ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

09.12.2009 р.

Справа N 6-12438св09


У грудні 2007 р. М. звернувся до суду з позовом до ЗАТ про стягнення коштів і середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач посилався на те, що з травня 2002 р. він працював директором філії, яка є структурним підрозділом ЗАТ, і протягом усього часу роботи витрачав власні кошти на придбання товарно-матеріальних цінностей для потреб відповідача, що бухгалтерія Філії оформляла шляхом складання авансових звітів. Згідно з наказом від 13 листопада 2006 р. його було звільнено з роботи, але при цьому відповідач не виплатив йому коштів у розмірі 105300 грн., які рахуються як заборгованість за підзвітними сумами, а тому ЗАТ зобов'язане також виплатити йому згідно зі ст. 117 КЗпП середній заробіток за час затримки розрахунку.

М. просив стягнути з відповідача 105300 грн. підзвітних сум та 14400 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням районного суду від 18 липня 2008 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду від 24 березня 2009 р., позов задоволено.

У касаційній скарзі ЗАТ, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати ухвалені у справі судові рішення та передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що за час роботи на посаді директора Філії М. витрачав власні кошти на потреби останньої, власним коштом забезпечував перебування у відрядженнях, купував пальне для заправки автомобіля та матеріальні цінності, а також виплачував працівникам Філії заробітну плату і на час його звільнення з роботи заборгованість перед ним відповідача за підзвітними сумами становила 105300 грн., проте ці кошти позивачу не були виплачені, а тому ЗАТ зобов'язане виплатити йому також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статей 116, 117 КЗпП.

Проте колегія суддів із цими висновками суду не погодилася.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У розумінні положень Закону "Про оплату праці" та гл. VII "Оплата праці" КЗпП передбачені зазначеними нормами суми, що належать до виплати працівнику, який звільняється, є розрахунком із заробітної плати.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що у ЗАТ, у тому числі у Філії, немає будь-якої первинної документації, яка б підтверджувала наявність заборгованості перед позивачем, він сам при звільненні з роботи такої документації не передав, крім того, зазначені М. у позові витрати, які він просить відшкодувати, не пов'язані з його трудовою діяльністю, не були здійснені в інтересах товариства і не були пов'язані з діяльністю Філії, яка у період перебування М. на посаді директора тривалий час не проводила господарської діяльності, але при цьому її кредиторська заборгованість зростала. М. одночасно обіймав посади керівника й інших підприємств - ТОВ "М." та ПП "А.", на вимогу голови правління ЗАТ про вивільнення працівників Філії не реагував, своїми винними діями сприяв виникненню заборгованості з виплати їм заробітної плати, а Положення про Філію не передбачало право М. виплачувати заробітну плату працівникам Філії з власних коштів, до того ж із подальшим відшкодуванням йому цих витрат самим ЗАТ. Окремих доручень на вчинення таких дій позивач не одержував, до того ж касові операції з прийняття від позивача готівки фактично не проводилися, рух готівкових коштів у касі не відбувався, пальне він придбавав для власних потреб, а подані ним у значній кількості розрахункові документи - звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, посвідчення про відрядження, проїзні документи, подорожні листи, фіскальні чеки та ін. - складені з численними порушеннями відповідних нормативно-правових актів.

На підтвердження зазначених доводів ЗАТ надало відповідні докази та розрахунки.

Відповідач також зазначив, що положення статей 116, 117 КЗпП не можуть бути застосовані для врегулювання наявного спору, оскільки М. не порушує питання про стягнення на його користь розрахунку із заробітної плати в розумінні гл. VII "Оплата праці" КЗпП.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК на зазначене уваги не звернув, пояснень відповідача та наданих ним доказів належним чином не перевірив, достатньою мірою не з'ясував характер спірних правовідносин та яка правова норма підлягає застосуванню, задовольняючи позов, безпідставно обмежився загальною вказівкою на те, що стягненню на користь М. підлягають підзвітні суми, але не встановив і не зазначив у рішенні, які ж саме за правовою природою кошти та в яких конкретно розмірах вимагає позивач, чи є такі кошти розрахунком при звільненні з огляду на заперечення відповідача з приводу застосування положень статей 116, 117 КЗпП; фактично не визначився щодо того, які вимоги М. є трудовим спором, і не перевірив додержання ним установленого ч. 1 ст. 233 КЗпП строку на звернення до суду з позовом.

Апеляційний суд усупереч вимогам статей 303, 315 ЦПК доводи апеляційної скарги належним чином не перевірив, конкретні обставини й факти, що їх спростовують, в ухвалі не зазначив і рішення суду першої інстанції залишив без змін.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, керуючись статтями 336, 338 ЦПК, касаційну скаргу ЗАТ задовольнила, рішення районного суду від 18 липня 2008 р. та ухвалу апеляційного суду від 24 березня 2009 р. скасувала, справу передала на новий розгляд до суду першої інстанції.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали