ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22.03.2011 р.

N 37/432

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Кравчук Г. А., суддів - Мачульського Г. М., Яценко О. В. (доповідач у справі), розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 р. по справі N 37/432 господарського суду м. Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Україна" до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 263177,41 грн. (в судовому засіданні взяли участь представники сторін: від позивача - Соколовський С. І., дов. N 05/11 від 13.01.2011 р., від відповідача - Капанистий В. І., дов. N 2-2д від 14.12.2010 р.), встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Україна" звернулося до господарського суд м. Києва з позовом до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 219851,60 грн. основного боргу за недоотримані нафтопродукти, 23292,22 грн. пені, 3076,71 грн. інфляційних нарахувань та 16708,71 грн. трьох відсотків річних у зв'язку з неповерненням відповідачем грошових коштів, які були сплачені позивачем на виконання договору N 130/ДП-09 від 17.02.2009 р. та 130/76-09 від 17.02.2009 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.11.2010 р. у справі N 37/432 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Україна" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення господарського суду м. Києва від 22.11.2010 р. і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Україна" задоволено частково, рішення господарського суду м. Києва від 22.11.2010 р. у справі N 37/432 скасовано в частині стягнення основного боргу, інфляційних та 3 % річних з простроченої суми, в решті частини рішення залишено без змін. Резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: Позов задовольнити частково. Стягнути з Дочірньої компанії "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ОЙЛ УКРАЇНА" 219851, 60 грн. - основного боргу, 6155,84 грн. - інфляційних, 3089,97 грн. - 3 % річних, 2290,97 грн. - держмита за подання позову, 205,44 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1145,49 грн. - державного мита за подання апеляційної скарги. В решті частини позову відмовити.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду області від 19.01.2011 р., а рішення господарського суду м. Києва від 12.10.2010 р. по справі N 37/432 залишити без змін, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 625, 664, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 43, 11110 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Україна" подало позов про стягнення з Дочірньої компанії "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 219851,60 грн. - вартість попередньо оплачених і непоставлених відповідачем нафтопродуктів, 23292,22 грн. - пені за непоставку нафтопродуктів, 3076,71 грн. - інфляційних та 16708,71 грн. 3 % річних, у зв'язку з неповерненням відповідачем грошових коштів, які були сплачені позивачем на виконання Договорів поставки N 130/ДП-09 від 17.02.2009 р. та N 130/76-09 від 17.02.2009 р.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем (покупцем) згідно Договорів поставки нафтопродуктів N 130/ДП-09 від 17.02.2009 р. та N 130/76-09 від 17.02.2009 р. було сплачено відповідачу попередньою оплатою вартість нафтопродуктів на загальну суму 7356120,00 грн., проте згідно Актів приймання-передачі відповідач передав позивачу нафтопродукти лише на загальну суму 713668,40 грн., в зв'язку з чим виникла різниця у сумі 219851,60 грн.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія N 30/01-б/н від 02.02.2010 р. з проханням повернути 219851,60 грн., що складає різницю в сумах за оплачені позивачем та поставлені відповідачем нафтопродукти, яка була залишена без відповіді і задоволення.

Крім того, позивач відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахував відповідачу пеню в сумі 23292,22 грн. за непоставку проплаченого товару та відповідно до ст. 625 ЦК України інфляційні - 16708,71 грн. та 3 % річних - 3324,88 грн.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не підтримав правову позицію суду першої інстанції щодо відмови у позові повністю виходячи з такого.

Між Дочірньою компанією "УКРГАЗВИДОБУВАННЯ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬЯНС ОЙЛ Україна" (покупець) були укладені Договори поставки нафтопродуктів N 130/ДП-09 від 17.02.2009 р. та N 130/76-09 від 17.02.2009 р., відповідно до п. 1.2 яких Постачальник зобов'язується поставити Покупцю у 2009 році, а Покупець прийняти та оплатити на умовах Даного договору нафтопродукти.

За своєю правовою природою вказані договори є договорами поставки.

Відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1 Договору поставки нафтопродуктів N 019/76-08 від 24.12.2007 р. передбачено, що предметом цього договору є поставка бензину А-76.

Пунктом 1.1 Договору поставки нафтопродуктів N 130/ДП-09 від 17.02.2009 р. встановлено, що предметом цього договору є поставка дизельного пального.

Згідно із пунктом 1.3 даних Договорів кількість, ціна та вартість нафтопродуктів на кожний конкретний місяць поставки визначається у доповненнях, підписаних сторонами, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 та 3.7 Договорів поставки нафтопродуктів N 130/ДП-09 від 17.02.2009 р. та N 130/76-09 від 17.02.2009 р. встановлено, що приймання-передача нафтопродуктів здійснюється на умовах франко - завод Шебелинського відділення з переробки газового конденсату та нафти філії "Управління з переробки газу та газового конденсату "ДК "Укргазвидобування" після проведення попередньої оплати покупцем за обсяг нафтопродуктів, вказаного у доповненні; покупець самостійно та за власні кошти забезпечує транспортування нафтопродуктів від місця приймання-передачі, зазначеного в пункті 3.1 даного договору, до місця призначення; покупець зобов'язаний надавати відвантажувальні реквізити згідно укладених договорів на транспортування нафтопродуктів до 14:00 години дня на передодні навантаження; право власності та усі ризики на нафтопродукти переходять в момент приймання-передачі нафтопродуктів згідно з пунктом 3.1 договору; покупець зобов'язаний прийняти та підписати акт приймання-передачі або/та накладні у триденний термін з моменту їх отримання та передати постачальнику або направити по факсу з одночасною відправкою підписаного оригінала рекомендованим листом. Якщо покупець не надав постачальнику протягом триденного строку підписані акти приймання-передачі або/та накладні або заперечення щодо їх підписання, то акти приймання-передачі або/та накладні вважаються узгодженими сторонами і прийнятими покупцем.

Покупець проводить 100 % попередню оплату, шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника на підставі даного Договору та Доповненнях до нього, по узгодженню з Постачальником (п 5.1 Договорів).

Згідно із пунктами 10.1 Договорів поставки нафтопродуктів N 130/ДП-09 від 17.02.2009 р. та N 130/76-09 від 17.02.2009 р. дані Договори набирають чинності з моменту підписання і діють в частині поставки нафтопродуктів до 31.05.2009 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договорів поставки нафтопродуктів N 130/ДП-09 від 17.02.2009 р. та N 130/76-09 від 17.02.2009 р. позивачем було перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 7356120,00 грн., проте, нафтопродуктів було поставлено на суму у розмірі 7136268,40 грн., що підтверджується Актами приймання-передачі N 1/02 від 28.02.2009 р., N 2/02 від 28.02.2009 р., N 1/03 від 18.03.2009 р., N 2/03 від 31.03.2009 р., N 3/03 від 31.03.2009 р., N 4/03 від 31.03.2009 р., N 1/04 від 30.04.2009 р., N 2/04 від 30.04.2009 р., N 1/05 від 31.05.2009 р.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції, що різниця у сумах за оплачені позивачем та поставлені відповідачем нафтопродукти за Договорами поставки нафтопродуктів N 130/ДП-09 від 17.02.2009 р. та N 130/76-09 від 17.02.2009 р. складає 219851,60 грн., є вірним і відповідає матеріалам справи.

02.02.2010 р. позивачем відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України було направлено відповідачу претензію вих. N 30/01-б/н від 02.02.2010 р. з вимогою повернути суму попередньої оплати у розмірі 219851,60 грн. за Договорами поставки нафтопродуктів N 130/ДП-09 від 17.02.2009 р. та N 130/76-09 від 17.02.2009 р., на яку не були поставлені нафтопродукти, однак дана вимога-претензія відповідачем була залишена без відповіді та задоволення.

Таким чином, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 219851,60 грн. - вартість попередньо оплачених позивачем і непоставлених відповідачем нафтопродуктів, за Договорами поставки нафтопродуктів N 130/ДП-09 від 17.02.2009 р. і N 130/76-09 від 17.02.2009 р., 23292,22 грн. - пені за не поставку нафтопродуктів, 3076,71 грн. - інфляційних та 16708,71 грн. - 3 % річних, у зв'язку з неповерненням відповідачем грошових коштів, які були сплачені позивачем на виконання зазначених договорів.

Внаслідок укладення договорів між сторонами, згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виникли цивільні права та обов'язки.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцем знаходження товару.

Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати - ІНКОТЕРМС 2000, що набрали чинності з 01.01.2000 р., термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства, чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Якщо сторони бажають покласти на продавця обов'язки щодо завантаження товару в місці відправлення та всі ризики й витрати такого вантаження, це має бути чітко обумовлено шляхом включення відповідного застереження до договору купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено, у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договорами поставки нафтопродуктів N 130/ДП-09 від 17.02.2009 р. та N 130/76-09 від 17.02.2009 р. виконав повністю, сплативши відповідачу вартість нафтопродуктів на загальну суму 7356120,00 грн., в свою чергу, відповідач зобов'язання виконав частково, передавши позивачу нафтопродуктів на загальну суму 7136268,40 грн., чим порушив умови Договорів поставки.

Договорами поставки нафтопродуктів N 130/ДП-09 від 17.02.2009 р. та N 130/76-09 від 17.02.2009 р. встановлено, що договори набирають чинності з моменту підписання і діють в частині поставки нафтопродуктів до 31.05.2009 р.,

Отже, апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції неправомірно не задовольнив вимогу позивача в частинні стягнення (повернення) суми попередньої оплати, оскільки строк дії договорів сплинув 31.05.2009 р.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач на момент подання позову з позивачем в добровільному порядку не розрахувався, суду першої інстанції доказів повернення різниці сплаченої суми в розмірі 219851,60 грн. не надав.

Таким чином, висновок суду попередньої інстанції, що позов в частині стягнення боргу в сумі 219851, 60 грн. підлягає задоволенню, а рішення в цій частині вимог - скасуванню, є вірним і відповідає матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені на поставку нафтопродуктів в сумі 23292,22 грн. за період з 01.06.2009 р. по 01.12.2009 р. не підлягають задоволенню з огляду на таке:

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01.06.2009 р. по 01.12.2009 р. згідно ч. 6 ст. 232 ГК України (в якій ідеться про порядок нарахування штрафних санкцій, а не про їх розмір), з посиланням на те, що остання поставка мала відбутися 31.05.2009 р., в узгоджений сторонами строк за договорами поставки, але сторони в договорах не передбачили розмір відповідальності постачальника перед покупцем за невідвантаження нафтопродуктів, а тому суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку, що зазначена пеня стягненню не підлягає.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача 16708,71 грн. - інфляційних та 3324,88 грн. - 3 % річних, які нараховані на прострочену суму заборгованості 219851,60 грн., апеляційним господарським судом обґрунтовано задоволенні.

Пунктом 1 ст. 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний суд вірно не погодився з тим, що позивач нараховував відповідачу інфляційні в розмірі 16708,71 грн. та 3 % річних в сумі 3324,88 грн. на прострочену суму боргу 219851,60 грн., за період з 01.06.2009 р. по 01.12.2009 р., виходячи з наступного.

Позивач направив претензію N 30/01-б/н на адресу відповідача 02.02.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого відправлення N 08701451, отриманого представником відповідача "уп. Кулик" 03.02.2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 3089,97 грн. (11.02.2010 р. - 31.07.2010 р.), інфляційні, також, підлягають задоволенню частково у сумі 6155,84 грн. (11.02.2010 р. - 31.07.2010 р.)

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального права, доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У зв'язку з наведеним колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 р. у справі N 37/432.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив:

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 р. у справі N 37/432 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 р. у справі N 37/432 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

Г. А. Кравчук

Судді:

Г. М. Мачульський

 

О. В. Яценко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали