ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01.03.2011 р.

N К-12278/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді-доповідача Рибченка А. О., суддів - Карася О. В., Островича С. Е., Степашка О. І., Федорова М. О., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 червня 2008 року у справі N 2-29/458-2008А за позовом Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" про стягнення 237137,73 грн., встановив:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 червня 2008 року, позов Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (далі - позивач) до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя" (далі - відповідач) задоволено частково. Стягнуто з відповідача в доход Державного бюджету України заборгованість по сплаті збору за геологорозвідувальні роботи в сумі 99248,55 грн. В частині позовних вимог про стягнення 125697,22 грн. в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 червня 2008 року в повному обсязі, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2008 року в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення - про задоволення позову повністю.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що в період з IV кварталу 2004 року по III квартал 2006 року відповідачем задекларовано податкові зобов'язання із збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, в розмірі 218545,71 грн.

У відповідності до вимог підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон N 2181-III) позивачем на адресу КРП "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Джанкоя"направлено першу податкову вимогу N 1/38 від 26 жовтня 2001 року на суму 48979,00 грн. та другу податкову вимогу N 2/213 від 12 грудня 2001 року на суму 136934,86 грн.

Крім того, позивачем було прийнято рішення N 10/24-0/003348100/2981 від 8 квітня 2002 року про застосування до відповідача заходів погашення податкового боргу за рахунок стягнення його активів.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону N 2181-III податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону N 2181-III визначено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, відповідачем у період з 11 листопада 2004 року по 26 грудня 2006 року платіжними дорученнями податкові зобов'язання із збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету, частково оплачено в сумі 156700,00 грн. (122757,04 грн. - поточні платежі, 33942,96 грн. - недоїмка).

Крім того, згідно акту звірки відповідачем визнано суму заборгованості у розмірі 99248,55 грн., а сума у розмірі 125697,22 грн. залишилася непідтвердженою.

Колегія суддів відхиляє доводи позивача, що кошти в розмірі 156700,00 грн., що надходили до бюджету, у відповідності до вимог пункту 7.7 статті 7 Закону N 2181-III, спрямовувалися в погашення податкового боргу, який виник раніше ніж частина податкового боргу в розмірі 125697,22 грн., оскільки пунктом 7.7 статті 7 Закону N 2181-III визначено рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, Законом N 2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону N 2181-III джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 червня 2008 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим відхилити, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 19 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

А. О. Рибченко

Судді:

О. В. Карась

 

С. Е. Острович

 

О. І. Степашко

 

М. О. Федоров

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали