ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16.02.2016 р.

N К/800/44281/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - Маринчак Н. Є., суддів: Вербицької О. В., Цвіркуна Ю. І., при секретарі - Бруй О. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Охтирська ОДПІ) на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі N 826/11519/15 за позовом Охтирської ОДПІ до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (далі - ПАТ "Укрнафта") про стягнення податкового боргу, встановив:

У червні 2015 року Охтирська ОДПІ звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просила стягнути з банківських рахунків ПАТ "Укрнафта" та за рахунок готівки, що належить відповідачеві, податковий борг в загальній сумі 1043780827,17 грн., що включає: заборгованість з рентної плати за користування надрами для видобування нафти у розмірі 819337186 грн., заборгованість з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу в сумі 220704112,79 грн., заборгованість з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату в розмірі 3739527,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначена сума податкового боргу виникла у ПАТ "Укрнафта" у зв'язку з неповною та несвоєчасною сплатою відповідачем самостійно задекларованих (з урахуванням подання уточнюючих розрахунків) грошових зобов'язань з названих видів податків та нарахуванням контролюючим органом штрафних санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2015, прийнятою у порядку скороченого провадження, позов задоволено. Постанову мотивовано невиконанням платником податкового обов'язку зі сплати узгоджених сум податкових зобов'язань з названих видів податків (обов'язкових платежів); наведене зумовлює необхідність стягнення в примусовому порядку податкового боргу, що утворився.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2015 за результатами розгляду справи у судовому засіданні зазначене рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено.

Постанову апеляційного суду мотивовано посиланням на факт розстрочення зазначеної суми податкового боргу за рішеннями Державної фіскальної служби України від 30.06.2015 N 205 та від 07.08.2015 N 267 та на підставі договору про розстрочення податкового боргу від 07.08.2015 N 267, що виключає стягнення цього боргу за процедурою примусового стягнення в судовому порядку. При цьому апеляційний суд зазначив про незаконність розгляду справи судом першої інстанції в порядку скороченого провадження та розглянув справу за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, Охтирська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник наголошує, що застосування процедури розстрочення податкового боргу не змінює юридичної природи такого боргу; також позивач зазначає про скасування податковим органом рішення про розстрочення оспорюваної суми податкового боргу ПАТ "Укрнафта" в односторонньому порядку (рішення від 06.10.2015 N 267/с) у зв'язку з порушенням цим платником умов розстрочення.

У запереченні на касаційну скаргу відповідач зазначає про правильність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, оскільки: на час прийняття оскаржуваної постанови погашення оспорюваної суми податкового боргу здійснювалося у процедурі розстрочення; у ході вирішення даного спору ПАТ "Укрнафта" частково погасило заявлену до стягнення суму податкового боргу; до 01.01.2015 у національній системі оподаткування не існувало такого виду податку, як рентна плата, стягнення якої є предметом даного позову; звернення з даним позовом не належить до компетенції Охтирської ОДПІ. У додаткових поясненнях, наданих касаційному суду, відповідач зазначає про те, що на час перегляду справи в касаційному порядку податковий борг ПАТ "Укрнафта" з даного податку становить 680424875,07 грн. з урахуванням фактично перерахованих до бюджету сум.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм у межах касаційного оскарження, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи з'ясовано, що у зв'язку з неповною та несвоєчасною сплатою відповідачем самостійно задекларованих грошових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин (яка була розмежована за кодами бюджетної класифікації на плату за користування надрами для видобування нафти, плату за користування надрами для видобування природного газу та плату за користування надрами для видобування газового конденсату) станом на 25.05.2015 у ПАТ "Укрнафта" утворився податковий борг у загальній сумі 1043780827,17 грн.

Охтирською ОДПІ було надіслано платникові податкову вимогу від 31.08.2014 N 13-25 на суму податкового боргу з названих платежів в загальному розмірі 161751925,42 грн.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України (далі - ПК) передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 41.1 статті 41 ПК контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

За змістом пункту 63.3 статті 63 ПК з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

З аналізованих законодавчих положень випливає, що контролюючим органом (якому надано повноваження, зокрема, надіслати платникові податкову вимогу) є центральний орган доходів і зборів, будь-який його територіальний орган як за місцем основного обліку платника, так за місцем його неосновного обліку (у тому числі за місцем реєстрації його підрозділів, знаходженням майна тощо), який здійснює адміністрування будь-якого виду податку.

Посилання відповідача на те, що вжиття заходів, спрямованих на погашення податкового боргу платника, належать до виключної компетенції податкового керуючого, який призначається у порядку статті 91 ПК, не заслуговують на увагу.

Дійсно, відповідно до пункту 91.1 статті 91 ПК керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1.4 Порядку призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 N 578 (Порядок N 578), податковий керуючий - це посадова (службова) особа органу доходів і зборів за місцем обліку платника податків, на яку покладається виконання функцій, спрямованих на погашення податкового боргу платника податків.

Функції та повноваження податкового керуючого, визначені у розділі III цього Порядку (Порядок N 578) (зокрема, надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги) жодним чином не обмежують повноваження керівника податкового органу, що здійснює адміністрування податків. Системний аналіз положень названого Порядку (Порядок N 578) та приписів ПК (зокрема, статей 59, 100, 101) свідчить на користь висновку про те, що в окремих випадках і процедурах податковий керуючий та керівник податкового органу мають тотожний обсяг повноважень. Однак це не призводить до автоматичного звуження законодавчо визначеної компетенції керівника податкового органу.

Отже, надсилання Охтирською ОДПІ платникові зазначеної податкової вимоги, а також вжиття цим податковим органом інших передбачених Законом заходів, спрямованих на примусове стягнення податкового боргу, не можна кваліфікувати як дії суб'єкта владних повноважень, що вчинені поза межами його компетенції та не відповідають меті, з якою ці повноваження надані.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні даного позову, суд апеляційної інстанції, встановивши факт укладення відповідачем та Охтирською ОДПІ договору від 07.08.2015 N 267 про розстрочення ПАТ "Укрнафта" податкового боргу в сумі 1875883564,23 грн. (до якого увійшла й заборгованість платника, стягнення якої є предметом даного позову) строком з 07.08.2015 по 31.12.2015, визнала розстрочення альтернативним способом погашення податкового боргу. Також апеляційний суд як на один з мотивів відмови в задоволенні цього позову послався на сплату відповідачем частини розстроченої заборгованості у сумі 364499562,40 грн. на виконання зазначеного договору.

Згідно з пунктом 100.1 статті 100 ПК розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Зі змісту наведеної законодавчої норми вбачається, що розстрочення застосовується як у процедурі примусового стягнення податкового боргу, так і під час добровільного погашення платником грошових зобов'язань. А відтак розстрочення є лише законодавчо передбаченою формою розрахунків платника з бюджетом шляхом зміни строків платежу; розстрочення не можна розцінювати як окремий спосіб погашення податкового боргу, що виключає можливість застосування інших заходів з примусового стягнення податкового боргу. Слід також враховувати, що використання інституту розстрочення не виключається і на стадії виконання судового рішення про примусове стягнення податкового боргу.

До того ж, факт розстрочення податкового боргу, що відбулося на стадії апеляційного розгляду даної справи, не має правового значення для вирішення даного спору.

Так, в силу частини першої статті 138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

А відтак з огляду на предмет та матеріально-правові підстави даного позову застосована до спірного податкового боргу процедура розстрочення, а також питання щодо дотримання (або порушення) платником умов договору розстрочення, його подальшого розірвання податковим органом в односторонньому порядку не підлягають правовому аналізу в рамках даного судового провадження. Ці обставини виникли на стадії апеляційного розгляду справи та не стосуються обґрунтованості позовних вимог про стягнення спірного податкового боргу. У даному разі предмет доказування у розглядуваній справі охоплює фактичні дані, що свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу в судовому порядку, а саме - власне наявність такого боргу у платника та надсилання платникові податкової вимоги в установленому порядку.

Чинним адміністративним процесуальним законодавством (зокрема, статтею 202 КАС України) не передбачено скасування судового рішення ані з підстав зміни учасниками спору строку погашення заборгованості (що є предметом спору), ані з мотивів повного або частково виконання відповідачем судового акта, у тому числі й до набрання ним законної сили.

Слід зазначити, що у розглядуваних правовідносинах органом стягнення у розумінні пункту 41.2 статті 41 ПК є податковий орган (позивач у справі), який на стадії виконання судового рішення враховує дійсний стан розрахунків платника з бюджетом, у тому числі й платежі, перераховані на погашення податкового боргу в процесі судового розгляду справи.

З огляду на правила дії нормативно-правового акта у часі подальша зміна назви податку, з якого виникла спірна податкова заборгованість, виключення такого податку з переліку загальнодержавних податків та зборів також не впливає на обсяг податкового обов'язку платника, що виник до часу таких змін, та не звільняє його від сплати податкового боргу.

У зв'язку з цим посилання ПАТ "Укрнафта" на частину першу Закону України від 28.12.2014 N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з якою плату за користування надрами виключено з переліку загальнодержавних податків та замість неї встановлено рентну плату, підлягають відхиленню як безпідставні.

З урахуванням викладеного та з огляду на установлені судами обставини даної справи щодо наявності у відповідача податкового боргу в загальній сумі 1043780827,17 грн. на час звернення Охтирської ОДПІ до адміністративного суду з цим позовом та щодо надсилання платникові податкової вимоги позовні вимоги підлягають задоволенню.

Водночас колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком апеляційного суду про незаконність розгляду судом першої інстанції даної справи в порядку скороченого провадження. Так, за змістом пункту 4 частини першої статті 1832 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Суд першої інстанції необґрунтовано надав розширювального тлумачення наведеній процесуальній нормі, поширивши її дію на даний спір про стягнення податкового боргу, який не ґрунтується на рішенні суб'єкта владних повноважень.

За своїм процесуальним змістом скорочене провадження являє собою вид провадження в адміністративних судах, що полягає у спрощеній процедурі вирішення адміністративного спору, який ґрунтується на безспірних документах, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі

У пункті 41 рішення від 23.11.2006 "Юссила проти Фінляндії" (заява N 73053/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що обов'язок здійснювати усне провадження у справі не є абсолютним. При розгляді деяких справ здійснення усного провадження може й не вимагатися, як-от у випадках, коли не йдеться про достовірність або розбіжність обставин справи, які зумовлюють необхідність усного провадження; у такій ситуації суди можуть вирішувати справу на справедливих та розумних засадах, керуючись документами, наданими сторонами, та іншими письмовими матеріалами.

У даній справі відповідні обставини (якими є підстави, наведені у частині першій статті 1832 КАС) відсутні. Відтак вирішення цього спору у порядку скороченого провадження позбавило відповідача права на особисту участь у відкритому судовому засіданні, що є обов'язковим елементом справедливості судового процесу та кваліфікується як порушення статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Наведене виключає можливість залишення в силі рішення суду першої інстанції зі спору.

У той же час, оскільки обставини даної справи установлені судами повно і правильно, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, як це передбачено статтею 229 КАС України.

З позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 5846,40 грн., сплату якого було відстрочено ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.10.2015.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 94, 220, 221, 223, 229, 230, 232 КАС України, суд постановив:

Касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 липня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі N 826/11519/15 скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення податкового боргу задовольнити.

Стягнути з банківських рахунків Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та за рахунок належної йому готівки до місцевого бюджету податковий борг в загальній сумі 1043780827,17 грн., у тому числі:

- заборгованість з рентної плати за користування надрами для видобування нафти (код бюджетної класифікації 13030700) у розмірі 819337186,60 грн. на р/р 31114015700013, код отримувача 37981563 Охтирське УК/Охтирський р-н/, МФО 837013;

- заборгованість з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу (код бюджетної класифікації 13030800) в сумі 220704112,79 грн. на р/р 31113016700013, код отримувача 37981563 Охтирське УК/Охтирський р-н/, МФО 837013;

- заборгованість з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату (код бюджетної класифікації 13030900) в розмірі 3739527,78 грн. на р/р 31112017700013, код отримувача 37981563 Охтирське УК/Охтирський р-н/, МФО 837013.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області судовий збір в сумі 5846,40 (п'ять тисяч вісімсот сорок шість грн. 40 коп.) до спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 "Судовий збір (Вищий адміністративний суд України, 075)".

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

Н. Є. Маринчак

Судді:

О. В. Вербицька

 

Ю. І. Цвіркун




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали