ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

06.02.2018 р.

К/9901/1904/17,

 

N 823/1442/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді - доповідача - Олендера І. Я., суддів: Гончарової І. А., Ханової Р. Ф., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року (суддя Рідзель О. А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (судді: Земляна Г. В. (головуючий), Ісаєнко Ю. А., Сорочко Є. О.) у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області до Публічного акціонерного товариства "Дашуківські бентоніти" про стягнення податкового боргу, встановив:

Головне управління Державної фіскальної служби в Черкаській області (далі - позивач, заявник, контролюючий орган) звернулось до суду з поданням про стягнення з рахунків у банках, обслуговуючих Публічне акціонерне товариство "Дашуківські бентоніти" (далі - відповідач, ПАТ "Дашуківські бентоніти") податковий борг в сумі 4497970,38 грн.

Вимоги подання обґрунтовано тим, що за позивачем рахується податковий борг в сумі 4497970,38 грн. що виник на підставі узгоджених податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, провадження у справі було закрито у зв'язку з неможливістю розгляду подання в порядку непозовного провадження.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд відмовляє у прийнятті подання у разі якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право, а оскільки між контролюючим органом та ПАТ "Дашуківські бентоніти" існує спір щодо суми податкового боргу, то відповідно вказане подання не може бути розглянуто в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та прийняти нове рішення про задоволення подання Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що згідно постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року, яка набрала законної сили, податкові повідомлення-рішення, за якими у відповідача виник борг, є узгодженими, а тому відсутній спір про право.

ПАТ "Дашуківські бентоніти" надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 частини першої ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року N 2147-VIII (Закон N 2147-VIII), що діє з 15 грудня 2017 року).

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV)).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) визначено, що здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом ( N 2747-IV) та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша ( N 2747-IV)), а провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя ( N 2747-IV)).

Статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 13 липня 2017 року N 2136-VIII (Закон N 2136-VIII), що діяв на момент прийняття рішень судів першої та апеляційної інстанцій) передбачено право звернення органів державної податкової служби до суду із поданням щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Згідно із п. 2 частини п'ятої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Приписи вказаної норми є імперативними та зобов'язують суд у разі встановлення факту наявності права про спір відмовляти у прийнятті відповідного подання.

Проте, наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлено також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. В такому разі суд також повинен закрити провадження у справі, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного провадження, яким є провадження за поданням податкового органу.

Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій спір про право в контексті п. 2 частини п'ятої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, визначених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, тощо.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи податковий борг ПАТ "Дашуківські бентоніти" виник внаслідок визначення позивачеві податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій згідно податкових повідомлень-рішень від 27.01.2016 N 0000172200, N 0000152200 та 10.07.2017 N 0006931205.

Наявність вказаного боргу стало підставою для надсилання відповідачу податкової вимоги від 12.07.2017 на суму 4497969,89 грн., а в подальшому для звернення до суду з цим поданням.

Проте ПАТ "Дашуківські бентоніти" заперечив проти існування суми боргу, вказавши, зокрема, що податкові повідомлення-рішення від 27.01.2016 N 0000172200, N 0000152200 оскаржуються в судовому порядку (адміністративна справа N 823/865/16).

Також, колегія суддів зазначає, що з подання контролюючого органу вбачається, що борг в сумі 4497970,38 грн., щодо якого контролюючим органом подано подання до суду, складається не лише з податкових зобов'язань за податковими повідомленнями-рішеннями від 27.01.2016 N 0000172200 та N 0000152200 (3540079,00 грн), відносно яких є рішення суду, в поданні також вказано й інші підстави виникнення вищезазначеного боргу, зокрема такі, як податкове повідомлення рішення від 10.07.2017 N 0006931205 на суму 170,00 грн. пеня у сумі 320239,09 грн та у сумі 637661,54 грн. з якими відповідач також не погоджується та про існування яких, як було зазначено представником відповідача в судовому засіданні в суді першої інстанції, ПАТ "Дашуківські бентоніти" відомо не було.

Таким чином, боржник заперечує наявність суми податкового боргу.

Доводи контролюючого органу, що податкові повідомлення-рішення, за якими у відповідача виник борг, є узгодженими, так як постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2017 року набрала законної сили, а отже відсутній спір про право, не заслуговує на увагу з огляду на те, що платник податків висловлює незгоду щодо сум боргу не лише за податковими повідомленнями - рішеннями, щодо яких є судове рішення, але й щодо решти суми боргу та підстав її виникнення, щодо яких внесено відповідне подання, а враховуючи, що суд не має процесуальної можливості в рамках адміністративної справи при розгляді подання в порядку ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України оцінювати правомірність вимог, суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку, що є підстави вважати, що на час судового розгляду подання між сторонами існує спір про право, а отже і наявні підстави для закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. (частина перша ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV)).

З огляду на зазначене, враховуючи ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 13 липня 2017 року N 2136-VIII (Закон N 2136-VIII), що діяв до 15 грудня 2017 року) колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341 ( N 2747-IV), 345 ( N 2747-IV), 349 ( N 2747-IV), 350 ( N 2747-IV), 355 ( N 2747-IV), 356 ( N 2747-IV), 359 ( N 2747-IV), пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), суд постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Черкаській області залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі N 823/1442/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

І. Я. Олендер

 

І. А. Гончарова

 

Р. Ф. Ханова




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали