ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 25 жовтня 2017 року

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Ємця А. А., суддів: Берднік І. С. та Жайворонок Т. Є., за участю представників: товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-А" - А. Г. О. та З. О. О., публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" - Б. Б. О. і В. О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-А" (далі - ТОВ "Проект-А"), про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі N 910/500/15-г за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") до ТОВ "Проект-А" про стягнення 629694 доларів США, що еквівалентно 9923977 грн. 44 коп., і за зустрічним позовом ТОВ "Проект-А" до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Лайфселл", публічне акціонерне товариство "Платинум Банк", товариство з обмеженою відповідальністю "ІБМ Україна", товариство з обмеженою відповідальністю "ЗМ Україна", товариство з обмеженою відповідальністю "Групем", товариство з обмеженою відповідальністю "Ферреро Україна", товариство з обмеженою відповідальністю "МСД Україна", товариство з обмеженою відповідальністю "Нікон", товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕГО Україна", товариство з обмеженою відповідальністю "Сандоз Україна" та підприємство з 100 % іноземними інвестиціями "Квінтайлс Україна") про стягнення 3586617 грн. 87 коп., встановила:

У січні 2015 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Проект-А" про стягнення 629694 доларів США, що еквівалентно 9923977 грн. 44 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно одержав доходи у вигляді орендної плати, отриманої від третіх осіб-орендарів упродовж квітня-червня 2013 року, хоча з 1 квітня 2013 року власником орендованих приміщень став позивач.

У квітні 2015 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача 10217034 грн. 42 коп.

Водночас, у червні 2015 року ТОВ "Проект-А" направило до суду зустрічну позовну заяву про стягнення 3586617 грн. 87 коп. витрат, які товариство здійснило на утримання будівлі адміністративно-побутового комплексу по вул. Амосова, 12, у м. Києві.

Рішенням господарського суду м. Києва від 11 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2017 року вищевказане рішення суду у частині відмови в задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10217034 грн. 42 коп. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 3 липня 2017 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2017 року залишено без змін.

В основу постанови суду касаційної інстанції покладено висновки про те, що всі договори оренди нерухомого майна (предмета іпотеки), що були укладені між ТОВ "Проект-А" та третіми особами без відповідної згоди іпотекодержателя (ПАТ "Укрсоцбанк"), є недійсними в силу прямих вказівок закону (частина третя статті 12 Закону України "Про іпотеку"), а, відтак, такі правочини є нікчемними в розумінні частини другої статті 215 ЦК України та не породжують жодних юридичних наслідків. Отже, орендні правовідносини відповідача з його контрагентами виникли неправомірно, а тому всі кошти, отримані Товариством на підставі нікчемних правочинів, є безпідставно отриманими доходами, які підлягають відшкодуванню Банку як легітимному власнику.

Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, оскільки Товариством не доведено належними засобами доказування понесення ним саме необхідних витрат, без проведення яких належне Банку нерухоме майно не могло бути збережено або могло значно погіршитися.

До Верховного Суду України звернулося ТОВ "Проект-А" із заявою про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі N 910/500/15-г із підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень статей 1212, 1214 ЦК України.

В обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2016 року у справі N 910/15665/15.

Ухвалою Верховного Суду України від 14 липня 2017 року справу N 910/500/15-г допущено до провадження Верховного Суду України та відкрито провадження за заявою ТОВ "Проект-А" про перегляд Верховним Судом України судових рішень у цій справі.

У заяві ТОВ "Проект-А" просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 3 липня 2017 року у справі N 910/500/15-г та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2017 року і залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 11 листопада 2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, перевіривши наведені заявником доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 13 червня 2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" (позикодавець) та акціонерним товариством закритого типу "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" (далі - ПрАТ "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн", позичальник) укладено договір про надання невідновлюваної кредитної лінії N 18/062-КН.

Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ "Укрсоцбанк" та ПрАТ "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" укладено іпотечні договори: від 13 червня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за N 1423, за умовами якого в іпотеку банку передано адміністративно-побутову будівлю загальною площею 860,7 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, 12 (літера А); від 24 січня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрований в реєстрі за N 17, за умовами якого в іпотеку банку передано право оренди земельної ділянки площею 1,8374 га, кадастровий номер 8000000000:72:214:0008, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Миколи Грінченка, 4 (нині - вул. Амосова, 12) у Солом'янському районі м. Києва з цільовим призначенням: для експлуатації та обслуговування комплексу нежитлових будівель виробничої бази з подальшою реконструкцією, та адміністративно-побутовий комплекс, що стане власністю іпотекодавця в майбутньому.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24 грудня 2009 року у справі N 2/349 позовні вимоги ТОВ "Проект-А" задоволено повністю: визнано право власності на адміністративно-побутовий комплекс (літера С) загальною площею 18405 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, 12, та зобов'язано припинити дії, що порушують законні права власника адміністративно-побутового комплексу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року у справі N 2/349, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 30 травня 2012 року, рішення господарського суду м. Києва від 24 грудня 2009 року скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Разом з тим, 24 лютого 2010 року ТОВ "Проект-А" отримано свідоцтво про право власності на адміністративно-побутовий комплекс (літера С) загальною площею 18405 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12.

У зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за договором про надання невідновлюваної кредитної лінії від 13 червня 2007 року N 18/062-КН, у червні 2012 року ПАТ "Укрсоцбанк" звернулося до господарського суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на майно відповідно до іпотечних договорів від 13 червня 2007 року N 1423 та від 24 січня 2008 року N 17.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10 вересня 2012 року у справі N 5011-66/7999-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2012 року та постановою Вищого господарського суду України від 26 лютого 2013 року, позов ПАТ "Укрсоцбанк" до ПрАТ "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" і ТОВ "Проект-А", третя особа - ПАТ "Фінексбанк", задоволено, а саме: у рахунок часткового погашення заборгованості ПрАТ "Спільне підприємство Ен Ес Ай Констракшн" перед ПАТ "Укрсоцбанк" у розмірі 458796000 грн. 00 коп. за договором про надання невідновлюваної кредитної лінії від 13 червня 2007 року N 18/062-КН звернуто стягнення на предмети іпотеки згідно іпотечного договору від 24 січня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованого в реєстрі за N 17, та іпотечного договору від 13 червня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, зареєстрованого в реєстрі за N 1423 - адміністративно-побутову будівлю загальною площею 860,7 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12 (літера А); нежитловий будинок загальною площею 18405 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12 (літера С); нежитловий будинок загальною площею 20372,9 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12; нежитловий будинок загальною площею 3388,4 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ "Укрсоцбанк" та шляхом визнання за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на адміністративно-побутову будівлю загальною площею 860,7 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12 (літера А); нежитловий будинок загальною площею 18405 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12 (літера С); нежитловий будинок загальною площею 20372,9 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12; нежитловий будинок загальною площею 3388,4 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 травня 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 16 червня 2016 року, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Проект-А" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду м. Києва від 10 червня 2012 року у справі N 5011-66/7999-2012, вказане рішення залишено без змін.

Окрім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 7 червня 2013 року у справі N 826/6017/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року, відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Проект-А" про скасування рішення Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С), загальною площею 18405 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12, за третьою особою - ПАТ "Укрсоцбанк", зобов'язання Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві внести до Державного реєстру прав відповідний запис про реєстрацію права власності на будівлю адміністративно-побутового комплексу (літера С), загальною площею 18405 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12, за ТОВ "Проект-А" на підставі заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень (реєстраційний номер: 16730, дата і час реєстрації заяви: 11 січня 2013 року 14:39:51) та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 47738 від 16 січня 2013 року 14:12:31).

Судами також встановлено, що ПАТ "Укрсоцбанк" набуло право власності на нежитловий будинок загальною площею 18405 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, 12 (літера С); нежитловий будинок загальною площею 20372,9 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, 12, на підставі чинного рішення господарського суду м. Києва від 10 вересня 2012 року у справі N 5011-66/7999-2012, а саме 1 квітня 2013 року право власності на нерухоме майно було зареєстроване за позивачем в Державному реєстрі прав на нерухоме майно за реєстровими N 996480000 та N 35126480000.

Як вбачається з матеріалів справи, до моменту набуття Банком права власності на спірне нерухоме майно, право власності на таке майно було зареєстроване за ТОВ "Проект-А", яке здавало третім особам в оренду нежитлові приміщення, розміщені у вказаних будівлях, та отримувало грошові кошти в якості орендних платежів.

Предметом позову є вимоги Банку про стягнення 10217034 грн. 42 коп. безпідставно одержаних ТОВ "Проект-А" доходів у вигляді орендної плати, отриманої відповідачем упродовж квітня-червня 2013 року від третіх осіб - орендарів нежитлових приміщень, законним власником яких з 1 квітня 2013 року став позивач.

ПАТ "Укрсоцбанк" на обґрунтування підстав позову посилалося на статтю 41 Конституції України, статті 316, 1212, 1214 ЦК України та частину першу статті 4, частину третю статті 3, частину дванадцяту статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", на підставі яких у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу всі доходи, які він одержав або міг одержати від здавання в оренду приміщень нежитлового будинку загальною площею 18405 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Амосова Миколи, 12 (літера С) та приміщень нежитлового будинку загальною площею 20372,9 кв. м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Амосова, 12, з моменту реєстрації за ПАТ "Укрсоцбанк" права власності на вказане нерухоме майно. Розраховуючи суму позову, позивач виходив з розміру орендованого орендарями приміщення, розміру орендної плати за квітень, травень і червень 2013 року, так як в цей період орендні правовідносини щодо даного майна у відповідача існували з третіми особами по справі - товариством з обмеженою відповідальністю "Лайфселл", публічним акціонерним товариством "Платинум Банк", товариством з обмеженою відповідальністю "ІБМ Україна", товариством з обмеженою відповідальністю "ЗМ Україна", товариством з обмеженою відповідальністю "Групем", товариством з обмеженою відповідальністю "Ферреро Україна", товариством з обмеженою відповідальністю "МСД Україна", товариством з обмеженою відповідальністю "Нікон", товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕГО Україна", товариством з обмеженою відповідальністю "Сандоз Україна" та підприємством з 100 % іноземними інвестиціями "Квінтайлс Україна".

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та приймаючи нове рішення про задоволення позову повністю, апеляційний господарський суд виходив з того, що в силу частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 12 Закону України "Про іпотеку", усі договори оренди нерухомого майна, укладені відповідачем з третіми особами без відповідної згоди на те іпотекодержателя - ПАТ "Укрсоцбанк", є нікчемними, як наслідок, отримані Товариством в період з квітня по червень 2013 року суми орендної плати є доходами, одержаними відповідачем без достатньої правової підстави, та підлягають відшкодуванню Банку як законному власнику. При цьому, суд зазначив, що не мають істотного правового значення для справи обставини запізнілого повідомлення третіх осіб про набуття Банком права власності на орендовані ними приміщення, а також невжиття позивачем своєчасних дій щодо переоформлення прав орендодавця за договорами оренди, оскільки підставою позову є стягнення з відповідача доходів, отриманих в період безпідставного володіння майном в порядку статей 1212, 1214 ЦК України, а положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Вищий господарський суд України, переглядаючи справу в касаційному порядку, погодився з висновком суду апеляційної інстанції.

Водночас, у долученій заявником копії постанови Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2016 року у справі N 910/15665/15 зроблено висновок про обгрунтованість рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову банку з тих підстав, що всупереч частині четвертій статті 319 ЦК України банк, набувши право власності на приміщення, у період з квітня до червня 2013 року не вжив усіх належних заходів щодо фактичного вступу у право власності цим майном, зокрема, щодо його утримання і розпорядження, не вчинив жодних дій, спрямованих на оформлення переходу від ТОВ "Проект-А" до ПАТ "Укрсоцбанк" правомочностей орендодавця за договорами оренди та, відповідно, права на отримання орендних платежів, тоді як ТОВ "Проект-А" протягом цього часу продовжував реалізовувати правомочності орендодавця за договорами зі своїми контрагентами, ніс тягар витрат з утримання спірного майна та виконання інших обов'язків орендодавця вказаного майна.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд України виходить з такого.

У частині четвертій статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Статтею 41 Основного Закону унормовано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 316 та частиною першою статті 317 правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною третьою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають із моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини дванадцятої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.

Частиною першою статті 770 ЦК України визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Частиною першою статті 1212 і пунктом 1 частини першої статті 1214 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Таким чином, можна дійти висновку, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Відтак, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Такий спосіб захисту можливий шляхом застосування кондикційного позову, якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 1212 ЦК України, які дають право витребувати в набувача це майно, що мало місце і в даних правовідносинах.

Зокрема, оскільки з 1 квітня 2013 року законним власником орендованих приміщень став позивач, а відповідач продовжував приймати від третіх осіб орендні платежі від здавання чужого майна в оренду, достеменно знаючи про реєстрацію права власності на орендоване майно за ПАТ "Укрсоцбанк", то суд апеляційної інстанції, з яким погодився Вищий господарський суд України, дійшов обґрунтованого висновку про задовлення позову.

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України погоджується з висновками судів апеляційної та касаційної інстанцій щодо того, що доводи ТОВ "Проект-А" стосовно несвоєчасного повідомлення орендарів про набуття права власності банком на орендовані ними приміщення в даному випадку не мають правового значення, оскільки підставою позову в цій справі є стягнення з відповідача доходів, отриманих в період безпідставного володіння майном в порядку статей 1212, 1214 ЦК України, а положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Щодо рішення судів про відмову у задоволенні зустрічного позову, то слід констатувати, що заявником не наведено жодної підстави, визначеної статтею 11116 ГПК України, для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів саме що стосується розгляду зустрічного позову. Подана ТОВ "Проект-А" заява до Верховного Суду України взагалі не містить жодних заперечень чи обґрунтувань на спростування висновків про відмову у задоволенні зустрічного позову, тобто судові рішення в цій частині відповідачем не оскаржуються.

Відповідно до частини першої статті 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

У зв'язку з викладеним Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відмовляє у задоволенні заяви ТОВ "Проект-А", оскільки норми права у рішеннях, про перегляд яких подана заява, застосовані правильно.

Керуючись пунктом 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року N 1402-VII (Закон N 1402-VIII), статтями 11114, 11123, 11124, 11126 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:

У задоволенні заяви ТОВ "Проект-А" про перегляд судових рішень у справі N 910/500/15-г відмовити.

Поновити виконання постанови Вищого господарського суду України від 3 липня 2017 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 22 березня 2017 року у справі N 910/500/15-г.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

Головуючий

А. А. Ємець

Судді:

І. С. Берднік

 

Т. Є. Жайворонок




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали