ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

01.11.2011 р.

Справа N 18/690/11


Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І. М. - головуючий, судді: Львов Б. Ю., Харченко В. М., розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м. Полтава (далі - ПАТ "Полтаваобленерго"), на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 зі справи N 18/690/11 за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі - АМК), до ПАТ "Полтаваобленерго" про стягнення 17000 грн. Судове засідання проведено за участю представників сторін: АМК - Загородньої І. Я., ПАТ "Полтаваобленерго" - Гуйвана П. Д., Казака М. В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України встановив:

АМК звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ПАТ "Полтаваобленерго" 17000 грн. пені за прострочення сплати штрафу, визначеного рішенням АМК від 30.06.2006 N 244-р "Про порушення антимонопольного законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - рішення N 244-р).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.04.2011 (суддя Ківшик О. В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 (колегія суддів у складі: суддя Бондаренко В. П. - головуючий, судді Ільїн О. В., Камишева Л. М.), позов задоволено, з ПАТ "Полтаваобленерго" до загального фонду державного бюджету України на рахунок головного управління Державного казначейства України у Солом'янському районі міста Києва стягнуто 17000 грн. пені, на відповідача покладено судові витрати зі справи. Судові рішення мотивовано тим, що визначена позивачем сума пені підлягає стягненню з відповідача внаслідок порушення останнім приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон).

ПАТ "Полтаваобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати та повернути ПАТ "Полтаваобленерго" надлишок сплаченого державного мита за розгляд цієї касаційної скарги. Скаргу з посиланням на приписи Закону мотивовано порушенням попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, неповним з'ясуванням ними обставин, що мають значення для справи. Так, скаржник зазначає про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій в даній справі не звернуто увагу на припис частини першої статті 42 Закону, згідно з якою суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності; заявник вважає, що пеня є адміністративно-господарською санкцією, а тому строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить шість місяців, як це передбачено статтею 250 Господарського кодексу України.

У відзиві на касаційну скаргу АМК зазначає про безпідставність доводів скарги і просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Попередніми судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- рішенням N 244-р:

визнано, що ВАТ "Полтаваобленерго" за результатами діяльності у 2004 - 2006 роках займає монопольне становище на ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами на території Полтавської області, де розташовані власні місцеві (локальні) електричні мережі (крім територій Крюківського району міста Кременчука, на якій розташовані електромережі відкритого акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"), із часткою 100 відсотків;

визнано, що ВАТ "Полтаваобленерго" вчинило порушення, передбачене частиною першою, пунктами 1 і 7 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону у вигляді зловживання монопольним становищем на регіональному ринку передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами;

за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції на ВАТ "Полтаваобленерго" накладено штраф у сумі 200000 грн.;

- 10.07.2006 АМК надіслав відповідачеві рішення N 244-р поштовим рекомендованим відправленням з повідомленням про вручення. Згідно з повідомленням про вручення N 532575 вказане рішення вручене 14.07.2006 представнику ВАТ "Полтаваобленерго";

- не погодившись з рішенням N 244-р, ПАТ "Полтаваобленерго" оскаржило його у судовому порядку;

- рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2008 зі справи N 48/356, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 та постановою Вищого господарського суду України від 21.07.2009, у позові відмовлено.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 29.10.2009 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 21.07.2009 зі справи N 48/356;

- ухвалою господарського суду міста Києва від 23.03.2010 у справі N 48/356, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2010, відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Полтаваобленерго" про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2008 за нововиявленими обставинами, вказане рішення залишено без змін;

- ухвалою від 23.04.2009 господарським судом Полтавської області порушено провадження у справі N 10/41-09 за позовом АМК про стягнення з ПАТ "Полтаваобленерго" 200000 грн. штрафу, нарахованого згідно з рішенням N 244-р, та 200000 грн. пені за періоди з 22.05.2008 по 22.06.2008 і з 20.02.2009 по 01.04.2009 за несплату зазначеного штрафу;

- рішенням господарського суду Полтавської області від 14.09.2010 у справі N 10/41-09 позов задоволено повністю;

- постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 у справі N 10/41-09 абзац перший пункту 2 резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 14.09.2010 змінено, стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго в дохід загального фонду державного бюджету України 200000 грн. штрафу та 161000 грн. пені;

- постановою Вищого господарського суду від 09.02.2011 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 та рішення господарського суду Полтавської області від 14.09.2010 змінено в частині стягнення суми пені; вирішено стягнути 183000 грн. пені;

- у даній справі АМК звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ПАТ "Полтаваобленерго" 17000 грн. пені, нарахованої відповідно до частини п'ятої статті 56 Закону за несвоєчасну сплату штрафу за періоди з 02.04.2009 по 28.05.2009, з 22.07.2009 по 14.09.2010, тобто за інші, ніж у справі N 10/41-09, періоди;

- позивачем правильно визначено періоди, за які підлягає стягненню з відповідача сума пені (з 02.04.2009, тобто з наступного дня після періоду, за який вже пеня стягувалася, і до 28.05.2009, оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 29.09.2009 прийнято до провадження касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 зі справи N 48/356; з 22.07.2009 (постанова Вищого господарського суду України від 21.07.2009 зі справи N 48/356) і до 14.09.2010, оскільки 14.09.2009 господарським судом міста Києва прийнято рішення зі справи N 10/41-09 про стягнення з ПАТ "Полтаваобленерго" сум штрафу і пені);

- оскільки в наявності 477 днів прострочення, то нарахуванню підлягає пеня у сумі 1431000 грн., але з огляду на приписи частини п'ятої статті 56 Закону та судові рішення зі справи N 10/41-09, якими з відповідача стягнуто 183000 грн., стягненню в даному разі підлягає пеня у сумі 17000 грн. (200000 - 183000).

Причиною спору в даній справі є питання про наявність підстав для стягнення з ПАТ "Полтаваобленерго" 17000 грн. пені за несплату штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції в установлений строк.

За приписами статті 56 Закону:

- рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у тридцятиденний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу;

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу; розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України;

- нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу;

- нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу та відповідного рішення (постанови) суду.

Підстави та умови нарахування пені в даному випадку визначаються статтею 56 Закону, яка встановлює як обов'язковість пені в разі несплати штрафу, так і правила обчислення її розміру та строки нарахування.

Отже, в даному випадку пеня не лише має безальтернативний характер, але й не потребує прийняття уповноваженим органом рішення про її застосування, внаслідок чого не підпадає під визначення адміністративно-господарських санкцій у розумінні статей 238 - 239, 249 - 250 Господарського кодексу України.

Таку ж правову позицію викладено в пункті 21 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 N 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства".

Відповідно до частини сьомої статті 56 Закону у разі несплати штрафу в строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

У свою чергу, згідно з частиною першою статті 42 Закону (Розділ VII "Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції") суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності; строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 12 статті 50 Закону, становить п'ять років з дня вчинення порушення.

У пункті 5 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 N 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що у розгляді справ зі спорів про визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України про застосування заходів відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції господарським судам необхідно перевіряти додержання строків давності, передбачених статтею 42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" і статтею 281 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції", з урахуванням того, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за відповідне порушення, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності.

Як встановлено судовими інстанціями у справі: рішення N 244-р недійсним у встановленому порядку не визнано; прийняття рішення N 244-р АМК відбулося в межах п'ятирічного строку з моменту вчинення ПАТ "Полтаваобленерго" згаданого порушення законодавства про захист економічної конкуренції; позивачем правильно визначено період, за який підлягає стягненню з відповідача сума пені (з 02.04.2009, тобто з наступного дня після періоду, за який вже пеня стягувалася, і до 28.05.2009, оскільки ухвалою Вищого господарського суду України від 29.09.2009 прийнято до провадження касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 зі справи N 48/356; з 22.07.2009 (постанова Вищого господарського суду України від 21.07.2009 зі справи N 48/356) і до 14.09.2010, оскільки 14.09.2009 господарським судом міста Києва прийнято рішення зі справи N 10/41-09 про стягнення з ПАТ "Полтаваобленерго" сум штрафу і пені).

Крім того, попередніми судовими інстанціями правильно зазначено, що пеня підлягає стягненню в сумі 17000 грн., оскільки: згідно з частиною п'ятою статті 56 Закону розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України; рішенням N 244-р на відповідача накладено штраф у сумі 200000 грн.; судовими рішеннями зі справи N 10/41-09 вирішено стягнути 183000 грн. пені.

З огляду на наведене оскаржувана постанова апеляційного господарського суду, якою правильно залишено без змін рішення місцевого господарського суду з цієї справи, підлягає залишенню без змін як законна і обґрунтована.

Разом з тим, з урахуванням приписів підпунктів "а" і "г" пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 N 7-93 "Про державне мито" скаржником при поданні даної касаційної скарги мало бути сплачене державне мито у сумі 85 грн., а сплачено 850 грн. (за платіжним дорученням від 20.07.2011 N 4508); відтак, надлишок сплаченого державного мита у сумі 765 грн. підлягає поверненню ПАТ "Полтаваобленерго" з державного бюджету України.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2011 зі справи N 18/690/11 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" - без задоволення.

2. Повернути публічному акціонерному товариству "Полтаваобленерго" із загального фонду державного бюджету України з рахунку управління Державного казначейства України у Печерському районі міста Києва надлишок сплаченого державного мита за розгляд Вищим господарським судом України касаційної скарги з цієї справи у сумі 765 грн.

Видачу довідки на повернення державного мита доручити господарському суду Полтавської області.

 

Суддя

І. Бенедисюк

Суддя

Б. Львов

Суддя

В. Харченко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали