ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28.02.2001 р.

Справа N 6-48мк01


У грудні 1999 р. О. пред'явив позов до ДП про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні. Позивач зазначав, що з 22 березня 1999 р. він працював на ДП, а 10 вересня 1999 р. був звільнений з роботи за власним бажанням. Проте відповідач у день звільнення не виплатив йому всіх належних сум. Розрахунок йому було виплачено лише 25 січня 2000 р. Вважаючи, що невиплата розрахунку при звільненні сталася з вини відповідача, О. просив суд задовольнити позов та стягнути на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 1321 грн.

Рішенням міжобласного суду від 14 грудня 2000 р. позов задоволено частково - стягнуто з ДП на користь О. 383 грн. 54 коп.

У касаційній скарзі О. просив рішення суду скасувати, оскільки суд не врахував тієї обставини, що вчасно розрахунок не проведений з вини підприємства.

Судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відомість про отримання заробітної плати надійшла в касу заводу 5 жовтня 1999 р. і позивач міг у цей день отримати розрахунок.

Проте з таким висновком судова колегія не погодилася.

Відповідно до ст. 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, встановлені у ст. 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За матеріалами справи, позивачу був виплачений розрахунок не в день звільнення, а лише 25 січня 2000 р. Висновок суду, що розрахунок не був отриманий з вини позивача, не заслуговував на увагу, оскільки відповідно до ст. 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний провести з працівником при звільненні розрахунок у строки, визначені у ст. 116 КЗпП.

Наявність у касі розрахункової відомості про нарахування працівнику заробітної плати не є фактичним розрахунком. Крім цього, із матеріалів справи вбачається, що позивач двічі повідомлявся про те, що у зв'язку зі звільненням у відділі кадрів може отримати трудову книжку, але повідомлень щодо отримання розрахунку в касі підприємства він не одержав. За таких обставин безпідставним є посилання суду на те, що позивач із власної вини не отримав розрахунок при звільненні.

Оскільки суд, у порушення вимог статей 15, 30 ЦПК, неповно з'ясував обставини справи, права та обов'язки сторін щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, рішення підлягало скасуванню.

При новому розгляді справи суд мав урахувати наведене і залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись статтями 310, 312 ЦПК, судова колегія в цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу О. задовольнила, рішення міжобласного суду від 14 грудня 2000 р. скасувала, справу направила на новий розгляд.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали