ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

04.10.2011 р.

Справа N 5002-7/5492-2010


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючий, суддя Полянський А. Г., суддів: Сибіга О. М., Яценко О. В. (доповідач у справі), розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 р. по справі N 5002-7/5492-2010 Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД, 2. ОСОБА_1, про стягнення 25237040,13 грн. в судовому засіданні взяли участь представники сторін: від позивача - ОСОБА_2 дов. N 520 від 26.09.2011 р., ОСОБА_3 дов. N 366 від 20.10.2010 р., встановив:

Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії", звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД, про стягнення частини заборгованості за договором на встановлення ліміту для проведення операцій з відкриття та сплати документарних акредитивів N LC/150808 від 15.08.2008 з усіма наступними змінами і доповненнями та Договором поруки від 19.08.2008, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстрований в реєстрі за N 21528, у розмірі 25237040,13 грн., що є частиною комісії за обслуговування резервного і документарних акредитивів, відкритих у відповідності з Договором про акредитив.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2011 р. у справі N 5002-7/5492-2010 позов задоволений, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" частину заборгованості за договором на встановлення ліміту для проведення операцій з відкриття та сплати документарних акредитивів N LC/150808 від 15.08.2008 р. з усіма наступними змінами і доповненнями та Договором поруки від 19.08.2008, у розмірі 25237040,13 грн., що є частиною комісії за обслуговування резервного і документарних акредитивів, відкритих у відповідності з Договором про акредитив.

Не погоджуючись з винесеним рішенням товариство з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" подало апеляційну скаргу, на рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.02.2011 р. у справі N 5002-7/5492-2010 в якій просило скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2011 р. повністю і прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" задоволено частково. Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2011 р. у справі N 5002-7/5492-2010 змінено. Пункт 2 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: "2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" частину заборгованості за договором на встановлення ліміту для проведення операцій з відкриття та сплати документарних акредитивів N LC/І50808 від 15.08.2008 з усіма наступними змінами і доповненнями та Договором поруки від 19.08.2008, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і зареєстрованого в реєстрі за N 21528, у розмірі 5130743,64 грн. що є частиною комісії за обслуговування резервного і документарних акредитивів, відкритих у відповідності з Договором про акредитив. В інший частині позову відмовлено." В решті рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2011 р. у справі N 5002-7/5492-2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 р. у справі N 5002-7/5492-2010 та залишити в силі рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2011 р., аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. ст. 526, 554, 627 Цивільного кодексу України, ст. ст. 190, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 43, 99 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 03.10.2011 року N 03.8-5/688 для перегляду в касаційному порядку справи N 5002-7/5492-2010 у зв'язку з виходом судді Полянського А. Г. сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Полянський А. Г., судді - Сибіга О. М., Яценко О. В.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання касаційної інстанції не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з наявності доказів порушення третьою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД, умов договору щодо строків оплати комісії за обслуговування акредитивів та застосував відповідальність, передбачену умовами договору на встановлення ліміту для проведення операцій з відкриття та сплати документарних акредитивів N LC/150808 від 15.08.2008, додаткових угод N 2 та N 3 від 19.08.2008 та N 6 від 29.11.2008. Оскільки відповідач є поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Союз-Віктан" ЛТД за вищезазначеним договором, він відповідає перед кредитором як солідарний боржник, тому повинен сплатити суму боргу в повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення Господарського суду Автономної республіки Крим і відмовляючи в задоволенні позовних вимог АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" в частині стягнення з ТОВ "СВ-ПЛЮС"комісійної винагороди у розмірі 15 % та 20 %, виходив з того, що оскільки зміна відсотків комісійної винагороди з 4 % та 4,6 % на 15 % та 20 % здійснена не на підставі ст. 5 Договору акредитиву та відсутня додаткова угода до Договору поруки про збільшення її до цього розміру, то у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Колегія не погоджуються з таким висновком, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 15 серпня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "Дочірній банк СБЕРБАНКУ РОСІЇ", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Дочірній Банк Сбербанку Росії", та Фірмою "СОЮЗ-ВІКТАН"ЛТД було укладено Договір на встановлення ліміту для проведення операцій з відкриття та сплати документарних акредитиві N LC/150808, відповідно до якого Банк відкрив Товариству відновлювальний ліміт для проведення операцій з відкриття документарних та (або) резервних акредитивів у сумі 27 500 000 доларів США терміном дії до 30.08.2010 р.

Згідно з п. 1.3 Договору про акредитив сума кожного акредитива, строк його відкриття та сплати, дата платежу Фірми "СОЮЗ-ВІКТАН"ЛТД (TOB), строки і розмір сплати винагороди за відкриття акредитиву, назва бенефіціара та інші істотні умови, сторони погодили, що будуть визначаться сторонами в додаткових угодах до Договору про акредитив, що мають бути укладені для відкриття кожного акредитиву та будуть невід'ємною частиною Договору про акредитив.

19 серпня 2008 року між AT "СБЕРБАНК РОСІЇ" та Фірмою "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД було укладено Додаткову угоду N 2 до Договору про акредитив, відповідно до якої АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" на підставі наданої йому заяви на акредитив N 1 від 19.08.2008 року відкрив Фірмі "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД (TOB) резервний акредитив на суму 15 970 312 доларів 50 центів США з датою платежу Фірми "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД (TOB) за акредитивом - не пізніше 20 серпня 2009 року і терміном дії до 20 серпня 2009 року. Акредитив був відкритий для оплати згідно угоди про торговий кредит N 1514-2008 від 18.08.2008 р., укладеної між Клієнтом та Cargill Financial Services International;, Inc., який є Бенефіціаром за акредитивом щодо забезпечення повернення позики.

19 серпня 2008 року Фірма "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД (TOB) і AT "СБЕРБАНК РОСІЇ" уклали Додаткову угоду N 3 до Договору про акредитив, відповідно до якої останній на підставі наданої йому заяви на акредитив N 2 від 19 серпня 2008 року відкрив Фірмі "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД (TOB) документарний акредитив на суму 8 540 000,00 доларів США терміном дії до 08 вересня 2009 року і з датою платежу за акредитивом - 20 серпня 2009 року. Акредитив відкритий для оплати згідно угоди про торговий кредит N 1513-2008 від 18.08.2008 p., укладеної між Клієнтом та Cargill Financial Services International, який є Бенефіціаром за акредитивом щодо забезпечення повернення позики.

26 листопада 2008 року між AT "СБЕРБАНК РОСІЇ"та Фірмою "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД (TOB) було укладено Додаткову угоду N 6 до Договору про акредитив, згідно якої AT "СБЕРБАНК РОСІЇ" на підставі наданої йому заяви на акредитив N 3 від 26 листопада 2008 року, відкрив Фірмі "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД (TOB) документарний акредитив на суму 2 979 412,00 доларів США терміном дії до 27 грудня 2008 року і з датою платежу Фірми "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД (TOB) за акредитивом - 23 листопада 2009 року. Акредитив був відкритий для оплати згідно угоди про торгову позику N 1558-2008 від 11.11.2008 p., укладеної між Клієнтом та Cargill Financial Services International, Inc., який є Бенефіціаром за акредитивом щодо забезпечення повернення позики.

1 грудня 2008 року AT "СБЕРБАНК РОСІЇ" і Фірма "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД (TOB) уклали Додаткову угоду N 7 до Договору про акредитив, якою встановили нову дату платежу останнього за акредитивом, випущеним AT "СБЕРБАНК РОСІЇ" на підставі заяви на акредитив N 3 від 26 листопада 2008 року - 27 листопада 2009 року.

4 серпня 2009 року між AT "СБЕРБАНК РОСІЇ" та Фірмою "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД ЭВ було укладено Додаткову угоду N 8 до Договору про акредитив, згідно з якою сторони встановили нову дату платежу Фірми "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД (TOB) за) едитивом, випущеним AT "СБЕРБАНК РОСІЇ" на підставі заяви на акредитив N 1 від 19 серпня 2008 року - 18 вересня 2009 року.

Згідно з положеннями Договору про акредитив (розділ 5) та Додаткових угод, Фірма "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД (TOB) зобов'язана сплатити AT "СБЕРБАНК РОСІЇ" винагороду відкриття акредитиву в загальній сумі 68 722 долари 66 центів США, а також щомісяця, у строк по 5 (п'ятий) робочий день місяця, наступного за розрахунковим, сплачувати комісійну винагороду AT "СБЕРБАНК РОСІЇ" в розмірі 4 відсотка річних від суми акредитиву, зазначеної в заяві на акредитив N 1 від 19 серпня 2008 року, заяві на акредитив N 2 від 19 серпня 2008 року та комісійну винагороду у розмірі 4,6 відсотка річних від суми акредитиву, зазначеної в заяві на акредитив N 3 від 26 листопада 2008 року.

З метою забезпечення належного виконання Фірмою "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД (TOB) взятих на себе зобов'язань за Договором про акредитив з всіма змінами і доповненнями до нього, 19 серпня 2008 року між AT "СБЕРБАНК РОСІЇ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ-ПЛЮС" було укладено Договір поруки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С. В. і зареєстрованого в реєстрі за N 21528.

Відповідно до ст. 2 Договору поруки порукою забезпечуються наступні зобов'язання Фірми "Союз-ВІКТАН" ЛТД (TOB), які випливають із Договору про акредитив та можуть виникнути в майбутньому за Договором про акредитив: - зобов'язання в відшкодувати суми акредитивів згідно Договору про акредитив; зобов'язання в строк/и та в порядку, які передбачені в Розділі 5 Договору про акредитив, а у випадках передбачених законодавством України та/або Договором про акредитив та/або Договором застави, - до настання термінів, зазначених в Розділі 5 Договору про акредитив - сплатити/чувати AT "СБЕРБАНК РОСІЇ"комісійну винагороду за обслуговування акредитивів за Договором про акредитив з розрахунку 4 % річних (з можливістю зміни розміру процентів та строків їх сплати у випадках, передбачених розділом 5 Договору про акредитив; - зобов'язання відшкодувати збитки, завдані AT "СБЕРБАНК РОСІЇ" невиконанням) неналежним виконанням зобов'язань по Договору про акредитив; -зобов'язання сплатити AT "СБЕРБАНК РОСІЇ" штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по Договору про акредитив у строки та у розмірах, передбачених Договором про акредитив, тощо.

Матеріалами справи підтверджується, що грошові кошти за відкритими акредитивами були отримані кінцевим бенефіціаром - Cargill Financial Services Intrrnational, Inc., що підтверджується, зокрема, листом Сбербанку Росії N 06-203 від 24.01.2011 р. та власними підтвердженнями бенефіціару (т. І, а. с. 115 - 118).

Отже, договірні обов'язки з боку Закритого акціонерного товариства "Дочірній банк "СБЕРБАНКУ РОСІЇ" були виконані в повному обсязі.

Однак, Фірмою "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД (TOB) були порушені вищевказані умови Договору про акредитив та Додаткових угод до нього, а саме: за Договором про акредитив та за Додатковою угодою N 2 до Договору про акредитив не сплачена сума резервного акредитиву у розмірі 15 970 312 доларів 50 центів США; за Договором про акредитив та за Додатковою угодою N 3 до Договору про акредитив не сплачена сума документарного акредитиву у розмірі 8 540 000,00 доларів США; за Договором про акредитив та за Додатковою угодою N 6 до Договору про акредитив не сплачена сума документарного акредитиву у розмірі 2 979 412,00 доларів США, за Договором про акредитив та за Додатковими угодами N 2, 3, 6 до Договору кредитне не сплачена комісійна винагорода у розмірі 46 095 587 грн. 82 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 27.10.2010 р. загальна сума заборгованості Фірми "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД (TOB) за договором про акредитив становить 33061824,10 доларів СІЛА та 53748003,27 грн., з яких: 27489402,88 доларів США - загальна сума заборгованості за акредитивом; 49237040,13 грн. - комісія за обслуговування акредитиву; 5572421,22 доларів США - пеня за прострочення повернення заборгованості за акредитивом; - 4510963,14 грн. - пеня за прострочення сплати комісії за обслуговування акредитиву.

Вказані факти, серед іншого, були встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2011 р. у справі N 4/469, а тому в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України визнаються судом преюдиціальними та не потребують додаткового доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Договору поруки, у разі невиконання Фірмою "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД (ТОВ) своїх зобов'язань за договором про акредитив, Позивач має право пред'являти свої вимоги безпосередньо до поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс".

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

05.03.2010 р. Позивач направив на адресу Фірми "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД (TOB) Повідомлення-вимогу за N 677/5/06-2-2 про сплату всієї суми заборгованості та застосування до останнього штрафних санкцій за невиконання взятих на себе зобов'язань.

Суду доведено, що дане повідомлення-вимогу було отримано Фірмою "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД (TOB) 18.03.2010 р., але станом на час звернення Позивача до суду заборгованість останньою не сплачена, відповідь Позивачу не надано.

27.07.2010 р. Позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" Повідомлення-вимогу за N 2120/5/06/-2-2 про сплату всієї суми заборгованості, як поручителем.

Дане повідомлення-вимогу було отримано Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс" 27.08.2010 р., але станом на час звернення Позивача до суду заборгованість поручителем не сплачена, відповідь Позивачу не надано.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів виконання отриманого ним повідомлення-вимоги, у зв'язку з чим висування Закритим акціонерним товариством "Дочірній банк СБЕРБАНКУ РОСІЇ" до нього вимоги про стягнення заборгованості в примусовому порядку суд вважає обґрунтованим.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтованого не погодився з твердженням товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Плюс", що порука є припиненою на підставі статті 559 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Отже, закон пов'язує припинення договору поруки із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя а не із зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.

Аналогічної правової позиції щодо умови застосування частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України, дотримується в постанові від 17.01.2011 р. Верховний Суду України у справі N 5020-10/012.

З урахуванням цього, суд зазначає, що підписання між Закритим акціонерним товариством "Дочірній банк СБЕРБАНКУ РОСІЇ" та Фірмою "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД додаткової угоди N 6 від 26.11.2008 р., якою комісійна винагорода за обслуговування акредитиву була визначена в розмірі (4,6 %), відмінному від зазначеного в розділі 5 Договору про акредитив (4,0 %), не є підставою для припинення поруки.

Крім того, суд зазначає, що в пункті 2.1 Договору поруки сторони передбачили можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати у випадках, передбачених статтею 5 Основного договору).

Суд також звертає увагу на те, що в пункті 8 Основного договору про акредитив зазначено, що Клієнт зобов'язаний в дату платежі клієнта, зазначену в Додатковій угоді, перерахувати Банку зазначену в повідомленні суму. При невиконанні цієї умови ставка, зазначена в пункті 5.2 Договору, змінюється і становить: 15 відсотків річних протягом перших п'яти календарних днів, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні (п. 6.4 Договору); 20 відсотків річних, починаючи із шостого календарного дня після дати, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні.

З урахуванням цього, суд вважає, що позивачем правомірно обчислена комісія за обслуговування акредитиву, відкритого на підставі Додаткової угоди N 2 від 19.08.2008 р., за період з 01.09.2009 р. по 15.09.2009 р. - виходячи зі ставки 4 %, за період з 16.09.2009 р. по 20.09.2009 р. - за ставкою 15 %, за період з 21.09.2009 р. по 26.10.2010 р. - за ставкою 20 %. Аналогічно, вірним є і порядок обчислення комісії за обслуговування акредитивів. Відкритих за Додатковими угодами N 3 від 19.08.2008 р. та N 6 від 26.11.2008 р.

З матеріалів справи вбачається, що загальний розмір комісії за обслуговування акредитивів за період з 01.04.2010 р. по 26.10.2010 р. складає 25243365,95 грн.

У той же час, в рамках цієї справи позивачем заявлено до відшкодування нараховану за цей період комісію в сумі 25237040,13 грн., тобто в межах граничного розміру, що є правом позивача.

З урахуванням цього, враховуючи ненадання відповідачем доказів сплати ним, як поручителем, комісії за обслуговування акредитивів за період з 01.04.2010 р. по 26.10.2010 в сумі 25237040,13 грн., суд вважає позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що станом на 27.10.2010 р. загальна сума заборгованості Фірми "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД (TOB) за договором про акредитив становить 33061824,10 доларів США та 53748003,27 грн., з яких - 27489402,88 доларів США - загальна сума заборгованості за акредитивом; 49237040,13 грн. - комісія за обслуговування акредитиву; 5572421,22 доларів США - пеня за прострочення повернення заборгованості за акредитивом; - 4510963,14 грн. - пеня за прострочення сплати комісії за обслуговування акредитиву.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В даному випадку, пунктом 4.1 Договору поруки укладеного між АТ "Сбербанк Росії" та ТОВ "СВ-Плюс", сторони договору визначили, що Фірма "Союз-Віктан" ЛТД та ТОВ "СВ-Плюс" відповідають перед АТ "Сбербанк Росії", як солідарні боржники. ТОВ "СВ-ПЛЮС" відповідає перед АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" в тому ж обсязі, що і Фірма "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД (ТОВ). ТОВ "СВ-ПЛЮС" та Фірма "СОЮЗ-ВІКТАН" ЛТД залишаються зобов'язаними перед АТ "СБЕРБАНК РОСІЇ" до того моменту, поки всі зобов'язання за Договором акредитиву не будуть виконані повністю.

При цьому, згідно з п. 6.1 Договору поруки ТОВ "СВ-ПЛЮС" підтвердило, що воно до моменту укладання Договору поруки повністю ознайомилось з умовами Договору акредитиву: та погоджується з ними (в тому числі і з умовами щодо можливої зміни розміру комісійної винагороди).

Дані обставини були встановлені господарським судом першої інстанції з наданням належної правової оцінки.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 р. у справі N 5002-7/5492-2010 необхідно скасувати, а рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2011 р. у справі N 5002-7/5492-2010 залишити в силі.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанку Росії" на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 р. у справі N 5002-7/5492-2010 задовольнити.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 р. у справі N 5002-7/5492-2010 скасувати. Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.02.2011 р. у справі N 5002-7/5492-2010 залишити в силі.

Головуючий суддя:

А. Г. Полянський

Судді:

О. М. Сибіга

 

О. В. Яценко 





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали