ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16.02.2016 р.

Справа N 925/2011/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Плюшка І. А. - головуючого, Самусенко С. С. - доповідача, Татькова В. І., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Л. І. М. на рішення та постанову господарського суду Черкаської області від 16 червня 2015 року Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2015 року у справі N 925/2011/14 господарського суду Черкаської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" С. Н. А. до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрі-Альфа", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрі-Бета", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрі-Косметик", 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрі-Трейд", 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Капрі-2000" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів 1. ОСОБА_6, 2. ОСОБА_7 про стягнення солідарно 14335388 грн. 22 коп., за участю представників: від позивача: Г. Д. В., від відповідача-5 - Т. О. С., ОСОБА_10, від третьої особи-1, -2: ОСОБА_10, встановив:

ПАТ "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" С. Н. А. звернулося до господарського суду із позовом про стягнення солідарно з відповідачів 14335388,22 грн. заборгованості за кредитним договором від 18.10.2013 N 1-0013/13/40-KL.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.06.2015 у справі N 925/2011/14 (суддя Пащенко А. Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 (судді: Зеленін В. О. - головуючий, Шевченко Е. О., Синиця О. Ф.), відмовлено у задоволенні позову про стягнення солідарно з відповідачів 14335388,22 грн. відповідно до кредитного договору від 18.10.2013 N 1-0013/13/40-KL.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, ПАТ "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Л. І. М. звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що для спірних правовідносин пріоритетними є норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.01.2016 у справі N 925/2011/14 касаційну скаргу прийнято до провадження.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача-5 та третіх осіб -1, -2, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.10.2013 між ПАТ "Банк Форум" як кредитором та ТОВ "Капрі-Альфа" як позичальником -1, ТОВ "Капрі-Бетта" як позичальником-2, ТОВ "Капрі-Косметик" як позичальником-3, ТОВ "Капрі-Трейд" як позичальником-4 та ТОВ "КАПРІ-2000" як позичальником-5 укладено кредитний договір N 1-0013/13/40-KL.

Згідно п. 1.4 кредитного договору кінцевий термін, до настання якого (включно) здійснюється надання кредиту та має бути повністю погашена заборгованість за кредитом встановлюється 21 серпня 2014 року.

За п. 3.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти у валюті відповідної вибірки, що нараховуються на суму фактичної заборгованості позичальника за кредитом за фактичний строк існування заборгованості за кредитом з періодичністю, визначеною в п. 3.3 цього договору.

Відповідно до п. 1.5.2 кредитного договору в якості забезпечення виконання зобов'язань позичальників за цим договором кредитор укладає договори застави з ОСОБА_6 щодо майнових прав (коштів), а саме: грошових коштів в доларах США в загальній сумі не менше 1700000 дол. США, що розміщені на рахунках, відкритих у кредитора.

Пунктом 8.7 кредитного договору передбачено, що позичальники 1 - 5 за цим договором є солідарними боржниками.

Судами встановлено, що на виконання умов зазначеного кредитного договору позивач надав відповідачам кредитні кошти згідно з їх заявками, що підтверджується відповідними меморіальними ордерами та визнається відповідачами.

За доводами та розрахунками позивача відповідачі не сплатили проценти за користування кредитом з березня 2014 року та не провели погашення заборгованості по кредиту до 21.08.2014.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Статтею 23 Закону України "Про заставу" встановлено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права.

Судами встановлено, що з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальників перед кредитором згідно кредитного договору N 1-0013/13/40-KL від 18.10.2013, в тому числі з повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, можливої неустойки та інших витрат, між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_6 18.10.2013, 21.10.2013 та 22.10.2013 укладено договори застави майнових прав (коштів).

Предметом застави за вказаними договорами є право вимоги отримання грошових коштів в загальній сумі 1700000,00 дол. США, що розміщені на рахунках ОСОБА_6 в ПАТ "Банк Форум" НОМЕР_1 за договором банківського вкладу N 2630/4000/640714 від 30.09.2013, НОМЕР_2 за договорами банківського вкладу N 263L/4000/646888 від 21.10.2013, та НОМЕР_3 договором банківського вкладу N 263L/4000/647336 від 22.10.2013.

За п. 5.1 договорів застави заставодержатель набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави у випадку порушення заставодавцем умов цього договору та/або порушення заставодавцем умов кредитного договору, та/або у разі настання відповідних обставин, що передбачені цим договором та/або кредитним договором, в тому числі, якщо сума наданого кредиту, процентів за користування ним, комісії та можливі неустойки і витрати не будуть погашені у встановлені кредитним договором строки, а також в інших випадках, передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством України.

В п. 5.3 договорів застави сторони домовились про відступлення заставодавцем права вимоги, що витікає із заставленого права, на користь заставодержателя, зокрема в разі невиконання позичальником хоча б одного із зобов'язань, передбачених кредитним договором (в тому числі хоча б одноразового порушення порядку повернення кредиту, хоча б одноразового прострочення сплати процентів), якщо тільки заставодержатель не направить заставодавцю письмову відмову від отримання права вимоги; заставлене за договором застави право вимоги (в розмірі фактичної суми вимог заставодержателя) вважається відступленим заставодержателю без необхідності укладання будь-яких додаткових договорів між сторонами щодо такого відступлення. З моменту відступлення права вимоги на користь заставодержателя останній самостійно здійснює списання сум грошових коштів з вкладних рахунків з метою задоволення своїх вимог.

21.10.2013 між ПАТ "Банк Форум" та ОСОБА_6 укладено договори про внесення змін N 1 до трьох договорів банківського вкладу, в пункті 2.2.1 якого сторони домовились, що з метою погашення вимог банку за договором кредиту клієнт доручає банку здійснювати договірне списання коштів з вкладного (депозитного) рахунку. Договірне списання здійснюється з оформленням банком відповідного розрахункового документу (меморіальний ордер тощо) без будь-яких додаткових погоджень клієнта. При договірному списанні за договором банк одночасно виступатиме і отримувачем коштів і банком отримувача.

Таким чином судами встановлено, що позивач після настання обумовлених договором обставин - несплати процентів за користування кредитом та неповернення в обумовлений кредитним договором строк суми кредиту, в день, що слідує за днем, в який мала відбутися, але не відбулася оплата за кредитним договором, набув право вимоги отримання грошових коштів за договорами банківського вкладу N 2630/4000/640714 від 30.09.2013, N 263L/4000/646888 від 21.10.2013, N 263L/4000/647336 від 22.10.2013.

При цьому, згідно п. 5.3 договорів застави єдиним застереженням переходу права вимоги отримання грошових коштів, розміщених на депозитних рахунках, до ПАТ "Банк Форум" є письмова відмова останнього від отримання права вимоги.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що така письмова відмова банку відповідно до умов договору відсутня.

Врахувавши встановлені обставини, надавши правову оцінку умовам укладених між сторонами договорів та оцінивши інші наявні в матеріалах справи докази, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем фактично реалізовано право застави шляхом переходу права вимоги грошових коштів на користь позивача за договорами банківського вкладу, що призвело до задоволення вимог позивача за кредитним договором.

Право вимоги коштів за банківськими вкладами перейшло до банку відповідно до договорів застави автоматично після порушення позичальниками зобов'язань.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують правильних і справедливих висновків судів попередніх інстанцій та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами попередніх інстанцій.

Згідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі N 6-34гс15 як на приклад невірного застосування судами попередніх інстанцій Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон N 4452-VI) судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки обставини справи, що розглядається, суттєво відрізняються від обставин, викладених у вказаній постанові Верховного Суду України.

Отже, автоматичне відступлення прав вимоги не стосується черговості задоволення вимог кредиторів та не заборонено чинним законодавством.

Колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Л. І. М. залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2015 у справі N 925/2011/14 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

І. Плюшко

Судді:

С. Самусенко

 

В. Татьков




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали