ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26.08.2010 р.

N К-21504/09

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого - судді Розваляєвої Т. С. (суддя - доповідач), суддів - Сороки М. О., Рецебуринського Ю. Й., Ханової Р. Ф., Черпака Ю. К., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 3 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення, установив:

9 жовтня 2008 року ОСОБА_5 подано позов до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про стягнення щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2005 - 2008 роки.

Обґрунтовуючи вимоги позовної заяви, позивач зазначив, що за правилами статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на щорічну допомогу на оздоровлення. Посилаючись на те, що розмір виплачуваної йому допомоги не відповідає розміру, встановленому вказаною статтею, позивач просив стягнути відповідні суми.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 3 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2009 року, позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача щорічну разову грошову допомогу за 2005 рік, 2007 - 2008 роки в сумі 4546 грн. 50 коп.; в частині позову про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів в частині задоволення позову, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій просив їх скасувати і в цій частині в позові відмовити.

Заперечень не надійшло.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Згідно із ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи дійшли правильного висновку, що, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення у 2005 році відповідач повинен був керуватися ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Між тим, на думку колегії суддів в порушення норм процесуального права суди безпідставно не звернули увагу на доводи відповідача щодо застосування до спірних правовідносин ст. ст. 99, 100 КАС України, за якими для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Спірні виплати є одноразовими, виплачуються щорічно, і правовідносини закінчуються на день проведення таких виплат.

Таким чином, до спірних правовідносин застосовується строк звернення до суду, передбачений ст. 99 КАС України.

Посилання судів на ст. 268 ЦК України є помилковими.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Питання відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, регулюється ст. 1195 ЦК України, частиною 1 якої передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відносини між сторонами у цій справі склалися з інших підстав та мають іншу юридичну природу, а тому положення ст. 268 ЦК України на них не розповсюджуються.

Судами встановлено, що виплати допомоги у 2005 році здійснені в березні 2005 року, за таких підстав позовні вимоги за 2005 рік задоволенню не підлягають.

Крім того, заслуговують на увагу посилання скаржника на п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якою зупинено частину четвертустатті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на 2007 рік, а також на пп. 11 п. 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України" відповідно до якої текст ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено в такій редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Пункт 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Зміни, внесені підпунктом 11 пункту 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення до деяких законодавчих актів України", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином дії відповідача є законними, оскільки на момент виплати щорічної разової грошової допомоги - в лютому 2007 року і в квітні 2008 року - частина 4 ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не була діюча, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином позовні вимоги за 2007, 2008 роки не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Що стосується виплат за 2006 рік, то суди правомірно зазначили, що дію абзацу четвертого частини четвертої статті 48 зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом України від 20.12.2005 р. N 3235-IV.

Закон України від 20.12.2005 р. N 3235-IV не визнавався неконституційним, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради задовольнити частково.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 3 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2009 року скасувати в частині стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_5 суму допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки у розмірі 4546 грн. 50 коп.

В цій частині ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_5 суму допомоги на оздоровлення за 2005, 2007, 2008 роки у розмірі 4546 грн. 50 коп. відмовити.

В іншій частині постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 3 грудня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2009 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 КАС України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали