ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17.02.2011 р.

N К-26209/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів - Харченка В. В., Цуркана М. І., Васильченко Н. В., Гончар Л. Я., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 10 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення, встановила:

ОСОБА_6 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради про визнання відмови у виплаті разової допомоги неправомірною та стягнення недоотриманих грошових виплат відповідно до статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2004 - 2005, 2007 - 2008 роки.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 10 лютого 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2009 року, позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради звернулось з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та винести нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судами встановлено, що позивач є інвалідом 3 групи та віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням А N 435470.

Суди попередніх інстанцій при розгляді даної справи дійшли правильного висновку, що, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися положеннями ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" N 796-XII від 28.02.91.

За 2004 - 2005 роки відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу разової грошової допомоги на оздоровлення відповідно до постанов Кабінету Міністрів України N 836 від 26.07.96 та N 562 від 12.07.2005.

За змістом статті 48 Закону N 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії забезпечується щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

У період, за який заявлені вимоги про стягнення допомоги, розміри мінімальної заробітної плати постійно змінювалися.

В той же час, розміри виплат були сталими і здійснювалися на підставі постанов Кабінету Міністрів України N 836, N 562.

Зі змісту Закону N 796-XII вбачається, що на Кабінет Міністрів України не покладався обов'язок по зменшенню суми допомоги, встановлених Законом.

Незважаючи на постійне збільшення мінімальної заробітної плати, розмір допомоги передбаченої статтею 48 Закону N 796-XII залишався незмінним з 1996 року по 2005 рік, тобто не відповідав розмірам встановленим цим Законом та іншими законами України.

Зміст законів України, якими встановлювалися розміри мінімальних заробітних плат, свідчить про відсутність будь-яких обмежень щодо можливостей застосування цих розмірів для реалізації положень статті 48 Закону N 796-XII.

Таким чином, висновки судів у частині необхідності здійснення виплат допомоги на оздоровлення за 2004 - 2005 роки за правилами статті 48 Закону N 796 -XII, є правильними і такими, що ґрунтується на законі.

При виплаті щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення суди не звернули увагу на те, що дію положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2007, 2008 роки в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та пп. 11 п. 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007.

Судами встановлено, що відповідач здійснив нарахування та виплату позивачу разової грошової допомоги на оздоровлення в березні 2007 року в розмірі 90 грн. 00 коп. та в лютому 2008 року в розмірі 90 грн. 00 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року N 562.

Зупинення дії положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачене пунктом 30 статті 71 Закону України Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22.05.2008 зупинення дії положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачене пп. 11 п. 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачу органами праці та соціального захисту населення відповідних коштів, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" були діючими, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2007, 2008 рік відповідно до Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст. 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування рішень судів в частині задоволення позовних вимог щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2007, 2008 роки, оскільки відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачених законами України.

Керуючись ст. ст. 221, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, постановити:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району Маріупольської міської ради задовольнити частково.

Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 10 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2009 року змінити.

Абзац 3 резолютивної частини постанови Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 10 лютого 2009 року, викласти в наступній редакції:

"Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевського району за рахунок Державного бюджету України здійснити виплату щорічної разової грошової допомоги відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2004, 2005 роки з урахуванням здійснених виплат".

В решті постанову Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 10 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2009 року залишити без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню на підлягає, крім як з підстав, в порядку та у строки, встановлені КАС України

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали