ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19.05.2011 р.

N К-5397/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі суддів: Васильченко Н. В., Калашнікової О. В., Цуркана М. І., Черпіцької Л. Т., Леонтович К. Г., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на постанову Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 жовтня 2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 р. у справі за позовом Ж. В. М. до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області та Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради про стягнення недоотриманої суми щорічної разової допомоги до 5 травня, встановила:

Постановою Калінінського районного суду м. Горлівки від 20 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 р. позов до Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради було задоволено частково.

Визнано дії Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради неправомірними та стягнуто з Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на користь позивача недоотриману суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та відмовити в позові Касаційна скарга обґрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів знаходить підстави до її часткового задоволення з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання неправомірної відмови відповідача у виплаті щорічної грошової допомоги та стягненні відповідної недоплаченої суми такої допомоги, суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є ветераном війни-інвалідом 3 групи, у зв'язку із чим має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком до 9 травня (повинна виплачуватися до 5 травня) відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

У 2007 році позивач отримав від відповідача грошову допомогу до 5 травня в розмірі передбачену законами України про Державний бюджет України на відповідні роки. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій. При цьому дія статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на час виникнення спірних правовідносин була зупинена законами України про Державний бюджет України.

Однак, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи частково позов, не врахував вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто, суд застосував недіючу норму права.

Посилання судів на пункт Рішення Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", у тому числі і положення пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частини 5статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги або на Рішення Конституційного Суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року у справі N 1-28/2008, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 20 - 22 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги.

Тобто, на момент виплати щорічної допомоги відповідач діяв відповідно до діючого законодавства. Таким чином у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII.

В такому випадку суду слід було керуватись приписами Рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 р. N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, у пункті 3 мотивувальної частини якого суд зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопередметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом. автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду є обов'язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 жовтня 2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 р. скасувати в частині визнання дій Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради неправомірними та стягнення з Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на користь позивача недоотриману суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині визнання дій Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради неправомірними та стягнення з Калінінського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради на користь позивача недоотриману суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік.

В решті постанову Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 20 жовтня 2008 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 р. залишити без змін.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, в порядку та у строки, встановлені КАС України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали