ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

04.10.2011 р.

Справа N 64/37

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т. Дроботової - головуючого, Н. Волковицької, Л. Рогач, за участю представників: позивача - не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно), відповідача - не з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендберг" на постанову від 07.07.2011 р. Київського апеляційного господарського суду у справі N 64/37 господарського суду м. Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Брендберг" до комунального підприємства "Київреклама" про стягнення 501432, 00 грн., встановив:

У лютому 2011 р. ТОВ "Брендберг" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до КП "Київреклама" про стягнення вартості трьох рекламних засобів у сумі 45540 грн. та неодержаного позивачем прибутку (упущеної вигоди) у розмірі 455892,00 грн., посилаючись на приписи статей 22, 321 Цивільного кодексу України та статті 147 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у листопаді 2007 року було здійснено демонтаж належних позивачу трьох рекламних конструкцій, які були розташовані по вул. Електриків, 12, 16, 18 в Оболонському районі м. Києва.

Претензія позивача щодо повернення належних йому рекламних конструкцій та відшкодування упущеної вигоди була залишена відповідачем без задоволення, із посиланням на те, що демонтаж рекламних конструкцій було здійснено на підставі розпорядження Київського міського голови від 14.11.2007 р. N 607 "Про демонтаж самовільно встановлених засобів зовнішньої реклами".

При цьому позивач зазначав, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2010 р. було задоволено позов про визнання протиправним та скасування розпорядження Київського міського голови від 14.11.2007 р. N 607 "Про демонтаж самовільно встановлених засобів зовнішньої реклами".

Позивач зазначав, що згідно рішень загальних зборів учасників ТОВ "Глобал Медіа" від 25.03.2009 р. було змінено назву товариства на ТОВ "Брендберг", здійснено заміну свідоцтва та затверджено нову редакцію статуту.

Внаслідок проведення відповідачем демонтажу належних позивачу рекламних конструкцій, позивач був змушений звернутися до свого контрагента про розірвання договору, внаслідок чого не отримав тих доходів, які міг би отримати, а також втратив можливість здійснювати рекламну діяльність, яка є основним видом діяльності позивача.

У відзиві на позовну заяву КП "Київреклама" просила відмовити у її задоволенні, вказуючи на те, що проведення демонтажу рекламних конструкцій було здійснено правомірно та у відповідності до вимог діючого законодавства України у сфері розміщення зовнішньої реклами, а позивачем не надано доказів на підтвердження своїх вимог, а також наявність всіх необхідних елементів для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.05.2011 р. (суддя Зеленіна Н. І.) у задоволені позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначав, що демонтаж рекламних конструкцій позивача відповідачем було проведено у листопаді 2007 року в період дії та чинності розпорядження Київського міського голови від 14.11.2007 р. "Про демонтаж самовільно встановлених засобів зовнішньої реклами", при цьому позивачем не доведено факту звернення щодо повернення йому демонтованих рекламних конструкцій та наявності відмови у їх поверненні, як й не надано доказів на підтвердження знищення цих конструкцій.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку щодо недоведеності та необґрунтованості вимог позивача щодо стягнення з відповідача упущеної вигоди.

За апеляційною скаргою ТОВ "Брендберг" Київський апеляційний господарський суд (судді: Кошіль В. В., Моторний О. А., Шапран В. В.), переглянувши рішення господарського суду м. Києва від 13.05.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 07.07.2011 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ "Брендберг" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами діючого законодавства України та залишенням судами поза увагою розміщення позивачем рекламних конструкцій згідно норм діючого законодавства, вчинення ним дій щодо повернення незаконно демонтованих конструкцій, а також доведення позивачем можливості розміщення рекламної інформації на демонтованих рекламних конструкціях, отримання вигоди та наявність всіх елементів для стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в оскаржуваній постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 19.04.2007 між ТОВ "Глобал Медіа" (Замовник) та ДТГО "Південно-Західна залізниця" (Виконавець) було укладено договір N ПЗ/НРекл-075450/НЮ, відповідно до умов якого Виконавець прийняв на себе зобов'язання надати послуги по тимчасовому розміщенню на території та об'єктах ДГТО "Південно-західна залізниця" спеціальних рекламних конструкцій з можливістю подальшого експонування на них реклами, а Замовник зобов'язувався прийняти і оплатити ці послуги (пункт 1.1 договору).

Додатковою угодою N 2 до зазначеного договору сторонами погоджена адресна програма та тип рекламоносіїв, зокрема, по вул. Електриків в м. Києві (13 км + 840 м, 13 км + 908 м, 13 км + 966 м, 14 км + 066 м, 14 км + 137 м на дільниці Святошин-Дарниця).

12.06.2007 між ТОВ "Глобал Медіа" (Замовник) та ПП "БогАрт" (Виконавець) було укладено договір N 36, відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався виготовити та змонтувати щит 6 х 3 тип "Птиця" в кількості 5 шт., які ТОВ "Глобал Медіа" отримав в кількості 5 шт., про що свідчить видаткова накладна N РН-0000036 від 26.06.2007 р.

Згідно акта виконаних робіт 01.08.2007 рекламні щити були розміщені та змонтовані.

Судами під час розгляд справи встановлено, що в листопаді 2007 року 3 щити, що належали ТОВ "Глобал Медіа" та були розташовані по вул. Електриків, 12, 16 та 18, були демонтовані відповідачем, про що свідчать акти про демонтаж рекламного засобу від 23.11.2007 р.

26.02.2009 р. відповідач у відповідь на лист ТОВ "Глобал Медіа" від 18.02.2009 N 106 повідомив, що на виконання вимог пункту 1 розпорядження Київського міського голови від 14.11.2007 N 607 "Про демонтаж самовільно встановлених засобів зовнішньої реклами" було вжито заходів щодо демонтажу чотирьох самовільно розміщених рекламних засобів в Оболонському районі м. Києва по вул. Електриків, які потрапили до переліку самовільно розміщених та безхазяйних рекламних засобів, що підлягають демонтажу та повідомлено, що товариству необхідно завернутись до ТОВ "Мунлайт" (підрядна організація), якою здійснювався демонтаж конструкцій та додати документи, які підтвердять право власності на демонтовані рекламні засоби, а також факт розміщення відповідних рекламних засобів на місцях демонтажу.

16.03.2009 ТОВ "Глобал Медіа" надіслав відповідачу претензію вих. N 109, в якій вимагав повернути протягом 7 днів з моменту отримання даної претензії 3 рекламні конструкції типу "Птиця", що були демонтовані відповідачем на вул. Електриків та перерахувати на розрахунковий рахунок товариства упущену вигоду в розмірі 122 400,00 грн.

Судами також було встановлено, що 25.03.2009 відбулись загальні збори учасників ТОВ "Глобал Медіа", змінено назву ТОВ "Глобал Медіа" на ТОВ "Брендберг", відбувся перехід прав та обов'язків ТОВ "Глобал Медіа" до ТОВ "Брендберг" та внесенням відповідних змін до статуту товариства.

09.04.2009 відповідач листом N 196-3736/КР повідомив позивача, що відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, а демонтаж рекламних конструкцій, що належать позивачу було здійснено на підставі розпорядження Київського міського голови від 14.11.2007 N 607 "Про демонтаж самовільно встановлених засобів зовнішньої реклами", у зв'язку з чим вимоги щодо перерахування на розрахунковий рахунок позивача упущеної вигоди в розмірі 122400,00 грн. не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідач зазначив, що для отримання трьох рекламних конструкцій типу "Птиця", які були демонтовані по вул. Електриків позивачу необхідно оплатити виставлені рахунки-фактури, додати до них документи, які підтвердять право власності на демонтовані рекламні засоби та звернутися з письмовою заявою до підрядної організації "Мунлайт", яка проводила демонтаж рекламних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Брендберг" про стягнення з КП "Київреклама" вартості трьох рекламних засобів у сумі 45540 грн. та неодержаного позивачем прибутку (упущеної вигоди) у розмірі 455892,00 грн., посилаючись на приписи статей 22, 321 Цивільного кодексу України та статтю 147 Господарського кодексу України.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 20.05.2010 Шевченківським районним судом м. Києва прийнято постанову у справі N 2а-1182/10 за позовом ТОВ "Брендберг" до Київського міського голови, третя особа ДТГО "Південно-Західна залізниця" про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнано протиправним та скасовано розпорядження Київського міського голови від 14.11.2007 N 607 "Про демонтаж самовільно встановлених засобів зовнішньої реклами" в частині демонтажу рекламних засобів, визначених в додатку під пунктами N 573 Оболонський р-н вул. Електриків біля залізничної станції в напрямку центру, N 574 Оболонський р-н вул. Електриків, 150 м від пішохідного мосту в напрямку центру, N 575 Оболонський р-н вул. Електриків, 250 м від пішохідного мосту в напрямку центру.

ТОВ "Брендберг" звертаючись з позовом до господарського суду у даній справі посилався на те, що на використання демонтованих рекламних конструкцій ним було укладено договір N 14/9 про надання рекламних послуг від 14.09.2007 із ТОВ "Інтернафта Інвест" на суму 147492,00 грн. зі строком дії до 28.11.2008, а внаслідок демонтажу рекламних конструкцій позивач вимушений був звернутися до ТОВ "Інтернафта Інвест" з пропозицією про розірвання договору про надання рекламних послуг, що стало причиною неотримання ним доходів, які реально позивач міг би отримати за період з 23.11.2007 р. по 21.02.2011 р. у розмірі 455892,00 грн., а збитки у розмірі вартості 3 (трьох) рекламних засобів (щитів) 6 х 3 типу "Птиця" становлять 45540,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 147 Господарського кодексу України збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За приписами статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 цього Кодексу встановлено, що склад та розмір відшкодування збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання згідно із частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України, доказується кредитором.

Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за завдання збитків є правопорушення, що включає в себе певні елементи, а саме: шкоду, протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вину. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності.

Отже, для застосування деліктної відповідальності до відповідача необхідною умовою є наявність складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.

У предмет доказування включається також факт приводу для позову, який являє собою обставини, що підтверджують право на звернення до суду, тобто факти порушення суб'єктивного права позивача.

Частиною 1 статті 33 вказаного Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 1 Закону України "Про рекламу" (в редакції, чинній на момент демонтажу спірних рекламних конструкцій) зовнішня реклама - це реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг. Реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Згідно зі статтею 16 вказаного Закону, розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. При видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Вказаною нормою також встановлені вимоги до зовнішньої реклами.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про рекламу" передбачено, що розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами). При погодженні розміщення реклами на транспорті втручання у форму та зміст реклами забороняється.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції не було надано оцінки доводам позивача стосовно встановлення спірних рекламних конструкцій на підставі договору N ПЗ/НРекл-075450/НЮ від 19.04.2007 р., укладеного між ТОВ "Глобал Медіа" та ДТГО "Південно-Західна залізниця", не було з'ясовано питання стосовно необхідності отримання позивачем дозволу на розміщення рекламних конструкцій, з урахуванням всіх доводів сторін, і зокрема, доводів позивача щодо встановлення постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.05.2010 р. у справі N 2а-1182/10 факту неправомірності розпорядження Київського міського голови від 14.11.2007 N 607 "Про демонтаж самовільно встановлених засобів зовнішньої реклами" та порушення вказаним розпорядженням норм статті 18 Закону України "Про рекламу".

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Клопотання ТОВ "Брендберг" про відкладення та продовження строку розгляду справи колегією суддів залишено без задоволення, оскільки статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд розглядає справу в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, і розгляд справи може бути відкладено, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому статтею 69 вказаного Кодексу встановлено, що продовження строку розгляду спору можливе за клопотанням сторони у виняткових випадках. Проте скаржником не доведено наявність підстав для відкладення та продовження строку розгляду справи, свої доводи та заперечення товариством викладені у наявних в матеріалах справи документах та касаційній скарзі.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України постановив:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 р. у справі N 64/37 та рішення господарського суду м. Києва від 13.05.2011 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

 

Головуючий, суддя

Т. Дроботова

Судді:

Н. Волковицька

 

Л. Рогач

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали