ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

18.11.2009 р.

N К-19472/08


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - Цуркана М. І., суддів - Лиски Т. О., Мойсюка М. І., Сороки М. О., Штульмана І. В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, яка переглядається за касаційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради на постанову Зарічного районного суду м. Суми від 20 червня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2008 року, установила:

У листопаді 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради (УПСЗН) про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зазначала, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції I категорії, інвалідом 3 групи, а тому, за правилами статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року N 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Закон N 796-XII), має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Посилаючись на те, що всупереч згаданому Закону виплата допомоги здійснювалась без застосування кратності до встановленого розміру мінімальної заробітної плати, а в твердій сумі, то вважає, що з УПСЗН підлягає стягненню 6861 грн. 50 коп. заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення за 2002 - 2007 роки.

Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 20 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2008 року, позов задоволено частково. Зобов'язано УПСЗН здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_6 недоплачену щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі визначеному статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі УПСЗН, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 є потерпілою I категорії, інвалідом 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, в зв'язку з чим, її призначена та фактично виплачена грошова допомога на оздоровлення: за період з 2002 по 2004 роки по 21,50 грн. за кожен рік, за період з 2005 по 2007 роки по 90 грн. за кожен рік.

Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу передбачена щорічна виплата на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

Такі виплати позивачу проводились в розмірах, встановлених постановами КМ України N 836 від 26 липня 1996 року та N 562 від 12 липня 2005 року.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, суди дійшли обґрунтованого висновку, що розмір щорічної грошової допомоги на оздоровлення визначається відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і не може бути зменшений відповідно до постанов Кабінету Міністрів України N 836 від 26 липня 1996 року та N 562 від 12 липня 2005 року.

Однак при цьому суди не звернули увагу на те, що дію положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зупинено на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Судами встановлено, що відповідач здійснив нарахування та виплату щорічної грошової допомоги в розмірі 90 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року N 562.

Зупинення дії положень статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", передбачене пунктом 30 статті 71  Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року Рішення N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян).

Згідно із ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Таким чином висновок судів щодо неправомірності дій відповідача у 2007 році є безпідставним, оскільки на момент виплати щорічної разової грошової допомоги дію абз. 3 ч. 4 ст. 48 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було зупинено, а відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких підстав колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов про визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради по виплаті сум щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік та стягнення недоплачених сум задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради задовольнити частково.

Постанову Зарічного районного суду м. Суми від 20 червня 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2008 року в частині задоволення вимог скасувати та в цій частині постановити нове рішення про відмову в позові.

В решті судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України лише за винятковими обставинами у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 239 КАС України.

 

Головуючий

М. І. Цуркан

Судді:

Т. О. Лиска

М. І. Мойсюк

М. О. Сорока

І. В. Штульман





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали