ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22.03.2011 р.

N 19/159-10/18

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів: Демидової А. М. - головуючого, Воліка І. М., Жукової Л. В., розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" на рішення господарського суду Київської області від 18.11.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 р., касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 р. у справі N 19/159-10/18 господарського суду Київської області за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про стягнення 1939878,77 грн. (в судовому засіданні взяли участь представники від: позивача - Рак О. В. (дов. від 23.12.2010 р.); відповідача - Литвин В. С. (дов. від 30.12.2010 р.)), встановив:

У серпні 2010 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" про стягнення 1939878,77 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.11.2010 року у справі N 19/159-10/18 (суддя - Кошик А. Ю.) позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"172942,04 грн. пені, 31982,36 грн. річних, 63084,17 грн. інфляційних, 19399 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 1671870,20 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 р. (головуючий суддя: Поляк О. І., судді: Кропивна Л. В., Чорна Л. В.), апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Київської області від 18.11.2010 р. у справі N 19/159-10/18 в частині стягнення 21157,36 грн. пені скасовано, у цій частині у позові відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін. Здійснено новий розподіл судових витрат. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 19187 грн. 21 коп. державного мита та 233 грн. 42 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" подало касаційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення та постанову та прийняти нове рішення, яким залишити позовну заяву без розгляду, як таку, що підписана не уповноваженою особою.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 р. у справі N 19/159-10/18, в частині відмови в задоволенні пені з підстав неправильного застосування апеляційним господарським судом статей 216, 217, 232 ГК України, статей 6, 525, 526, 549, 599 Цивільного кодексу України та процесуального права ст. ст. 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, а рішення господарського суду Київської області від 18.11.2010 р. залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами, 30.01.2009 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та ВАТ "Київоблгаз" (покупець) було укладено договір поставки природного газу для компенсації обсягів розбалансування газорозподільних підприємств N 06/09-202 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник передає покупцеві у 2009 році імпортований природний газ для покриття (компенсації) обсягів негативного розбалансування газу, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі актів приймання-передачі газу до 20.01.2010 року.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу протягом січня-березня 2009 року природний газ на загальну суму 2253006,01 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу та не заперечується відповідачем.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання по оплаті отриманого газу не виконав, здійснивши лише часткову оплату на суму 581135,81 грн., у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворився борг у розмірі 1671870,20 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач сплатив суму основного боргу в розмірі 1671870,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 31.08.2010 року N 2406 та від 01.09.2010 року N 2407.

Встановивши вказані обставини, місцевий господарський суд правомірно припинив провадження у справі в частині стягнення 1671870,20 грн. основного боргу, керуючись п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, господарським судом Київської області стягнуто з відповідача на користь позивача 31982,36 грн. 3 % річних та 63084,17 грн. інфляційних нарахувань.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як уже зазначалось, п. 5.1 договору передбачено, що остаточний розрахунок проводиться покупцем на підставі актів приймання-передачі газу до 20.01.2010 року.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач своєчасно не розрахувався за отриманий природний газ, остаточно сплативши суму основного боргу після подання позову, він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд касаційної інстанції погоджується з нарахованим судами попередніх інстанцій розміром інфляційних втрат - 63084,17 грн. та 3 % річних - 31982,36 грн.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати природного газу відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно п. 6.3 договору пеня нараховується протягом шести місяців, що передують зверненню з позовом.

В силу ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Господарським судом Київської області задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в сумі 172942,04 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції стосовно відмови в задоволенні вимог позивача в частині стягнення 21157,36 грн. пені, у зв'язку з неправильним розрахунком та порушенням вимог встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на ту обставину, що позовна заява підписана не уповноваженою на те особою, відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки відповідно до п. 6.6.6 Статуту ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" директор компанії, зокрема, видає довіреності.

У разі відсутності директора його обов'язки виконує один із заступників директора згідно з наказом директора, погодженим головою правління засновника, або особа, призначена головою правління засновника (п. 6.8 Статуту).

Згідно ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Статтею 246 вказаного Кодексу передбачено, що довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Згідно матеріалів справи, позовна заява підписана начальником юридичного департаменту ОСОБА_2 на підставі довіреності позивача від 28.12.2009 року, терміном дії до 31.12.2010 року. Вказана довіреність видана в. о. директора ДК "Газ України" ОСОБА_1 в період дії його повноважень, а саме: ОСОБА_1 перебував на посаді в. о. директора ДК "Газ України" згідно наказу від 14.05.20209 року N 66-к на період до призначення в установленому порядку директора на постійній основі. Згідно наказу від 30.04.2010 року N 174-к ОСОБА_1 було призначено на посаду директора ДК "Газ України", а згідно наказу від 27.05.2010 року N 205-к звільнено на підставі його заяви та призначено директором Е. А. Швидкого.

Разом з тим, довідка з ЄДРПОУ, згідно якої керівником ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" є Е. А. Швидкого, датована 03.06.2010 року, тобто після звільнення ОСОБА_1.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вмотивованого висновку, що довіреність видана особою, уповноваженою вчиняти від імені підприємства на момент її видачі процесуальні дії.

Решта доводів скаржників, викладені у касаційних скаргах зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення господарськими судами норм процесуального права та матеріального права скаржниками суду касаційної інстанції не наведено.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржниками зроблено не було.

Таким чином, застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятої у справі постанови Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 р.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 р. у справі N 19/159-10/18 залишити без змін.

 

Головуючий

А. М. Демидова

Судді:

І. М. Волік

 

Л. В. Жукова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали