ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 13 лютого 2008 року

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі: головуючого - Гнатенка А. В., суддів: Григор'євої Л. І., Барсукової В. М., Данчука В. Г., Косенка В. Й., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю "МОНТГОЛФІЄР АГ", товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Селедз і К" про стягнення невиплаченої допомоги у зв'язку з вагітністю, невиплаченої заробітної плати, витребування трудової книжки та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2007 року, встановила:

У листопаді 2006 року позивачка звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що працюючи протягом шести років розробником програмного забезпечення на замовлення громадянина Швейцарії ОСОБА_2, з 9 лютого 2004 року перебувала у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами протягом п'яти місяців. Зазначала, що 15 червня 2005 року їй було оголошено про звільнення з роботи.

Посилаючись на те, що заробітна плата їй не виплачувалась з вересня 2004 року, допомога по вагітності та пологах виплачена не в повному обсязі, протягом шести років роботи вона не використовувала щорічну відпустку, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідачів солідарно 7197 грн. 48 коп. невиплаченої допомоги по вагітності та пологах, 7837 грн. 06 коп. компенсації за невикористані відпустки, 64771 грн. 65 коп. заробітної плати за час вимушеного прогулу, 7333 грн. 47 коп. допомогу при народженні дитини, 9595 грн. 80 коп. компенсації середнього заробітку до досягнення дитиною трирічного віку, 48367 грн. 63 коп. моральної шкоди та витребувати в ТОВ "Селедз і К" трудову книжку.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2007 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2007 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2007 року та ухвалити нове рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а судові рішення в частині відмови в позові про витребування трудової книжки - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 у позові про витребування трудової книжки в ТОВ "Селедз і К", суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності факту знаходження її у відповідача.

Однак з таким висновком не можна погодитися, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, об'єктом права особи та її власністю (ураховуючи, що при виписуванні трудової книжки з працівника стягується сума її вартості - п. 6.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110), захист якої гарантується законом.

Як установлено судом, уповноваженим органом ТОВ "Селедз і К" видавалися накази про прийняття та звільнення ОСОБА_1, ці записи вносилися ним до її трудової книжки, ним же вносилися відомості про зміну прізвища позивачки, які завірені печаткою товариства, що стверджується копією трудової книжки (а. с. 79 - 81).

Крім того, з пояснень представника ТОВ "Селедз і К" убачається, що ним не заперечувався факт передачі уповноваженим особам товариства трудової книжки ОСОБА_1 для внесення до неї записів про її роботу (а. с. 72 - 78).

З акту про відмову від ознайомлення з наказом про звільнення від 31 грудня 2003 року, затвердженого генеральним директором товариства, убачається, що на зазначену дату трудова книжка ОСОБА_1 знаходилася в товаристві (а. с. 125).

Відповідно до п. п. 4.2, 7.1 Інструкції трудова книжка видається працівнику в день звільнення під його розписку в особистій картці і книзі обліку трудових книжок підприємства.

У разі втрати трудової книжки видається її дублікат із зазначенням загального стажу працівника.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Виходячи з вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України суд повинен установити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; дати оцінку наявним у справі доказам і ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Суд усупереч зазначеним вимогам наведеним доказам знаходження трудової книжки ОСОБА_1 в ТОВ "Селедз і К" оцінки не дав і за відсутності достовірних доказів повернення позивачці трудової книжки уповноваженими особами товариства дійшов помилкового висновку про недоведеність позову.

Установивши факт внесення товариством фіктивних записів про роботу ОСОБА_1 до її трудової книжки за відсутності між ними трудових правовідносин, суд цьому факту оцінки не дав, не встановив характер правовідносин сторін та норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин, що призвело до неправильного вирішення вимог щодо витребування трудової книжки у відповідача.

За таких обставин судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, і ці порушення не були усунені апеляційним судом, а тому судові рішення в цій частині відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Що стосується судових рішень у частині відмови ОСОБА_1 у позові до відповідачів про стягнення заробітної плати, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, грошових виплат у зв'язку з вагітністю та пологами, то суди дійшли обґрунтованого висновку про недоведеність факту знаходження позивачки з відповідачами чи одним з них саме у трудових правовідносинах, які передбачають обов'язок працедавця здійснювати такі виплати.

Оскільки судом спір сторін у цій частині розглянуто в межах заявлених позовних вимог із підстав, зазначених позивачкою, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до ст. 342 ЦПК України касаційна скарга в цій частині підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 жовтня 2007 року в частині відмови в позові про витребування трудової книжки скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, у решті - рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. В. Гнатенко

Судді:

Л. І. Григор'єва

 

В. Г. Данчук

 

В. М. Барсукова

 

В. Й. Косенко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали