ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

14.12.2010 р.

N 31/205-10


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді - Воліка І. М., суддів: Капацин Н. В., Кролевець О. А., розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2010 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. у справі N 31/205-10 за позовом Орджонікідзевської міської ради до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" про стягнення 289448,51 грн. (за участю представників: позивача - Акуленко Є. О., відповідача - Панасенко О. В.), встановив:

Орджонікідзевська міська рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія (надалі -"ВАТ") "Дніпрообленерго" про стягнення збитків в розмірі 289448,51 грн. неотриманих бюджетних доходів за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлювальних документів.

В якості правового обґрунтування позову Орджонікідзевською міською радою зазначені норми ч. 2 ст. 22, 623, 1166 ЦК України та ст. ст. 211, 212 Земельного кодексу (надалі - ЗК) України у зв'язку з порушенням відповідачем норм ст. ст. 2, 13, 15 Закону України "Про плату за землю", ст. 206 ЗК України.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2010 р. (суддя Єременко А. В.) присуджено до стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету Орджонікідзевської міської ради 289448,51 грн. збитків, стягнуто судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване порушенням відповідачем норм ст. 2 Закону України "Про плату за землю" та наявністю підстав для задоволення позову згідно норм ч. 2 ст. 152 ЗК України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. (судді Павловський П. П., Швець В. В., Чус О. В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ВАТ "Дніпрообленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2010 р. і Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р., та передати справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами норм ст. ст. 188, 156, 157 ЗК України та залишенням поза увагою необхідність застосування Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (постанова КМУ від 19.04.93 р. N 284), ст. 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок, не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (постанова КМУ від 25.07.2007 N 963).

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами встановлено, що рішенням сесії Орджонікідзевської міської ради N 25 від 18.11.2008 р. на підставі заяви ВАТ "Дніпрообленерго" відповідачу надано дозвіл на складання технічної землевпорядної документації для оформлення права оренди на земельні ділянки на території м. Орджонікідзе, на яких розташовані об'єкти енергетики згідно додатку. Останнім до переліку земельних ділянок включено підстанцію "Богданівська" в районі вул. Північно-промислова на земельній ділянці площею 32638,0 м2.

Пунктом 2 вищезазначеного рішення зобов'язано ВАТ "Дніпрообленерго" надати технічну землевпорядну документацію для розгляду та затвердження відповідно до вимог земельного законодавства у термін до 01.06.2009 р.

Згідно висновку Відділу Держкомзему у м. Орджонікідзе Дніпропетровської області N 14/09-195 від 31.12.2008 р. ВАТ "Дніпрообленерго" погоджено технічну документацію на передачу в оренду земельних ділянок для виробництва та розподілення електроенергії - обслуговування об'єктів енергетики, за рахунок земель промисловості, у тому числі і на земельну ділянку площею 32638,0 м2 в районі вул. Північно-промислова, на якій знаходиться підстанція "Богданівська".

Судами встановлено, що станом на 06.07.2010 р. за ВАТ "Дніпрообленерго" на підставі наказу Міністерства енергетики та електрифікації України N 160 від 18.08.95 р. зареєстровано право власності на підстанцію "Богданівська", яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, місто Орджонікідзе, вул. Північно-промислова, 4.

Крім того, судами з'ясовано, що на момент розгляду справи відповідач не звертався до позивача та не укладав договору оренди зазначеної земельної ділянки. Фактично відповідач користується земельною ділянкою, на якій знаходяться об'єкти нерухомості, що належать останньому на праві власності, та не сплачує будь-якої плати за користування земельною ділянкою. З урахуванням даного, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача суму збитків у вигляді недоотриманої орендної плати у розмірі 289448,51 грн.

Втім, дослідивши матеріали справи, а також перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права під час вирішення спору у даній справі, колегія суддів оцінює висновок судів попередніх інстанцій як передчасний, враховуючи наступне.

Так, згідно ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 124 ЗК України), що зумовлювало виникнення у відповідача зобов'язання по оформленню документів, які посвідчують передачу земельної ділянки в оренду.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (ч. 2 ст. 125, ч. 2 ст. 126 ЗК України). Фактичне користування земельною ділянкою можливе після встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації (ч. 3 ст. 125 ЗК України).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Обов'язок вносити плату за землю передбачено і ст. 1 Закону України "Про оренду землі", згідно якої оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства міська рада, як суб'єкт права на землі комунальної власності, використовує земельні ділянки шляхом передачі їх в оренду зацікавленим особам з метою отримання орендної плати. Підставою для сплати орендарем орендної плати є договір оренди, який набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації (ст. 16 Закону України "Про оренду землі").

В той же час, ухилення юридичних осіб, які здійснюють використання земельних ділянок від укладення договору оренди, позбавляє міську раду, як орендодавця, права отримувати від цієї земельної ділянки доход в розмірі орендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач має право вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Визначення збитків міститься у ст. 22 ЦК України, згідно частини 2 якої збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В свою чергу ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміє витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані доходи, які управнена сторона одержала б в разі належного виконання зобов'язань або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, необхідною є наявність наступних умов: неправомірні дії, наявність збитків, причинно-наслідковий зв'язок між діями та збитками, і вина (у визначених законом випадках). При цьому мають існувати одночасно всі чотири умови.

Поряд з цим, чинне законодавство містить спеціальні норми, якими регулюються порядок визначення розміру та порядку відшкодування збитків, заподіяних внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Зокрема, ст. 157 ЗК України визначає, що відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

При цьому, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.93 р. N 284 (надалі - Порядок).

Згідно п. 3 Порядку відшкодуванню підлягають, зокрема, інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

В той же час, п. 2 Порядку встановлює, що розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад.

Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій (п. 5 Порядку).

Втім, з оскаржуваних судових актів та матеріалів справи не вбачається, що розрахунок збитків позивачем здійснювався з урахуванням положень Порядку.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму збитків у вигляді недодержаних доходів за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою у розмірі 289448,51 грн., яка розрахована за період з 01.08.2009 р. по 31.12.2009 р. у розмірі 156695,55 грн. та за період з 01.01.2010 р. по 01.05.2010 р. у розмірі 132752,96 грн.

В той же час, ані з оскаржуваних судових актів, ані з матеріалів справи не вбачається обґрунтування позивачем розрахованої суми збитків саме за період з 01.08.2009 р.

Отже, місцевим господарським судом в порушення ст. 43 ГПК України не досліджено всіх обставин справи та неправомірно застосовано норми матеріального права. Дніпропетровським апеляційним господарським судом даних помилок виправлено не було.

Наведене свідчить, що оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2010 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 р. у справі N 31/205-10 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

 

Головуючий, суддя

І. Волік

Судді:

Н. Капацин

 

О. Кролевець





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали