ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

13.06.2018 р.

Справа N 910/10138/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: О. О. Мамалуй - головуючий, О. М. Баранець, І. В. Ткач, за участю секретаря судового засідання - Н. С. Руденко, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 р. у складі колегії суддів: В. В. Андрієнко - головуючий, Ю. Л. Власов, С. І. Буравльов, та на рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2017 р. суддя: Підченко Ю. О. за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ" до товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" про стягнення 1093855,95 грн., за участю представників учасників: позивача - В. В. В., відповідача - не з'явилися, встановив:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ" (далі - ТОВ "Фарконт Київ", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Мегаполіс" (далі - ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс", відповідач) про стягнення суми основного боргу в розмірі 650906,42 грн., 3 % річних - 39696,18 грн. та інфляційних втрат - 403253,53 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням договірних зобов'язань ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" щодо виплати страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування відповідальності експедитора N 00012/25/354 від 02.09.2013 р., у зв'язку з настанням страхового випадку, передбаченого умовами зазначеного договору.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.08.2017 р. у справі N 910/10138/17 частково задоволено позовні вимоги позивача. Присуджено до стягнення з ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" на користь ТОВ "Фарконт Київ" 650906,42 грн. - основного боргу та 9763,69 грн. - витрат по сплаті судового збору. Відмовлено позивачеві у задоволенні позову в частині стягнення 39696,18 грн. - 3 % річних та 403253,53 грн. - інфляційних втрат.

Рішення суду мотивовано невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо відшкодування страховиком збитків, спричинених з вини страхувальника, або залучених осіб страхувальником для виконання зобов'язань з транспортного експедирування, безпосередньо третім особам, які зазнали збиток та заявили претензії страхувальнику.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 р. скасовано рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2017 р. у справі N 910/10138/17 та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постанова мотивована затвердженою Балвським районним судом (Латвійська Республіка) від 12.01.2015 р. мировою угодою, відповідно до якої ТОВ "Фарконт Київ" самостійно визначено суму отримання відшкодування за втрату вантажу у розмірі 59600,00 євро, що унеможливлює здійснення страховиком регресу до винних осіб, через отримання відшкодування ТОВ "Фарконт Київ" безпосередньо з винної особи.

Суд посилається на п. "f" розділу XI договору страхування N 00012/25/354, відповідно до якого відмова у виплаті страхового відшкодування можлива зокрема, у випадку, якщо страхувальник відмовиться від права одержання відшкодування збитку від осіб, винних у заподіянні збитку, і/або здійснення страховиком регресу до винних осіб виявиться з вини страхувальника неможливим.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ТОВ "Фарконт Київ" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 р. у справі N 910/10138/17 та скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2017 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних.

Крім того, позивач просить в іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2017 р. залишити в силі.

Скарга мотивована тим, що підставою для відмови у страховій виплаті, відповідно до ст. 991 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України "Про страхування" є отримання страхувальником від особи винної у заподіянні збитків, повного їх відшкодування.

Позивач зазначає, що він отримав тільки часткове відшкодування збитків, завданих крадіжкою майна, прийнятого до експедирування, відповідно до умов мирової угоди, укладеної між ТОВ "Фарконт Київ" і ТОВ "Консорт" в межах справи N С30576814, затвердженої рішенням Балвського районного суду від 12.01.2015 р.

Позивач вказує, що умовами зазначеної мирової угоди ТОВ "Консорт" виплатив на користь ТОВ "Фарконт Київ" 53000 євро, що за курсом НБУ станом на день виплати склало 1026751,56 грн. (та з урахуванням додаткових 6600 євро, щодо яких мировою угодою передбачено взаємозалік вимог сторін).

Також позивач зазначає про те, що відповідач повинен був виплатити страхове відшкодування не пізніше 28.07.2014 р., позивачем з 29.07.2014 р. нараховано інфляційні втрати та 3 % річних, у стягненні яких судами неправомірно відмовлено.

Крім того, до касаційної скарги приєднані заперечення позивача на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 р. про поновлення строку на подання апеляційної скарги та прийняття апеляційної скарги ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" до провадження. Заперечення мотивовані нормами п. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 р.).

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" просить відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що уклавши мирову угоду з ТОВ "Консорт" про сплату 59600 євро, сторони домовились, що даною сумою покривають усі існуючи та потенційно можливі претензії позивача матеріального характеру або іншого виду.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

13 травня 2013 року між ТОВ "Фарконт Київ" (експедитор) та ТОВ "Карі Україна" (клієнт) укладено договір N 13513 транспортного експедирування (далі - договір N 13513) відповідно до якого експедитор зобов'язується за плату та за рахунок клієнта здійснити або організувати надання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з організацією забезпечення експортно-імпортних, транзитних та внутрішніх перевезень вантажу клієнта, а також додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу.

Згідно з п. 4.2.1 вказаного договору експедитор несе відповідальність за втрату вантажу і/або його пакування, викликані діями або бездіяльністю залучених ним автоперевізників при умові належного виконання клієнтом обов'язків, передбачених пунктами 2.4.4, 2.4.5 даного договору.

Між ТОВ "Фарконт Київ" (страхувальник) та ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" (страховик) укладено договір страхування відповідальності експедитора N 00012/25/354 від 02.09.2013 р. (далі - договір страхування), відповідно до якого страховик бере на себе зобов'язання у випадку настання передбачених умовами страхування подій відшкодувати збиток страхувальника, а страхувальник зобов'язується сплатити страхові платежі в зазначені в страховому полісі терміни і виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 1 Розділу II Умов страхування, об'єктом страхування за даним договором можуть визнаватися майнові інтереси страхувальника, пов'язані з цивільною відповідальністю страхувальника за відшкодування заподіяної ним шкоди майну третіх осіб, пов'язаної з наданням транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень вантажів, на умовах чинного законодавства України.

Пунктом 2. Розділу II Умов страхування передбачено, що страхуванням може забезпечуватися відповідальність за пошкодження - настання відповідальності страхувальника за втрату, недостачу, пошкодження або псування майна, прийнятого до експедирування.

У п. 1 Розділу IV Умов страхування зазначено, що відповідальність страховика по виплаті страхового відшкодування при настанні страхової події обмежена лімітами, зазначеними в страховому сертифікаті.

Згідно з п. п. "f" п. 1 Розділу XI Умов страхування страховик може повністю або частково відмовити у виплаті страхового відшкодування в випадках, зокрема, якщо страхувальник відмовиться від права одержання відшкодування збитку від осіб, винних у заподіянні збитку, і/або здійснення страховиком регресу до винних осіб виявиться з вини страхувальника неможливим.

Відповідно до страховика, що здійснив страхове відшкодування за даним договором, переходить у межах виплаченої суми право вимоги відшкодування збитку.

Частиною 3 договору страхування визначено строк дії - з 02.09.2013 р. по 01.09.2014 р.; страхові ризики - застрахованою є відповідальність ТОВ "Фарконт Київ" за майно; загальні ліміти відповідальності страховика - по всіх претензіях за даним Договором у цілому - 799300,00 грн. (екв. USD 100000); спеціальна франшиза, у зв'язку із крадіжкою, пограбуванням, розкраданням становить 11989,50 грн. (екв. USD 1500); територіальні межі - весь світ (за виключенням зон військових конфліктів і громадських заворушень, або зон, які знаходяться під санкцією ООН).

30 липня 2013 року між ТОВ "Фарконт Київ" та ТОВ "Консорт" (SIA CONSORT), Латвія (експедитор) укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування. Предметом вказаного договору є, зокрема, регулювання взаємовідносин сторін при виконанні експедитором доручень клієнта на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортного та транзитного вантажу на території Латвії і інших країн.

Пунктами 4.1.1, 4.2.1 вказаного договору сторони обумовили, що останні несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх обов'язків по договору у відповідності до діючого законодавства Латвійської республіки, міжнародними договорами та конвенціями. Експедитор несе відповідальність за збитки, які були нанесені клієнту, якщо експедитор не доклав належних зусиль та не проявив відповідальності щодо виконання доручень клієнта.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 27.01.2014 р. на виконання положень вказаного договору, ТОВ "Фарконт Київ" звернувся до ТОВ "Консорт" з замовленням N 05/10 від 27.01.2014 р. про здійснення перевезення за маршрутом Клайпеда (Литва) - Київ (Україна) - Одеса (Україна) вантажу, що був предметом договору між ТОВ "Фарконт Київ" та ТОВ "Карі Україна".

Крім того, ТОВ "Консорт" направлено Cargo Transportation Order N е1401-154і від 24.01.2014 р. про здійснення перевезення того ж самого вантажу за аналогічним маршрутом, до зареєстрованого в Естонії підприємства ТОВ "Елевен норд" (ELEVENNORD).

ТОВ "Елевен норд" (ELEVENNORD) направлено Cargo Transportation Order N е1401-154і від 24.01.2014 р. про здійснення перевезення того ж вантажу за аналогічним маршрутом, до зареєстрованого в Чехії підприємства "Еміанор" С.Р.О. (EMIANOR S.R.O., фактичний перевізник).

Тобто, судами встановлено, що на виконання Договору N 13513, позивач організував перевезення з м. Клайпеда, Литва до України, належного ТОВ "Карі Україна" товару відповідно до інвойсу N НК00005314 від 09.12.2013 на загальну суму 97413,96 Дол. США та інвойсу N НК00005490 від 09.12.2013 на загальну суму 127931,24 Дол. США, що перевозився у контейнерах N DRYU9449989 та N TCLU6330780 відповідно.

Для здійснення вказаного перевезення позивач залучив ТОВ "Консорт", яке у свою чергу, звернулося до Підприємства "Елевен Норд", яке звернулося до Підприємства "Еміанор", а останній прийняв вантаж, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: Carnet TIR від 28.01.2014, N UX74074560 та CMR-накладною N CZ6461436, Carnet TIR N XZ74Й74556 та CMR-накладною N CZ6461434.

Водночас, позивач вказує на те, що зазначеним перевізником - Підприємством "Еміанор" вантаж не доставлено.

17 лютого 2014 року ТОВ "Карі Україна" звернулося до ТОВ "Фарконт Київ" з вимогою N 01-17/02-14 про відшкодування збитків - сплати вартості втраченого вантажу на загальну суму 225345,20 доларів США, що еквівалентно 1947095,20 грн. Вказана вимога задоволена ТОВ "Фарконт Київ".

Судами встановлено, що 01.09.2014 р. відповідачем складений страховий акт N 376/14, яким розраховано страхове відшкодування в розмірі 121657,00 грн.

Актом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 25.09.2015 р. встановлено правопорушення, здійснене відповідачем при складанні вищезазначеного страхового акта N 376/14 від 01.09.2014 р.

В межах виконання вищезазначеного акта Нацкомфінпослуг, відповідачем складено страховий акт N 376/14 від 12.04.2016 р., відповідно до якого визначено суму страхового відшкодування у розмірі 772563,41 грн.

У матеріалах справи наявне рішення Балвського районного суду (Латвійська Республіка) від 12.01.2015 р. N С30576814 зі спору ТОВ "Фарконт Київ" до ТОВ "Консорт" про стягнення збитків, яким затверджено мирову угоду.

Сторони домовились про суму мирової угоди у розмірі 59 600 євро. Сторони зазначили, що після того, як ТОВ "Консорт" здійснить сплату суми мирової угоди, вона вважається повною, кінцевою та безспірною сумою, яка покриває усі існуючі та потенційно можливі претензії (матеріального характеру або іншого виду) ТОВ "Фарконт Київ" до ТОВ "Консорт", що випливають з цивільної справи N С30576814 та/або описаних у преамбулі Мирової угоди правових відносин. Сторони вказали, що беручи до уваги боргові зобов'язання ТОВ "Фарконт Київ" перед ТОВ "Консорт", сторони домовляються погасити існуючі боргові зобов'язання у розмірі 6600 євро шляхом взаємозаліку та домовляються, що решту суми мирової угоди у розмірі 53000 євро ТОВ "Консорт" сплатить ТОВ "Фарконт Київ" не пізніше, ніж 19.12.2014 р.

Враховуючи вищенаведене, у мировій угоді сторони домовились про суму відшкодування за втрату вантажу у розмірі 59600 євро, як суму, якою покриваються усі існуючі та потенційно можливі претензії ТОВ "Фарконт Київ" матеріального характеру або іншого виду.

Тобто позивач, підписуючи мирову угоду, самостійно визначив суму отримання відшкодування за втрату вантажу.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Статтею 316 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає:

- у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;

- у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість;

- у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Стаття 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

01 серпня 2006 року Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу" від 19.05.56 р., якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.

У ст. 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів вказується, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов'язки, як за власні дії і недогляди.

Згідно ч. 1, 2 ст. 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі: 1) навмисних дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, якщо вони були спрямовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без перевищення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації; 2) вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником завідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку; 4) одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала; 5) несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) наявності інших підстав, встановлених законом.

Аналогічні підстави для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування передбачені ст. 26 Закону України "Про страхування".

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем самостійно визначено суму отримання відшкодування за втрату вантажу ТОВ "Консорт" у розмірі 59600 євро та ураховуючи заборгованість позивача перед ТОВ "Консорт" у розмірі 6000 грн., сторони домовились, що кінцевою та безспірною сумою, що покриває усі існуючи та потенційно можливі претензії ТОВ "Фарконт Київ" до ТОВ "Консорт" є сума 53000 євро.

Враховуючи норми ч. 1 ст. 191 ЦК України, п. "f" розділу 11 договору страхування, та встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо отримання відшкодування позивачем безпосередньо від винної особи, апеляційний господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Заперечення позивача, приєднані до касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 р., якою відновлено строк на подання апеляційної скарги та прийнято скаргу ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс", відхиляються Верховним Судом з огляду на наступне.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 р. у справі N 910/10138/17 повернуто апеляційну скаргу ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс", оскільки відповідачем сплачено судовий збір у меншому розмірі ніж передбачено законом та апеляційна скарга подана без клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги.

При повторному зверненні з апеляційною скаргою, ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" усунуто недоліки апеляційної скарги та судом апеляційної інстанції відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято скаргу ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс" до провадження та об'єднано до спільного розгляду скаргу ТОВ "Фарконт Київ" і скаргу ТДВ "Страхове товариство "Мегаполіс".

Верховним Судом відхиляються доводи позивача щодо порушення судом апеляційної інстанції п. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017 р.), оскільки суд відмовляє у прийнятті повторно поданої скарги, після повернення первісної апеляційної скарги, на підставі п. 4 ч. 1 статті 97 ГПК України у разі коли клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги було відхилено.

Верховним Судом відхиляються доводи позивача щодо отримання часткового відшкодування, оскільки позивачем визначено суму отримання відшкодування за втрату вантажу від ТОВ "Консорт" у розмірі 59600 євро.

Доводи позивача щодо неправомірного незадоволення позовних вимог судом першої інстанції в частині стягнення з відповідача інфляційних та 3 % річних відхиляються Верховним Судом, оскільки постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 р. повністю скасовано рішення господарського суду міста Києва та прийнято нове рішення про відмову в позові та Верховний Суд дійшов висновку про правомірність відмови у задоволенні позовних вимог.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення місцевого господарського суду, прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні. Аргументи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи Верховним Судом.

8. Судові витрати

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фарконт Київ" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 р. у справі N 910/10138/17 та рішення господарського суду міста Києва від 16.08.2017 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

 

Головуючий, суддя

О. О. Мамалуй

Суддя

О. М. Баранець

Суддя

І. В. Ткач




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали