ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 4 лютого 2009 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Патрюка М. В., суддів: Жайворонок Т., Костенка А. В., Мазурка В. А., Перепічая В. С., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ВіС-Компанія" про стягнення недонарахованої заробітної плати, компенсації за несвоєчасність її виплати та за затримку розрахунку при звільненні, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ВіС-Компані" (далі - ТОВ "ВіС-Компані") на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 7 березня 2008 року, встановила:

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ "ВіС-Компані" про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 5185 грн. 85 коп., компенсації за затримку розрахунку при звільненні в розмірі середнього заробітку 745 грн. 34 коп. за кожний місяць затримки до дня фактичного розрахунку та стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 мінімальних заробітних плат.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 свої позовні вимоги збільшив і просив стягнути заборгованість із заробітної плати в сумі 8800 грн. 96 коп. та компенсацію за невчасно виплачену заробітну плату в сумі 184 грн. 98 коп., посилаючись на те, що він працював у відповідача з 29 липня 2002 року до 14 квітня 2003 року на посаді продавця, з 15 квітня 2003 року до 16 серпня 2004 року на посаді охоронника-контролера, з 5 травня 2006 року до 23 квітня 2007 року на посаді продавця,і відповідач виплачував йому мінімальний розмір заробітної плати, що є порушенням ст. 96 КЗпП України та вимог Закону України "Про оплату праці", оскільки він виконував кваліфіковану роботу, тому що займав посаду кваліфікованого робітника.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 7 березня 2008 року рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2007 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов частково задоволено. Стягнуто з ТОВ "ВіС-Компанія" на користь ОСОБА_1 3537 грн. 59 коп. недонарахованої заробітної плати, 5326 грн. 56 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, 500 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 3 квітня 2008 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Виправлено арифметичні помилки в рішенні апеляційного суду Чернігівської області від 7 березня 2008 року в указаній справі, змінено в його мотивувальній і резолютивній частинах цифри та слова 5326 (п'ять тисяч триста двадцять шість) грн. 56 коп. на 5362 (п'ять тисяч триста шістдесят дві) грн. 56 коп., 101 (сто одну) грн. 71 коп. на 102 (сто дві) грн. 07 коп.

У касаційній скарзі ТОВ "ВіС-Компанія" ставить питання про скасування рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення апеляційного суду не відповідає цим вимогам.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, апеляційний суд посилався на те, що для вирішення спору між сторонами необхідно застосовувати норми Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємств та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004 - 2005 роки (яка набрала чинності 19 квітня 2004 року та діє до укладення нової угоди або до її перегляду) та Угод між Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України, Асоціацією роботодавців торгівлі та комерційної сфери економіки України, ЦК профспілки працівників торгівлі і громадського харчування України, зареєстрованих у Міністерстві праці та соціальної політики України 21 лютого 2000 року за N 8, якими встановлено обов'язкові мінімальні соціально-трудові гарантії для найманих працівників на державному рівні, що поширюються на підприємства, організації та установи всіх форм власності, оскільки ТОВ "ВіС-Компані" перебувало й перебуває у сфері дії Кабінету Міністрів України та Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України та його правонаступників.

Саме з вини відповідача ОСОБА_1 у день звільнення не виплачено всіх належних йому сум, такими неправомірними діями ТОВ "ВіС-Компані" позивачу завдано моральної шкоди, а факт виконання ОСОБА_1 обов'язків на двох посадах у ході судового засідання не підтвердився.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. ст. 94, 95 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадиться оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).

До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про оплату праці" розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік у законі про Державний бюджет України з урахуванням пропозицій, вироблених шляхом переговорів, представників професійних спілок, власників або уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення колективних переговорів і укладення генеральної угоди.

З матеріалів справи вбачається, що оплата праці працівника ТОВ "ВіС-Компані" проводиться за погодинно-преміювальною та відрядно-преміювальною системами. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників, посадових окладів для керівників, спеціалістів за виконання виробничих завдань і функцій (п. 2.1 ч. 2 Положення про оплату праці працівників ТОВ "ВіС-Компані"). ОСОБА_1 працював у відповідача з 29 липня 2002 року до 14 квітня 2003 року на посаді продавця, з 15 квітня 2003 року до 16 серпня 2004 року на посаді охоронника-контролера (а. с. 16). Відповідно до наказу від 13 березня 2006 року N 24ВК ОСОБА_1 прийнято на посаду продавця структурного підрозділу магазину-складу "Віско" з 13 березня 2006 року, з посадовим окладом згідно зі штатним розкладом (а. с. 50). Наказом від 14 червня 2007 року ОСОБА_1 звільнено за угодою сторін із виплатою компенсації за невикористану щорічну відпустку (а. с. 52). Позивач закінчив у 2005 році Чернігівський державний механіко-технологічний технікум за спеціальністю "Виготовлення виробів і покрить із полімерних матеріалів" і здобув кваліфікацію техніка-технолога (а. с. 15). ТОВ "ВіС - Компані" за період з 12 січня 2001 року до 27 вересня 2007 року не було й не є членом всеукраїнських організацій роботодавців та підприємств та не входить до складу інших громадських організацій та спілок, на підприємстві профспілкових організацій не створювалось (а. с. 55, 56). Згідно зі штатним розкладом структурного підрозділу магазину-складу "Віско" станом на 1 квітня 2007 року оклад продавця складає 430 грн.

Відповідно до Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємств та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004 - 2005 роки встановлено мінімальну тарифну ставку робітника I розряду в розмірі не менш 120 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Тобто, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивачем не надано суду доказів того, що він має відповідну кваліфікацію, яка згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 року N 979, від 12 листопада 1997 року N 1260 повинна підтверджуватися свідоцтвом про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації або дипломом кваліфікованого робітника, а також не доведено що відповідач приєднався до вищевказаної Генеральної угоди.

Згідно зі ст. 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВіС-Компанія" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 7 березня 2008 року скасувати, рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 грудня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

М. В. Патрюк

Судді:

Т. Є. Жайворонок

 

А. В. Костенко

 

В. А. Мазурок

 

В. С. Перепічай





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали