ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

від 12 жовтня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого - Яреми А. Г., суддів: Жайворонок Т. Є., Охрімчук Л. І., Лященко Н. П., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат") про стягнення грошових коштів за касаційною скаргою ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 серпня 2010 року, встановила:

У жовтні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що у зв'язку з виходом на пенсію, відповідно до п. 2.21 колективного договору на 2008 рік, укладеного між правлінням та трудовим колективом ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" та зареєстрованого виконавчим комітетом Марганецької міської ради народних депутатів 16 січня 2008 року N 1/2008 (далі - колективний договір), має право на отримання разового заохочення у розмірі трьох середньомісячних зарплат, що становить 5608 грн. 34 коп. Однак відповідачем у порушення передбачених колективним договором зобов'язань нараховано та виплачено лише 50 % від визначеної суми.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 серпня 2010 року, позов ОСОБА_6 задоволено: стягнуто з ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" на користь позивача 2804 грн. 17 коп. недоплаченого разового заохочення при виході на пенсію; вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до п. 2 розд. XIII "Перехідні положення" Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку, визначеному ЦПК України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 1 січня 2010 року втратили чинність зміни, внесені постановою від 31 березня 2009 року N 16/56, і почала діяти попередня редакція колективного договору, тому позовні вимоги ОСОБА_6 про стягнення недоплаченої відповідачем частини одноразового заохочення є правомірними і підлягають задоволенню.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що право на пенсію виникло у позивача ще до внесення змін до колективного договору, тому відповідач безпідставно не нарахував ОСОБА_6 недоплачену суму заохочення.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Судами встановлено, що 1 квітня 2009 року ОСОБА_6 було звільнено з ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" у зв'язку з виходом на пенсію.

Колективним договором між первинною профспілковою організацією та адміністрацією ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", що діє на 2009 - 2010 роки, передбачено право позивача при виході на пенсію на виплату разового заохочення за багаторічну добросовісну працю, розмір якої залежить від безперервного стажу роботи на комбінаті.

Оскільки стаж роботи позивача становить понад 25 років, то він мав би право на отримання разового заохочення у розмірі трьох середньомісячних зарплат, що становить 5608 грн. 34 коп.

При отриманні розрахунку позивачу було нараховано та виплачено лише 50 % від зазначеної суми, а саме 2804 грн. 17 коп. При розрахунку суми одноразового заохочення відповідач керувався положеннями постанов прийнятих адміністрацією та профспілковим комітетом, якими внесені зміни в п. 2.21 колективного договору.

Відповідно до ст. 14 Закону України від 1 липня 1993 року N 3356-XII "Про колективні договори та угоди" зміни та доповнення до колективного договору протягом строку його дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін у порядку, визначеному колективним договором.

Пунктом 1.7 колективного договору на 2008 рік між правлінням та трудовим колективом ВАТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат", зареєстрованого виконавчим комітетом Марганецької міської ради народних депутатів 16 січня 2008 року N 1/2008, передбачено порядок внесення змін та доповнень до колективного договору, відповідно до якого останні вносяться шляхом прийняття сторонами постанов.

З дотриманням вказаних положень та вимог п. 1.7 колективного договору, п. 7.2 постанови від 31 березня 2009 року N 15/56 було внесено зміни до п. 2.21 колективного договору, якими передбачено, що з 1 квітня 2009 року нарахування та виплата одноразового заохочення при виході на пенсію працівникам за багаторічну і добросовісну працю здійснюється в розмірі 50 % від суми, передбаченої п. 2.21 колективного договору. Такі зміни діяли до 1 вересня 2009 року.

Тобто сторони колективного договору дійшли згоди, що починаючи з 1 квітня до 1 вересня 2009 року, працівник має право на виплату одноразового заохочення при виході на пенсію у розмірі лише 50 % від трьох середньомісячних зарплат і таке право у нього виникає з дня виходу на пенсію, а не з дати настання у працівника права на неї.

Оскільки позивач звільнився у зв'язку з виходом на пенсію з 1 квітня 2009 року, то право на виплату одноразового заохочення за багаторічну добросовісну працю у нього виникло з цієї дати та на умовах, передбачених п. 2.21 колективного договору, з урахуванням змін, внесених постановою N 15/56.

З огляду на вищевикладене, суди дійшли помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, тому ухвалені судові рішення не можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України вирішила:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити.

Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 серпня 2010 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення грошових коштів відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. Г. Ярема

Судді:

Т. Є. Жайворонок

 

Н. П. Лященко

 

Л. І. Охрімчук

 

Ю. Л. Сенін

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали