ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

11.04.2002 р.

Справа N 6-5122кс01


У лютому 2001 р. Н. подала позов до Інституту про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, посилаючись на те, що її звільнено з роботи 11 грудня 1999 р., а розрахунок проведено 15 лютого 2001 р.

Рішенням районного суду від 13 квітня 2001 р., залишеним без зміни ухвалою обласного суду від 16 травня 2001 р., у задоволенні цих вимог відмовлено. Одночасно суд стягнув на користь позивачки 153 грн. 70 коп. як компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати за грудень 1999, січень - лютий 2000 р. При цьому суд послався на те, що стягнення заробітної плати на користь позивачки проводилося виконавчою службою на підставі посвідчень КТС від 2 лютого 2000 р. та 16 березня 2000 р., а тому правовідносини, що регулюються ст. 117 КЗпП, були відсутні.

У касаційній скарзі Н., посилаючись на неправильне тлумачення судом ст. 117 КЗпП, просила змінити судові рішення і вирішити спір по суті.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Зазначивши, що прийняття КТС рішення про стягнення заробітної плати та порушення на підставі виданих цим органом посвідчень виконавчого провадження державною виконавчою службою виключає можливість застосування судом ст. 117 КЗпП, суд не послався на підтвердження такого висновку, на відповідну норму права. Згадана стаття такого не передбачає. У ній зазначено, що середній заробіток у зв'язку з несвоєчасним розрахунком стягується по день фактичного розрахунку. Наявність рішення КТС про стягнення заробітної плати не звільняє роботодавця від зобов'язання з виплати останньої.

Крім того, судом допущено порушення ст. 15 ЦПК.

Від часу звільнення позивачки з роботи - 1 грудня 1999 р. - до часу вирішення питання КТС - 2 лютого та 16 березня 2000 р. - відповідач порушував вимоги ст. 116 КЗпП, що давало підставу для застосування ст. 117 цього Кодексу, однак зазначена обставина судом не досліджувалась і, в порушення ст. 203 ЦПК, не отримала відображення в рішенні.

У частині стягнення 153 грн. 70 коп. компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати рішення та ухвала не оскаржені і є законними, а в решті вони підлягають скасуванню.

Керуючись статтями 334, 336 ЦПК, Судова палата у цивільних справах верховного Суду України касаційну скаргу Н. частково задовольнила, рішення районного суду від 13 квітня 2001 р. та ухвалу обласного суду від 16 травня 2001 р. в частині відмови у задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувала і направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті залишила судові рішення без змін.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали