ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.05.2011 р.

N К-18532/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Заїки М. М., суддів - Білуги С. В., Гаманка О. І., Загороднього А. Ф., Співака В. І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 10.12.2008 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2009 у справі за позовом Б. О. М. до управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення, встановила:

У червні 2008 року Б. О. М звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про стягнення щорічної компенсації за шкоду заподіяну здоров'ю за 2005, 2007 роки відповідно до статі 48 Закону України "Про статус та соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 10.12.2008 позовні вимоги Б. О. М. задоволено частково. Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області за рахунок державних коштів на користь Б. О. М. недоотриману суму щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2005, 2007 роки у розмірі 1590 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто) гривень.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2009 змінено постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 10.12.2008 змінено, доповнено резолютивну частину рішення: "У задоволені позовних вимог щодо стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2005 рік відмовити". В решті постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 10.12.2008 залишено без змін.

У касаційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області просить постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 10.12.2008 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2009 скасувати, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким в задоволені позовних вимог Б. О. М. відмовити.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанції щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення, як учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід 3-ї групи в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Позивачу зазначена допомога виплачувалась у розмірах відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.96 N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 12.07.2005 N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

В судах першої та апеляційної інстанцій відповідач звертав увагу судів щодо пропущення строку звернення до суду позивачем.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, щодо відмови у задоволенні вимог за 2005 рік.

Пунктом 30 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" зупинено частину четверту статті 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 визнано неконституційним п. 30 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинень виплат щорічної допомоги на оздоровлення чорнобильцям.

Порядком виплати органами соціального захисту населення щорічної допомоги на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 04.01.2000 N 1, чинним на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено, що підставою для призначення допомоги на оздоровлення є, зокрема, письмова заява особи, якій провадиться виплата допомоги, та довідка з місця роботи або органу, що виплачує пенсію, із зазначенням терміну останньої виплати допомоги.

Управлінням праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік було призначено та виплачено за заявою позивача 12.04.2007 року, тобто до ухвалення рішення Конституційного Суду України.

Відповідно до ч. 2. ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином дії відповідача є законними, оскільки на момент виплати діяла постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області задовольнити.

Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 10.12.2008 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.04.2009 у справі за позовом Б. О. М. до управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Б. О. М. до управління праці та соціального захисту населення Дзержинської міської ради Донецької області про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали