ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 28 листопада 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Берднік І. С., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Сеніна Ю. Л., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву закритого акціонерного товариства "Тепличний" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України у справі N 43/308-10 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Тепличний" про стягнення 237847 грн., встановив:

У листопаді 2010 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду із позовом до закритого акціонерного товариства "Тепличний" (далі - ЗАТ "Тепличний"), в якому просив з урахуванням доповнень стягнути з відповідача 174000,00 грн. попередньої оплати, 55234,56 грн. інфляційних втрат, 3 % річних від простроченої суми в розмірі 13530,30 грн.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав умови договору купівлі-продажу N 29/02-П від 29 лютого 2008 року в частині поставки товару, за який отримав попередню оплату, та на положення частини другої статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач просив задовольнити позов.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 лютого 2011 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22 березня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.

Вищий господарський суд України постановою від 9 червня 2011 року скасував постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22 березня 2011 року і рішення господарського суду Харківської області від 14 лютого 2011 року в частині відмови у стягненні із ЗАТ "Тепличний" 174000 грн. попередньої оплати та прийняв нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 9 червня 2011 року з підстав, передбачених статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ЗАТ "Тепличний", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 693 та частини другої статті 530 ЦК України, просив скасувати цю постанову, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

До поданої заяви заявник долучив копії постанов Вищого господарського суду України в аналогічних справах: від 18 січня 2010 року в справі N 42/423, від 26 січня 2010 року в справі N 1/300, від 18 березня 2010 року в справі N 15/122, у яких, на його думку, по-іншому застосовано судами касаційної інстанції одні й ті ж норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 16 вересня 2011 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу N 43/308-10 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 9 червня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що 29 лютого 2008 року між ЗАТ "Тепличний" (продавець) та ФОП ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір N 29/02-П, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався передавати, а позивач приймати і сплачувати овочеву продукцію за цінами, вказаними у витратній накладній.

Пунктом 9.1 цього договору передбачено, що договір діє до моменту виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань.

Згідно із пунктом 5.1 згаданого договору оплата за товар здійснюється у готівковій та безготівковій формах шляхом внесення грошових коштів у касу підприємства або перерахування на розрахунковий рахунок на умовах попередньої оплати, а відвантаження продукції в термін 60 днів після внесення передплати.

29 лютого 2008 року ФОП ОСОБА_1 (позивачем) здійснено попередню оплату товару (помідорів) в сумі 190000,00 грн. згідно з договором N 29/02-П від 29 лютого 2008 року, що підтверджується прибутковим касовим ордером N 733610.

Порушивши умови пункту 5.1 вказаного договору, ЗАТ "Тепличний" (відповідач) тільки 8 червня 2008 року поставив позивачеві помідори та лише в кількості 2000 кг на суму 16000,00 грн. (видаткова накладна N РН-0000177 від 8 червня 2008 року).

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в Рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Скасувавши постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22 березня 2011 року і рішення господарського суду Харківської області від 14 лютого 2011 року в частині відмови у стягненні з ЗАТ "Тепличний" 174000 грн. попередньої оплати та прийнявши нове рішення про задоволення цих вимог, Вищий господарський суд України свою постанову від 9 червня 2011 року мотивував тим, що вказані вимоги позивача відповідають положенням частини другої статті 693 ЦК України.

На думку Верховного Суду України, такий висновок Вищого господарського суду України ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Крім того, поставивши в поданій заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 9 червня 2011 року питання про скасування цієї постанови в повному обсязі, заявник взагалі не навів мотивів та підстав для скасування постанови у частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 55234,56 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 13530,30 грн., нарахованих позивачем відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, та не долучив копії конкретних різних за змістом судових рішень, у яких має місце неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зазначене не дає можливості дійти висновку щодо неоднаковості застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права при вирішенні наведених вимог.

Згідно із частиною першою статті 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви про перегляд судових рішень господарських судів, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

За таких обставин подана заява ЗАТ "Тепличний" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 9 червня 2011 року в справі N 43/308-10 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11116, 11123, 11124, 11126 ГПК України, Верховний Суд України постановив:

Відмовити у задоволенні заяви закритого акціонерного товариства "Тепличний" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 9 червня 2011 року у справі N 43/308-10.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

Головуючий

І. С. Берднік

Судді:

М. І. Балюк

В. П. Барбара

Л. Ф. Глос

Т. В. Гошовська

Л. І. Григор'єва

В. С. Гуль

В. І. Гуменюк

М. Б. Гусак

А. А. Ємець

Т. Є. Жайворонок

В. В. Заголдний

М. Р. Кліменко

Є. І. Ковтюк

П. І. Колесник

М. Є. Короткевич

В. І. Косарєв

О. В. Кривенда

О. Т. Кузьменко

Н. П. Лященко

В. Л. Маринченко

В. В. Онопенко

Л. І. Охрімчук

П. В. Панталієнко

М. В. Патрюк

В. Ф. Пивовар

П. П. Пилипчук

О. І. Потильчак

Б. М. Пошва

О. Б. Прокопенко

А. І. Редька

Ю. Л. Сенін

Т. С. Таран

О. О. Терлецький

Ю. Г. Тітов

І. Б. Шицький

В. Ф. Школяров

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали