ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

28.02.2018 р.

Справа N 817/1689/16

 

Адміністративне провадження N К/9901/1408/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді-доповідача - Васильєвої І. А., суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П., при секретарі - Горбатюку В. С., за участі: представника відповідача - Г. В. А., розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекція у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 (головуючий суддя: Кошмелюк Т. О.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 (головуючий суддя: Іваненко Т. В., судді: Кузьменко Л. В., Франовська К. С.) у справі N 817/1689/16 за позовом Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" про стягнення коштів за податковим боргом, встановив:

Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ДПІ, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський молодіжний жилий комплекс" (далі - відповідач, ТОВ), в якому просило стягнути з рахунків відповідача кошти у сумі 326890,76 грн. як суму податкового боргу.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, а саме: пунктів 87.9 та 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Доводи ОДПІ зводяться до того, що ДПІ правомірно здійснювало перерозподіл коштів, якими погашалися поточні податкові платежі на оплату податкового боргу, що виник раніше згідно з черговістю його виникнення та враховуючи формування нової суми податкового боргу, - мав право звернутись до суду із позовом про його стягнення.

Відповідачем було подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення як безпідставну. Доводи ТОВ зводяться до того, що відповідач вчасно сплатив суму податкового боргу, яке є предметом позову, а неправомірність зарахування цих сум у погашення податкового боргу, який виник раніше з огляду на його відсутність встановлено судовими рішеннями в інших справах.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що згідно даних картки особового рахунку відповідача як платника податків за ним рахується податковий борг у загальній сумі 326890,76 грн., яка складається із сум податкових зобов'язань із орендної плати за землю,, самостійно задекларованих згідно з податковою декларацією з плати за землю за 2016 рік, зокрема за лютий - липень 2016 року на суму 256166,04 грн.

При цьому, податковий борг із орендної плати за землю за лютий-липень 2016 року на загальну суму 256166,04 грн., який був самостійно визначений позивачем у податковій декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік був сплачений відповідачем, однак ДПІ перенаправила ці суми на погашення заборгованості за минулі періоди: вересень - грудень 2012 року, жовтень - грудень 2013 року, січень - квітень 2014 року.

За визначенням пункту 14.1.162 пункту 14.1 ст. 14 ПК пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

За визначенням підпункту 14.1.175 Податкового кодексу України (ПК, у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 ст. 16 цього Кодексу встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (підпункт 20.1.34 пункту 20.1 ст. 20 ПК).

Відповідно до пункту 87.9 ст. 87 ПК, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з пунктом 95.1 ст. 95 ПК контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 цієї статті).

Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Пунктом 95.2 цієї статті встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій при застосуванні норм частини 1 ст. 72 КАС України та пункту 87.9 ст. 87 ПК, виходили з того, що ДПІ було неправомірно спрямовані сплачені позивачем податкові зобов'язання із орендної плати за землю за лютий - липень 2016 року на суму 256166,04 грн. у рахунок погашення заборгованості за минулі періоди: вересень - грудень 2012 року, жовтень - грудень 2013 року, січень-квітень 2014 року, тоді як судовими рішеннями у інших справах були встановлені обставини сплати відповідачем податкового зобов'язання за ці періоди (вересень - грудень 2012 року, жовтень - грудень 2013 року, січень - квітень 2014 року) та неправомірність спрямування контролюючим органом цих сум у погашення податкового боргу. який виник раніше. При встановленні цих обставин суди послались на постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 18.02.2013 в адміністративній справі N 817/55/13-а, від 26.09.2013 в адміністративній справі N 817/2983/13-а, від 07.10.2014 в адміністративній справі N 817/2458/14, від 14.01.2015 в адміністративній справі N 817/3477/14, від 16.08.2016 в адміністративній справі N 817/682/16, від 23.09.2016 в адміністративній справі N 817/341/16, від 26.09.2016 в адміністративній справі N 817/783/16, від 27.12.2016 в адміністративній справі N 817/928/16, від 21.12.2016 в адміністративній справі N 817/1419/16.

Однак, з такими висновками судів не можна погодитись в повній мірі, оскільки вони зроблені без належної оцінки доказів у справі та без встановлення всіх обставин у справі.

Так, відмовляючи у задоволенні позову в повному обсязі, суди зробили висновок про відсутність у позивача податкового боргу на суму 256166,04 грн., тоді як ДПІ зверталась до суду із вимогами про стягнення податкового боргу на загальну суму 326890,76 грн. Обмежившись висновком про те, що інша частина податкового боргу - це пеня, судами не було достовірно встановлено на яку суму боргу пеня нараховувалась.

Вказані обставини входить до предмету доказування при розгляді спору за зверненням контролюючого органу до суду із позовом про стягнення сум податкового боргу, однак, не можуть вважатись встановленими з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення відносин. з приводу прав і обов'язків у яких виник спір). Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Згідно з частиною 1 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (частина 4 цієї статті).

Відповідно до частини 1 ст. 81 КАС України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу

Крім того, при розгляді спору за зверненнями контролюючого органу про стягнення сум податкового боргу, судам слід було з'ясувати обставини дотримання ДПІ норм ПК, які передують такому зверненню зокрема щодо надіслання платнику податків податкової вимоги.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7 ( N 2747-IV), частин 4 ( N 2747-IV) та 5 ст. 11 КАС України ( N 2747-IV) (у редакції, чинній до внесення змін законом України від 03.10.2017) та закріплено також у частині 4 ст. 9 КАС України ( N 2747-IV) (у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017).

Частиною 1 ст. 242 КАС України ( N 2747-IV) у редакції, чинній після внесення змін законом України від 03.10.2017) встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (частина 2 цієї статті ( N 2747-IV)).

Згідно з частиною 3 ( N 2747-IV) обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вищенаведені порушення судами норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору, отже судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 353 КАС України ( N 2747-IV) (підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись ст. ст. 341 ( N 2747-IV), 344 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 353 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекція у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Повний текст судового рішення складено 05.03.2018.

 

Головуючий, суддя

І. А. Васильєва

Судді:

С. С. Пасічник

 

В. П. Юрченко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали