ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

09.11.2010 р.

N 15/318


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Воліка І. М., суддів: Капацин Н. В., Кролевець О. А., розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Рівненської області від 27.05.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 р. у справі N 15/318 за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" про стягнення 455061,43 грн. (за участю представників: позивача - Яковенко П. А., відповідача - Янкевич Л. Д.), встановив:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі - "ДК "Газ України") звернулась до господарського суду Рівненської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації (надалі - "ВАТ") "Рівнегаз" про стягнення 455061,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язання зі своєчасної оплати поставленого природного газу за договором N 06/02-85 від 17.01.2002 р. та наявністю підстав для застосування норм ст. 625 ЦК України.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 27.05.2010 р. (суддя - Марач В. В.) в позові відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване нормами ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України та ст. ст. 71, 80 ЦК УРСР та зверненням позивачем за захистом порушеного права поза межами встановленого законодавством строку позовної давності.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 р. (судді - Юрченко Я. О., Давид Л. Л., Мурська Х. В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДК"Газ України" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Рівненської області від 27.05.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 р. у зв'язку з неправильним застосуванням судами норм ст. ст. 264, 530, 612, 625 ЦК України та ст. 43 ГПК України, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.01.2002 р. між ДК "Газ України" та ВАТ "Рівнегаз" укладено Договір N 06/02-85 на постачання природного газу (надалі - "Договір").

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.11.2005 р. у справі N 17/270, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.03.2006 р., частково задоволено позов ДК "Газ України" та стягнуто з ВАТ "Рівнегаз" 1880499,29 грн. основного боргу за Договором, а також 682892,25 грн. інфляційних та 174507,02 грн. 3 % річних.

Під час розгляду справи N 15/318 судами встановлено, що станом на день подання позову рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.2005 р. у справі N 17/270 відповідачем не виконано.

Враховуючи дане та з посиланням на норми ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач просить суд стягнути з ВАТ "Рівнегаз" суми річних та інфляційних витрат за період 18.11.2005 р. по 20.08.2007 р.

В той же час, судами зазначено про те, що перебіг строку позовної давності в частині позовних вимог про стягнення з ВАТ "Рівнегаз" інфляційних та трьох відсотків річних за несвоєчасні розрахунки за Договором розпочався 10.01.2003 р. (кінцевого строку оплати вартості природного газу, що поставлявся за попередній місяць) і, відповідно, сплив - 10.01.2006 р. ДП "Газ України" звернулось до суду з позовом про стягнення з ВАТ "Рівнегаз" інфляційних та трьох відсотків річних 17.08.2007 р., тобто після спливу трирічного строку позовної давності.

Відповідно, судами відмовлено в задоволенні позовних вимог з посиланням на норми ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України та ст. ст. 71, 80 ЦК УРСР.

Втім, колегія суддів не погоджується з даним висновком судів попередніх інстанцій, зважаючи на таке.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Мотивуючи своє рішення, суди послались на норми ст. 266 ЦК України, якими врегульовано, що зі спливом строку позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги. З урахуванням даного, суди зазначили, що ухвалення 17.11.2005 р. рішення про стягнення заборгованості за 2002 рік свідчить про з'явлення відповідного позову у межах строків позовної давності. Зважаючи на визначений ст. 257 ЦК України строк для захисту права за позовом у три роки, з'явлення позову у серпні 2007 року про стягнення річних та інфляційних витрат є таким, що заявлений з пропуском строку позовної давності.

Однак, судами залишено поза увагою ст. 264 ЦК України, якою унормовано, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 2 ст. 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 3 ст. 264 ЦК України).

Поряд з цим, судами не враховано основні принципи застосування строку позовної давності.

Так, у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право особи, про захист якого вона просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності.

Якщо ж буде встановлено, що таке право особи порушено, стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 267 ЦК України ухвалює рішення, яким відмовляє в позові за спливом позовної давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

Отже, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Так, судами вірно зазначено, що діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення. Відтак, після прийняття судом рішення по справі N 17/270 про стягнення боргу за Договором грошове зобов'язання боржника (відповідача) не припинилось, оскільки кредитор (позивач) грошові кошти не отримав, а відтак він має право на нарахування передбачених ст. 625 ЦК України відсотків річних та інфляційних втрат до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

В той же час, судами не приділено належної уваги тому, що постанову Львівського апеляційного господарського суду, якою залишено без змін рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.2005 р. у справі N 17/270, прийнято лише 23.03.2006 р. Дане дає змогу дійти висновку про недослідження судами обґрунтованості нарахування позивачем відповідних сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період з 18.11.2005 р. по 20.08.2007 р.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно, для стягнення сум в порядку ст. 625 ЦК України необхідним є наявність самого боргу на момент звернення з позовом. Матеріали справи містять копії рішень господарських судів у справі N 42/474 господарського суду міста Києва за позовом ВАТ "Рівнегаз" до ДК "Газ України" з яких вбачається обмін сторонами заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог.

В той же час, господарські суди, під час вирішення спору у справі N 15/318 залишили поза увагою як дослідження даних рішень в порядку ст. 35 ГПК України, так і дослідження наявності заборгованості відповідача на момент звернення з позовом.

Отже, приймаючи рішення та постанову суди наявність порушеного права та обґрунтованість пред'явлених вимог не встановили, поважність чи неповажність причини пропущення позовної давності не дослідили, що призвело до порушення норм матеріального права.

У зв'язку із вищевикладеним, постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не можна визнати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим останні підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Рівненської області від 27.05.2010 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2010 р. у справі N 15/318 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області в іншому складі суду.

 

Головуючий, суддя

І. Волік

Судді:

Н. Капацин

 

О. Кролевець





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали