ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

24.11.2011 р.

Справа N 11-19-33/44-10-1291

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Дерепи В. І., суддів: Грека Б. М. (доповідача у справі), Капацин Н. В., перевіривши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.08.2011 у справі N 11-19-33/44-10-1291 господарського суду Одеської області за позовом Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПС Холдінг" про стягнення суми, та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПС Холдінг" до Відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" про спонукання виконати умови договору (за участю представників від: позивача ОСОБА_1 (дов. від 15.08.2011), відповідача ОСОБА_2 (дов. від 11.08.2011), ОСОБА_3 (дов. від 08.06.2011)), встановив:

ВАТ "Комерційний банк "Надра" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом (з врахуванням уточнення позовних вимог) про стягнення з ТОВ "СПС Холдинг" 39450044,51 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 24426774,58 грн., заборгованість по відсоткам - 10414992,32 грн., пеня за порушення сплати відсотків - 167688,44 грн., пеня за порушення строку сплати кредиту - 2393154,68 грн., інфляційні витрати - 2047434,49 грн.

ТОВ "СПС Холдинг" звернулось із зустрічною позовною заявою та уточненням до неї, в якій просило зобов'язати ВАТ "Комерційний банк "Надра" виконати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором N 05/10/2007/840-К/842 від 03.10.2007, а саме: видати кошти в межах кредитної лінії в сумі 32783339 грн., та продовжити строк дії вказаного договору до 02.04.2013.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.06.2011 (колегія суддів у складі: головуючого - судді Власова С. Г., суддів: Панченко О. Л., Горячук Н. О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.08.2011 (колегія суддів у складі: головуючого - судді Бандури Л. І., суддів: Поліщук Л. В., Туренко В. Б.), позов ПАТ "Комерційний банк "Надра" задоволено частково: стягнуто з ТОВ "СПС Холдинг" на користь банку 24426774,58 грн., 25500 грн. держмита та 146,13 грн. витрат на ІТЗ судового процесу; в решті позову відмовлено. Зустрічний позов ТОВ "СПС Холдинг" задоволено частково: зобов'язано ПАТ "Комерційний банк "Надра" видати товариству за договором про відкриття невідновлювальної кредитної лінії N 05/10/2007/840-К/842 від 03.10.2007 кошти в межах суми заявок на видачу траншів, які залишились без виконання, на суму 32783339 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача 85 грн. держмита та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу; в решті позову відмовлено.

Судові акти в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ "СПС Холдинг" на користь банку 24426774,58 грн. мотивовані тим, що товариство не повернуло вчасно суму кредиту, в зв'язку з чим, утворилась заборгованість по тілу кредиту. У стягненні з відповідача заборгованості по відсоткам, пені за порушення сплати відсотків та за порушення строку сплати кредиту, інфляційних витрат відмовлено, в зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю їх нарахування.

В частині задоволення зустрічного позову судові акти мотивовані тим, що позичальником виконані всі умови кредитного договору, які передували видачі траншів, а банк, порушуючи свої зобов'язання перед товариством, не в повному обсязі видав грошові кошти. Відмовляючи ТОВ "СПС Холдинг" у задоволенні вимог щодо продовження строку дії спірного договору до 02.04.2013, суди послалися на те, що товариством не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів та не зазначено підстав для задоволення позову в цій частині.

Не погоджуючись із судовими актами, банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, первісний позов повністю задовольнити, в зустрічному відмовити. Скарга мотивована тим, що за умовами кредитного договору, через порушення товариством строків повернення кредиту, банк мав право зупинити подальшу виплату траншів в межах кредитної лінії.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 03.10.2007 між ВАТ "Комерційний банк "Надра" (банк) та ТОВ "СПС Холдинг" (позичальник) укладено договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії N 05/10/2007/840-К/842, предметом якого є порядок та умови надання банком позичальнику кредитних коштів в межах відкритої кредитної лінії на наступних умовах: ліміт заборгованості за кредитною лінією не може перевищувати 23730747,39 дол. США з терміном користування кредитною лінією з 03.10.2007 до 02.04.2010 під 12,5 % річних (п. п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 кредитного договору видача коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими траншами в валюті ліміту після подачі позичальником письмових заявок на видачу траншу відповідно до п. 3.2 договору. Етапи фінансування представлені наступною структурою: - отримання траншів у розмірі не більше ніж 3000000 дол. США можливе лише після надання в забезпечення 100 % корпоративних прав позичальника, вказаних у пункті 2.1 договору; - отримання траншів у загальній їх сумі не більше ніж 9000000 дол. США можливе лише після надання уточненої проектної документації та затвердженого проектною організацією робочого проекту, підписання позичальником договору підряду (генерального підряду) по проекту та оформлення прав по даному договору в заставу банку; - отримання траншів у загальній її сумі не більше 23730747,39 дол. США можливе лише після надання банку усієї дозвільної документації на проведення будівельних робіт (дозволу на будівництво, затвердженого ескізного проекту тощо).

Кредитна лінія надається позичальнику на наступні цілі - фінансування будівельно-монтажних робіт, сплату відсотків та комісій за кредитом до моменту початку реалізації продажу площ житлового комплексу, що планується, а також на фінансування витрат на рекламу (п. 1.3 договору). Згідно з п. 3.1.1 договору банк зобов'язаний по мірі надання позичальником письмових заявок на видачу траншів в межах кредитної лінії відповідно до умов п. 3.2.1 договору, надати позичальнику транші у безготівковій формі з позичкового рахунку шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника.

В свою чергу позичальник зобов'язаний, зокрема, надавати банку до 12 годин робочого дня, в якому планується видача кредитних коштів, письмову заявку на видачу траншів в межах відкритої кредитної лінії з зазначенням суми, строків і цілей використання та наданням засвідчених копій документів, що підтверджують необхідність у конкретному платежі; здійснювати щомісячне погашення нарахованих відсотків за траншами кредитної лінії в валюті траншу в строк до 5 числа місяця, наступного за звітним; здійснювати погашення отриманих траншів і відсотків за користування ними; протягом 3 робочих днів з моменту укладання договору відкрити у банку поточні рахунки (в іноземній та національній валютах), якщо вони не відкриті на момент укладення договору, та до повного виконання своїх зобов'язань за договором проводити через них 100 % всіх своїх розрахунків (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору передбачені права банку, зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 348 Господарського кодексу України зупинити подальшу видачу траншів в межах кредитної лінії у разі, якщо позичальник не виконує своїх зобов'язань за договором кредиту, а також у випадку відсутності погодження з позичальником щодо забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором кредиту, розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами або інших умов кредитування, а також у випадку порушення позичальником будь-яких інших умов договору кредиту, або договору щодо забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором кредиту; вимагати дострокового погашення траншів, виданих в межах кредитної лінії і нарахованих відсотків за ними у випадку хоча б одноразового порушення позичальником строку повернення відсотків за кредитом та/або кредиту, а також у разі порушення позичальником будь-яких інших умов кредитного договору та договорів, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору, за несвоєчасне повернення кредитної лінії та/або відсотків за нею, в т. ч. пред'явлених до дострокового погашення, позичальник сплачує банку пеню у розмірі діючої на період прострочення подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

На виконання умов кредитного договору від 03.10.2007 N 05/10/2007/840-К/842 ВАТ "Комерційний банк "Надра" надало ТОВ "СПС Холдинг" кредитні кошти в загальній сумі 24487260,42 грн. В свою чергу, товариство не повернуло отримані транші в межах кредитної лінії в строк до 02.04.2010, чим порушило п. п. 1.1.2, 3.2.4 договору.

Задовольняючи заборгованість та стягуючи з ТОВ "СПС Холдинг" на користь ВАТ "Комерційний банк "Надра" заборгованості по тілу кредиту в сумі 24487260,42 грн., суди вказали на те, що відповідач не спростував наявність заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з товариства заборгованості по відсоткам в сумі 10414992,32 грн., пені за порушення сплати відсотків - 167688,44 грн., пені за порушення строку сплати кредиту - 2393154,68 грн., інфляційних витрат - 2047434,49 грн., суди виходили з того, що в даному випадку наявне прострочення банку, як кредитора (оскільки позичальникові не були видані наступні транші), тому вимоги банку про сплату заборгованості по відсоткам, пені за порушення сплати відсотків, пені за порушення строку сплати кредиту, інфляційних витрат є необґрунтованими та безпідставними.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги та зобов'язуючи ВАТ "Комерційний банк "Надра" виконати взяті на себе зобов'язання за кредитним договором N 03.10.2007, а саме: видати кошти в межах кредитної лінії в сумі 32783339 грн., суди виходили з того, що ТОВ "СПС Холдинг" неодноразово направляло на адресу банку заявки на видачу траншів, але вони залишені без виконання. Оскільки позичальнику не надавались транші кредитних коштів в достатніх обсягах, необхідних для фінансування будівельно-монтажних робіт та погашення відсотків за користування кредитом, ТОВ "СПС Холдинг" не мало змоги завершити проект будівництва житлового комплексу у м. Запоріжжя, реалізувати збудоване житло і розпочати погашення кредитних коштів. Кредитним договором передбачено, що фінансування будівництва здійснюється виключно за рахунок кредитних коштів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій лише в частині задоволення первісних позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 24487260,42 грн., оскільки по-перше, судові акти в цій частині сторонами не оскаржуються, по-друге, суди встановили, що заборгованість відповідача саме по тілу кредиту становить вищевказану суму, сторони зазначену обставину не заперечували ні в суді першої, ні в судах апеляційної та касаційної інстанцій. Тому рішення та постанова в цій частині підлягають залишенню без змін.

Стосовно решти висновків судів щодо суті позовних вимог, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає їх незаконними з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, отримавши кредитні кошти, позичальник повинен їх повернути у встановлений строк та сплатити проценти (як плату за користування коштами). Закон не передбачає, що якщо позичальник отримав коштів менше, ніж планував, то він може користуватися кредитними коштами цілком безкоштовно, а за невчасне їх поверхня не настане для нього несприятливих наслідків (у вигляді сплати інфляційних, 3 % річних та пені). За таких обставин висновок судів про відмову у стягненні процентів, пені та інфляційних є необґрунтованим, тим більше, з огляду на те, що встановленим є факт існування простроченої заборгованості відповідача по тілу кредиту.

Суди попередніх інстанцій послалися на те, що відповідно до ч. 4 ст. 612, ч. ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він, зокрема, не вчинив дій, що встановлені договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. В такому випадку виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі посилання помилковими, оскільки вони зроблені без врахування положень кредитного договору, а саме, пункту 3.3 договору. Цим положенням передбачені права банку, зокрема, зупинити подальшу видачу траншів в межах кредитної лінії у разі, якщо позичальник не виконує своїх зобов'язань за договором кредиту, а також у випадку відсутності погодження з позичальником щодо забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором кредиту, розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами або інших умов кредитування, а також у випадку порушення позичальником будь-яких інших умов договору кредиту, або договору щодо забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором кредиту; вимагати дострокового погашення траншів, виданих в межах кредитної лінії і нарахованих відсотків за ними у випадку хоча б одноразового порушення позичальником строку повернення відсотків за кредитом та/або кредиту, а також у разі порушення позичальником будь-яких інших умов кредитного договору та договорів, що забезпечують виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором.

Судами не було досліджено виконання позичальником його зобов'язань за договором, зокрема, відкрити у банку поточні рахунки (в іноземній та національній валютах), та до повного виконання своїх зобов'язань за договором проводити через них 100 % всіх своїх розрахунків (п. 3.2 договору). Також не досліджено, чи застраховані предмети іпотеки, в порядку, встановленому п. 3.2.16 кредитного договору.

Враховуючи, що умови договору передбачають право банку зупинити, або припинити видачу наступних траншів кредиту в разі порушення позичальником його зобов'язань, і банк посилається на таке порушення позивальником умов договору, а судами ці посилання не спростовані, то висновок судів про прострочення кредитора (банку) не можна визнати законним та обґрунтованим.

Щодо зустрічного позову, то його предметом є зобов'язання ВАТ "Комерційний банк "Надра" виконати зобов'язання за кредитним договором N 05/10/2007/840-К/842 від 03.10.2007, а саме: видати кошти в межах кредитної лінії в сумі 32783339 грн., та продовжити строк дії вказаного договору до 02.04.2013.

Судами відмовлено в позові в частині продовження строку дії договору, але зобов'язано банк видати кредитні кошти. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки незаконними, оскільки відповідно термін користування кредитною лінією закінчився 02.04.2004 (п. 1.1.2 кредитного договору), а договір діяв лише в частині повернення позичальником кредитних коштів (п. 6.4). Тобто, на момент ухвалення судових актів по справі термін дії договору для зобов'язань банку уже закінчився, а відтак, закінчилося зобов'язання банку надавати кредитні кошти.

В той же час, вимоги про внесення до кредитного договору змін в частині продовження строку його дії не підлягають задоволенню, оскільки згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, а згода банку на таку зміну договору відсутня. До того ж, банк не може бути примушений до пролонгації кредитного договору, оскільки відповідно положень ч. 2 ст. 14 ЦК України відповідно до яких, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

А відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України, надання кредитних коштів без укладення кредитного договору, або після припинення кредитних зобов'язань, для банку не є обов'язковим. В той же час, суди відмовили (цілком правомірно) в пролонгації кредитного договору, але з незрозумілих підстав зобов'язали банк видати кошти підприємству після припинення терміну дії кредитної лінії.

Слід також звернути увагу судів на те, що частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 ЦК України та ст. 20 ГК України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказані норми права не передбачають такого способу захисту прав, як зобов'язання банку виконати зобов'язання за договором та надати черговий транш кредиту. Спосіб захисту, обраний позивачем за зустрічним позовом, не передбачений ні Законом України "Про банки та банківську діяльність", ні Цивільним кодексом України, ні договором. Крім того, задоволення позовних вимог не призведе до захисту права, а таке рішення не може бути виконане у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм його виконання.

Приймаючи судові акти, суди зазначеного не врахували, що призвело до ухвалення незаконних судових актів в частині відмови в задоволенні первісного позову та вирішення зустрічного позову. Тому ухвалені судові акти у вищевказаних частинах підлягають скасуванню, а справа у відповідних частинах - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції. Судові акти в частині стягнення з ТОВ "СПС Холдинг" на користь ВАТ "Комерційний банк "Надра" заборгованості по тілу кредиту в сумі 24487260,42 грн. підлягають залишенню без змін.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 10.06.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.08.2011 у справі N 11-19-33/44-10-1291 в частині стягнення з ТОВ "СПС Холдинг" на користь ВАТ "Комерційний банк "Надра" заборгованості по тілу кредиту в сумі 24487260,42 грн. залишити без змін.

В решті рішення господарського суду Одеської області від 10.06.2011 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.08.2011 у справі N 11-19-33/44-10-1291 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

 

Головуючий, суддя

В. Дерепа

Судді:

Б. Грек

 

Н. Капацин

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали