ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

РІШЕННЯ

10.09.2014 р.

Справа N 334/4562/14-ц

 

Провадження N 2/334/2000/14

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого, судді - Дубини Л. А., при секретарі - Філіпповій Ю. В., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехінжиніринг" до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, установив:

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехінжиніринг" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми матеріальної шкоди, заподіяної підприємству у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а саме при отриманні авансом готівкових коштів згідно видаткових документів, ОСОБА_1 надав звіт про використання коштів лише на їх частину, а саме 9732,09 грн., що підтверджується видатковими ордерами та авансовими звітами, а тому на підставі ст. 130, 134 КЗпП України, ст. 1166 ЦК України має відшкодувати заподіяну шкоду.

У судовому засідання представник позивача заявлені вимоги підтримала у повному обсязі і просить їх задовольнити та стягнути з відповідача 9732,09 грн.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник проти заявлених вимог заперечують, вважають їх незаконними та необґрунтованими, а наявність його дебіторської заборгованості перед підприємством не доведена належними та допустимими доказами, документами бухгалтерського обліку.

Натомість при звільненні з ТОВ "Екотехінжиніринг" за даними оборотно-сальдової відомості за рахунком 3721 підприємство мало заборгованість перед працівником у сумі 1095,43 грн.

Крім того, на думку відповідача та його представника, сплинули строки давності на звернення до суду з даним позовом,

За наведених обставин відповідач ОСОБА_1 та його представник просять відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 18.08.2005 року до 30.06.2011 року працював у ТОВ "Екотехінжиніринг" на посаді технічного директора, що вбачається з копії його трудової книжки, і був звільнений за переводом до ТОВ "Торговий дім заводу "Прогрес" згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України.

За час роботи відповідач, дійсно, періодично одержував з каси підприємства кошти.

Ведення касових операцій в України регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ N 637 від 15.12.2004, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320 (далі - Положення N 637).

Відповідно до п. 2.11 Положення N 637 видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Таким чином, грошовим авансом вважаються кошти, які виплачуються або одержуються наперед (під звіт) в рахунок майбутніх витрат (на відрядження, господарсько-операційні потреби) чи в рахунок майбутніх платежів (завдаток) за товари, роботи чи послуги, що будуть поставлені, виконані або надані.

Практичні питання, пов'язані з видачею під звіт коштів на службові відрядження та складання по них звіту регламентуються Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98 р. N 59 (далі - Інструкція).

Згідно з п. 1 розділу II цієї Інструкції направлення працівника у відрядження проводиться на підставі наказу (розпорядження).

Згідно п. 5 розділу I, п. 11 розділу II цієї ж Інструкції підприємство, що відряджає працівника, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом). Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.

Відрядженому працівникові перед від'їздом у відрядження видається грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення і добові витрати. Після повернення з відрядження працівник зобов'язаний до закінчення п'ятого банківського дня, наступного за днем прибуття до місця постійної роботи, подати звіт про використання коштів, наданих на відрядження.

Сума надміру витрачених коштів (залишку коштів понад суму, витрачену згідно із звітом про використання коштів, наданих на відрядження) підлягає поверненню працівником до каси або зарахуванню на відповідний рахунок підприємства, що їх надало, у встановленому законодавством порядку.

Якщо для остаточного розрахунку за відрядження необхідно виплатити додаткові кошти, виплата зазначених коштів має здійснюватися до закінчення третього банківського дня після затвердження керівником звіту про використання коштів, наданих на відрядження.

Як визначено у п. 20 Інструкції, не дозволяється направляти у відрядження та видавати аванс працівнику, який не відзвітував про витрачені кошти в попередньому відрядженні.

Відповідно до абз. 12 п. 1.2 Положення N 637 касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Згідно п. 3.13 Положення N 637 касові документи після складання касиром звіту та оброблення цього звіту комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки та зберігаються відповідно до законодавства України відповідальною особою, на яку керівником покладено обов'язок щодо їх зберігання.

Відповідно до п. 4.2 Положення N 637 усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи).

Виправлення в касовій книзі, як правило, не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.

Згідно п. 4.3, п. 4.5 Положення N 637 записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі; контроль за правильним веденням касової книги покладається на головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

У разі якщо працівник витратив на потреби підприємства власні кошти, він звітує про затрачені кошти в загальноприйнятому порядку з дотриманням передбачених термінів звітності.

Відповідно до затвердженої форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (далі авансовий звіт), затвердженої наказом ДПА України N 440 від 19.09.2003 р. (зареєстровано в Мінюсті України 09.10.2003 за N 915/8236), далі - наказ ДПА N 440, та наказом ДПА України N 996 від 23.12.2010 (зареєстровано в Мінюсті України 13.01.2011 р. за N 44/18782), далі - наказ ДПА N 996, у авансовому звіті обов'язково зазначаються дані про:

- суми виданого авансу (залишку раніше виданого авансу) або перевитрата (тобто витрата коштів в більшій сумі, ніж було видано),

- сума витрачених коштів, яка підтверджується документами, та

- залишок або перевитрата (витрата власних коштів понад одержаний аванс), який відображається наростаючим підсумком з урахуванням раніше виданих авансів та існуючої заборгованості (неповернутого залишку раніше виданого авансу) або перевитрати на день складання авансового звіту.

- дані бухгалтерського обліку (проводок),

- інші відомості.

Таким чином, кожен наступний авансовий звіт нерозривно пов'язаний із попереднім та даними бухгалтерського обліку підприємства, містить інформацію про хронологію видачі, звітування та повернення коштів.

При цьому, відповідно до Порядку заповнення авансового звіту, затвердженого зазначеними вище наказами ДПА України N 440 та 996, зазначено, що працівник заповнює усі графи звіту окрім "Звіт перевірено", "Залишок унесений (перевитрата видана) у сумі за касовим ордером", бухгалтерських проводок, розрахунок суми утриманого податку за несвоєчасно повернуті витрачені кошти на відрядження або під звіт, які заповнюються особою, що надала такі кошти; "Звіт затверджено", які підписуються керівником (податковим агентом).

У разі якщо підзвітна особа витратила меншу суму, ніж одержані кошти, встановлена різниця показується в авансовому звіті як надлишок готівкових коштів і оформляється як заборгованість підзвітної особи перед підприємством. Сума такої заборгованості фіксується в авансовому звіті як залишок коштів.

Такий залишок коштів визнається підприємством як невикористаний залишок готівкових грошових коштів і підлягає поверненню у встановлені терміни.

Відсутність повного звіту працівника за відрядження призводить до заборони видачі йому нових готівкових коштів під звіт. Ігнорування такої заборони розцінюється як порушення однієї з вимог Указу Президента N 436/95 від 12.06.95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" і Положення N 637 (видача працівнику готівки під звіт без повного звіту про раніше видані кошти), що має наслідком застосування до юридичних осіб штрафних санкцій.

Крім того, відповідно до Порядків заповнення авансових звітів, затверджених наказами ДПА України N 440 (п. п. 3 - 5) та N 996 (п. п. 3 - 4):

- у період 2003 - 2010 рр.:

"3. Якщо платник податку повертає суму надміру витрачених коштів пізніше граничного терміну (до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт), але не пізніше звітного місяця, на який припадає останній день такого граничного терміну, то особа, що надала такі суми, нараховує штраф у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів.

Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає граничний термін (до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку завершує відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт), то така сума підлягає оподаткуванню (відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб") за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку та нарахуванню штрафу у розмірі 15 відсотків суми таких надміру витрачених коштів.

Якщо у майбутніх податкових періодах платник податку повертає суму надміру витрачених коштів або вона стягується з такого платника податку за рішенням суду, перерахунок податкових зобов'язань такого платника податку не здійснюється, а сума штрафу не відшкодовується.

4. Штраф та оподаткована сума стягуються за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) платника податку за відповідний місяць, а при недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців, до повної сплати нарахованих сум.

5. Якщо платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що надала такі кошти, то нараховані суми утримуються за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а при недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до складу податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного податкового року…".

2) у період з 2011 року:

"3. Якщо платник податку не повертає суму надміру витрачених коштів протягом звітного місяця, на який припадає граничний строк (до закінчення третього або п'ятого, а в окремих випадках десятого чи двадцятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку завершує відрядження або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок податкового агента платника податку, що надав кошти під звіт), то така сума підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб відповідно до пункту 167.1 статті 167 розділу IV Податкового кодексу за рахунок будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць. У разі недостатності суми доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних звітних місяців до повної сплати суми такого податку.

4. У разі коли платник податку припиняє трудові або цивільно-правові відносини з особою, що видала такі кошти, сума податку на доходи фізичних осіб утримується за рахунок останньої виплати оподатковуваного доходу під час проведення остаточного розрахунку, а у разі недостатності суми такого доходу непогашена частина податку включається до податкового зобов'язання платника податку за наслідками звітного (податкового) року…".

Таким чином, у разі, якби дійсно існувала заборгованість Відповідача перед Позивачем за виданими під звіт та не повернутими своєчасно сумами, Позивач повинен був:

1) відображати суми такої заборгованості в бухгалтерському обліку (б/р 372 "Розрахунки з підзвітними особами") та переносити дані про такі залишки у наступні авансові звіти;

2) нарахувати податок з доходів фізичних осіб та штрафні санкції на суми залишку неповернутих сум, що відображати також в бухгалтерському обліку та стягувати їх за рахунок оподатковуваного доходу Відповідача наступних звітних періодів та під час розрахунку при звільненні;

3) під час перевірки податковими органами факт норм з обігу готівки та ведення касових операцій мав бути зафіксований у відповідному акті, внаслідок чого Позивач мав сплатити відповідні фінансові санкції.

Проте такі дії підприємством не вчинялися і не мали вчинятися, що було підтверджено в ході проведення перевірки фінансово-господарської діяльності і дотримання законодавства про оподаткування органом податкової служби ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя у січні - лютому 2011 року (за період по 3-й квартал 2010 року включно).

Судом установлено, що позивачем надано касові документи вибірково, а отже неможливо визначити повноту та достовірність наданих ним документів, оскільки:

- не надані касові та звітні документи за увесь період роботи Відповідача на підприємстві,

- не надано дані бухгалтерського обліку за увесь період роботи Відповідача, а саме: оборотно-сальдові відомості за бухгалтерським рахунком 372 "Розрахунки із підзвітними особами"; Касова книга; Головна книга;

- не надані матеріали обов'язкових щорічних інвентаризацій розрахунків і каси тощо.

Але, як свідчать дані картки бухгалтерського рахунку 3721 "розрахунки з підзвітними особами" ТОВ "Екотехінжиніринг" по працівнику ОСОБА_1 лише за період 16.10.2009 - 30.06.2011 р. р. були оформлені і відображені в бухгалтерському обліку підприємства:

- 33 (тридцять три) авансові звіти (замість 17-ти, про які зазначено в позовній заяві);

- 15 видаткових ордерів (замість 14-ти зазначених в позові);

- 2 прибуткових касових ордера на повернення невикористаних коштів (не зазначені в позові взагалі).

Обставини видачі-повернення коштів могли би бути перевірені за даними бухгалтерського обліку, касовою книгою, але такі документи позивачем на вимогу суду не надано через їх відсутність.

Як свідчать дані картки рахунку 3721 "Розрахунки з підзвітними особами", наданої відповідачем, станом на 16.10.2009 (перший видатковий касовий ордер, про який йдеться у позовній заяві) обліковується перед заборгованість підприємства працівником в сумі 90,00 грн.

Подальший рух видання коштів, звітування і повернення невикористаних сум повністю відображений в картці зазначеного рахунку.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості за рахунком 3721 станом на день звільнення відповідача на 30.06.2011 - обліковується заборгованість підприємства перед працівником в сумі 1095,43 грн.

Крім того, позивачем застосувано не передбачену законом методику визначення суми заборгованості, а саме визначення різниці між загальною сумою коштів, виданих згідно видаткових касових ордерів та сумою коштів згідно звітів про витрачання коштів, не враховуючи при цьому ані хронології складання документів, ані зазначених в них даних бухгалтерського обліку щодо сальдо залишку коштів, які працівник одержав авансом і не звітував, або які перевитратив з власних коштів, та які підприємство не відшкодувало йому станом на день складання звіту.

Позивач просумував суми за видатковими касовими ордерами у відриві від звітів про витрачання коштів, навіть наданих ним самим.

Аналіз наданих позивачем документів, співставлення їх у хронологічному порядку, дає суду підстави вважати про наявність заборгованості не відповідача перед позивачем, а навпаки перевитрати відповідачем власних коштів, яка не відшкодована йому підприємством, тобто заборгованості Позивача перед Відповідачем в сумі 735,43 грн. (авансовий звіт за 30.06.2011).

Виходячи з наведеної норми Положення N 637 видача Позивачем Відповідачу коштів під звіт без звітування за раніше одержані суми, про що стверджується у позовній заяві, загалом на суму більше 9 тис. грн., не могла мати місце, оскільки у разі якби такі видачі проводилися, то це свідчило б про порушення порядку ведення касових операцій з боку підприємства Позивача, посадових осіб, відповідальних за ведення касових операцій касира, бухгалтера з касових операцій, а за відсутності посади касира чи відповідного бухгалтера головного бухгалтера та/або керівника юридичної особи, що було б відображено у результатах податкових перевірок, а також у бухгалтерському обліку підприємства як за рахунком "Розрахунки з підзвітними особами", так і за рахунком "Розрахунки з бюджетом" - в частині нарахованого податку з доходів фізичних осіб на суми неповернутих своєчасно авансів.

Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя у січні - лютому 2011 року проводилася планова комплексна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності, дотримання касової дисципліни та іншого законодавства, що контролюється органами державної податкової служби, якою було охоплено період діяльності 2009 - 3-й квартал 2010 рр., та в результаті якої не було встановлено порушення підприємством вимог законодавства про ведення касових операцій, в тому числі щодо несвоєчасного звітування, неповернення сум, виданих під звіт, зокрема, відповідачу, та щодо необґрунтованого затвердження авансових звітів без підтверджуючих документів.

Крім того, Позивачем не враховуються положення закону щодо порядку покриття заборгованості працівників підприємству, якщо така виникає.

Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу:

1) для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування.

У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Як роз'яснив Пленум Верховного суду України у постанові "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 р. N 13 (п. 24) роботодавець може звернутися із зазначеними вимогами до суду лише у разі коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у зв'язку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), та відповідно до правил ч. 2 ст. 233 КЗпП протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

Позивач не надав суду доказів ані щодо дати виникнення у нього як роботодавця права на відрахування неповернутих сум авансу, ані щодо видання наказу протягом одного місяця щодо відрахування таких сум із заробітної плати працівника, ані щодо фактичного утримання (або неутримання у зв'язку із оспорюванням працівником) сум неповернутого в строк авансу, ані наявності інших причин для неможливості провести відрахування із заробітної плати працівника за час його роботи, при звільненні тощо.

Крім того, на час подання позову минули усі можливі строки давності ст. 127, ст. 233 КЗпП України та ст. 257, ст. 267 ЦК України для пред'явлення будь-яких вимог щодо повернення сум, виданих під звіт авансом у 2009 - 2011 рр., що має наслідком відмову в позові.

Зважаючи на викладене суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, не доведені належними і допустимим доказами, крім того, позивачем подано позов після спливу строків позовної давності, а отже у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 257, 267 ЦК України, ст. 127, 130, 137, 233 КЗпП України, суд вирішив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Екотехінжиніринг" у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

 

Суддя

Л. А. Дубина




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали