ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27.01.2011 р.

N 6/433-42/183

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів: Могил С. К. - головуючого, Бернацької Ж. О. - доповідача, Борденюк Є. М., розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 у справі N 6/433-42/183 за позовом державного підприємства заводу "Електроважмаш" до державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" про стягнення 20737,47 грн. (за участю представників сторін: від позивача - Вергун М. М., від відповідача - не з'явилися), встановив:

Державне підприємство завод "Електроважмаш" у червні 2009 року звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про присудження до стягнення з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" 20737,47 грн., а саме 3 % річних в сумі 2458,45 грн., індексу інфляції в сумі 18279,02 грн. за період з 01.11.2007 по 28.02.2009.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2010 (суддя Паламар П. І.) у справі N 6/433-42/183, яке залишене без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 (колегія суддів: Борисенко І. В., Євсіков О. О., Іваненко Ю. Г.), позовні вимоги задоволені.

Судові рішення мотивовані наступним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2006 у справі N 6/496, яке набрало законної сили, присуджено до стягнення з відповідача - державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на користь позивача - державного підприємства заводу "Електроважмаш" заборгованість в сумі 60819,60 грн. Зазначеним рішенням встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості та порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, тому ці факти не повинні доводитися знову відповідно до пункту 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України. На час вирішення даного спору, рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2006 у справі N 6/496 не виконане. Після прийняття судом рішення про стягнення коштів, грошове зобов'язання не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав до звернення його з позовом до господарського суду, тому встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні витрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання; позивачем проведений розрахунок сум інфляційних та річних на суму заборгованості з урахуванням строків, за які не були нараховані за рішенням суду у справі N 6/496, тобто 3 % річних в сумі 2458,45 грн., інфляційні витрати в сумі 18279,02 грн. за період з 01.11.2007 по 28.02.2009.

Державне підприємство завод "Електроважмаш" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2010, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 у справі N 6/433-42/183 та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права - статті 611, 614 Цивільного кодексу України, статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" та процесуального права - статті 47, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши суддю-доповідача Бернацьку Ж. О., пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, вимога про сплату інфляційних нарахувань та річних може бути лише як невід'ємна частина вимоги про сплату боргу.

Вимога про сплату боргу була предметом розгляду у справі N 6/496, за результатами розгляду якої ухвалене рішення від 16.10.2006.

Виходячи з наведеного, рішення та постанову слід скасувати, відмовивши в позові.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Южно-Українська атомна електрична станція" на рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 у справі N 6/433-42/183 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2010 у справі N 6/433-42/183 скасувати.

В позові відмовити.

 

Головуючий, суддя

С.К. Могил

Судді:

Ж. О. Бернацька

 

Є. М. Борденюк

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали