ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.06.2012 р.

Справа N 5008/360/2011


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - Демидової А. М., суддів: Коваленко С. С. (доповідач), Кролевець О. А., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 р. у справі N 5008/360/2011 господарського суду Закарпатської області за позовом ОСОБА_4 до ТОВ "Мукачівський райсількомбінат", треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення 575880,02 грн. (за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_4 пас-т, ОСОБА_8 дов., від відповідача - не з'явилися, від третіх осіб - не з'явилися), встановив:

У березні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до ТОВ "Мукачівський райсількомбінат" про стягнення 537234,22 грн. вартості частки майна, 16258,80 грн. - частину інфляційних втрат, 4207,00 грн.  - частину 3 % річних, 18180,00 - витрати на судово-бухгалтерську експертизу, всього на загальну суму 575880,02 грн.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 07.06.2011 року у справі N 5008/360/2011 (суддя Ушак І. Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Мукачівський райсількомбінат" на користь ОСОБА_4 557700,02 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 року у справі N 5008/360/2011 (судді Бонк Т. Б., Бойко С. М., Желік М. Б.) рішення господарського суду Закарпатської області від 07.06.2011 р. в частині стягнення 473866,81 грн. скасовано. Та прийнято в цій частині нове рішення, відповідно до якого в позові про стягнення 473866,81 грн. відмовити. П. 1 резолютивної частини рішення викладено у новій редакції: позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Мукачівський райсількомбінат" на користь ОСОБА_4 63367,41 грн. вартості частки майна пропорційно його частці у статутному капіталі товариства в розмірі 11,7 %, 16258,80 грн. інфляційних втрат та 4207,00 грн. - 3 % річних.

Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідач є правонаступником Мукачівського колективного підприємства "Райсількомбінат", учасником якого був ОСОБА_4, який здійснив внесок до статутного фонду на суму 8536,74 грн., що становило 1,63 % майнового пайового фонду.

12.07.2005 р. рішенням загальних зборів колективного підприємства, оформленого протоколом N 4, вирішено питання реорганізації колективного підприємства у ТОВ "Мукачівський Райсількомбінат". Також, було вирішено питання затвердження статуту у новій редакції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач придбав частки інших учасників - третіх осіб та ОСОБА_9, в результаті чого частка ОСОБА_4 в статутному капіталі товариства становила 11,17 % станом на 31.07.2007 р.

Факт встановлення обставин правомірності придбання часток ОСОБА_4 у третіх осіб було встановлено рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.12.2009 р. у справі N 16/118.

Суди встановили, що 24.07.2007 р. у зв'язку із змінами в складі засновників товариства прийнято рішення про затвердження нової редакції статуту товариства, яке оформлене протоколом N 4. Статут зареєстрований державним реєстратором Мукачівської РДА 27.08.2007 р.

Відповідно до нової редакції статуту ОСОБА_4 не зазначений серед учасників товариства, проте треті особи, які передали свої частки позивачу, вказані учасниками товариства.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, учасники товариства мають право вийти в установленому законом порядку з товариства, а згідно ст. ст. 54, 64 цього ж Закону учасник товариства, що виходить або був виключений з товариства, має право на одержання вартості частини майна товариства пропорційно розміру його частки у статутному капіталі товариства. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, відповідно до п. 9.78 статуту ТОВ "Мукачівський райсількомбінат" в редакції, затвердженій загальними зборами учасників товариства 24.07.2007 р. та зареєстрованого Мукачівською РДА 27.08.2007 р., у разі виходу з товариства учаснику виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці в статутному фонді.

Судом першої інстанції вірно вказано, що господарським судом Закарпатської області у межах розгляду справи N 11/47 за позовом ОСОБА_4 до ТОВ "Мукачівський райсількомбінат" про стягнення 10200 грн. частини вартості належної до виплати позивачу частки майна у товаристві, на підставі висновку експертизи від 12.04.2008 р. встановлено, що вартість частки майна товариства становить 4900933,00 грн., а вартість частки майна у товариства належної до сплати ОСОБА_4, виходячи із розміру його частки у статутному капіталі товариства 11,17 %, становить суму 547434,22 грн.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що вищевказане рішення також є преюдиційним у частині встановлених фактів щодо загальної вартості майна товариства та вартості частки майна товариства належної до сплати ОСОБА_4, виходячи із розміру його частки у статутному капіталі товариства 11,17 % відповідно до приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Скасовуючи рішення господарського суду в частині стягнення 473866,81 грн. апеляційний господарський суд помилково виходив з того, що відповідно до висновку судово-економічної експертизи вартість частки майна складала 63367,41 грн.

Колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності скасування місцевого господарського суду, оскільки останній вірно дійшов висновку про те, що судом повинна братись до уваги ринкова вартість майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, касаційний суд не знаходить підстав для скасування правильного по суті рішення місцевого господарського суду, висновки якого про задоволення позовних вимог ґрунтуються на встановлених обставинах справи і не суперечать нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції є законним і підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2012 р. по справі N 5008/360/2011 скасувати.

3. Рішення господарського суду Закарпатської області від 07.06.2011 р. по справі N 5008/360/2011 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя:

А. М. Демидова

Суддя:

С. С. Коваленко

Суддя:

О. А. Кролевець





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали