вексельного зобов'язання,

- визначено Кабінет Міністрів України органом державної влади, представники якого можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання ч. 2 ст. 625 ЦК України у правовідносинах щодо стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за прострочення виконання вексельного зобов'язання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що рішенням господарського суду м. Києва від 8 квітня 2008 року у справі N 38/64 з публічного акціонерного товариства "Агрокомбанк" стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рибфлот" заборгованість за векселем від 14 лютого 2007 року АА N 0296158 в сумі 660358,74 грн., відсотки прострочення оплати за період з 1 травня 2007 року по 6 лютого 2008 року в сумі 42434,76 грн.

30 березня 2010 року рішення господарського суду м. Києва від 8 квітня 2008 року у N 38/64 було виконано повністю.

Предметом даного судового розгляду є вимога позивача до відповідача про сплату збитків від інфляції та 3 % річних від суми боргу та від суми відсотків за прострочення оплати за векселем за період з 1 травня 2007 року по 6 лютого 2008 року в сумі 42434,76 грн. відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" законодавство України про обіг векселів складається ізЖеневської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (надалі Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до ст. 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: (1) сумою неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 Уніфікованого закону особа, яка прийме переказний вексель і здійснить платіж за ним, може стягнути з інших зобов'язаних перед нею осіб відсотки на вказану суму, обчислені в розмірі шести, починаючи з дня, коли вона здійснила платіж.

Пунктом 5 ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" визначено, що відсотки нараховуються виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України на день подання позову і від дня настання строку платежу до дня подання позову відповідно.

Відтак застосування норм ЦК України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов'язань до правовідносин, пов'язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що названі в Законі України "Про обіг векселів в Україні".

Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних витрат та 3 % річних у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання за рішенням суду, то ст. 625 ЦК України у даній справі застосуванню не підлягає.

Вищий господарський суд України, залишаючи без зміни постанову апеляційного господарського суду у справі N 45/211, дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання за рішенням суду, оскільки вексельне законодавство не передбачає таких стягнень.

За таких обставин відсутні підстави для скасування законної та обґрунтованої постанови Вищого господарського суду України від 12 квітня 2011 року у справі N 45/211 та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Рибфлот" слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11114 - 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України, постановив:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Рибфлот" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12 квітня 2011 року у справі N 45/211 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 11116 ГПК України.

 

Головуючий

І. Б. Шицький

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

А. Г. Ярема

 

* * *

Правова позиція N 3-91гс11

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних витрат та 3 % річних у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання за рішенням суду, і тому ст. 625 ЦК України у даній справі застосуванню не підлягає.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали