ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12.01.2012 р.

Справа N 11/5026/446/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Є. Борденюк, суддів - І. Вовка, І. Кондратової, розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-ремонтне комунальне підприємство" на постанову від 21.09.2011 р. Київського апеляційного господарського суду у справі N 11/5026/446/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-ремонтне комунальне підприємство" про стягнення 265522,25 грн. (в судове засідання прибули представники сторін: позивача - ОСОБА_1, дов. від 21.12.2011).

Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України встановив:

У березні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-ремонтне комунальне підприємство" про стягнення 265522,25 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 12.04.2011 (суддя К. Довгань), яке залишене без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 (колегія суддів: Н. Коршун, П. Авдеєв, В. Куксов), позовні вимоги задоволено повністю з огляду на таке.

16.11.2007 між ТОВ "Райфайзен Лізинг Аваль" та ТОВ "Будівельно-ремонтне комунальне підприємство" укладений договір фінансового лізингу N L 1445-11/07, відповідно до умов п. 1.1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації, а лізингодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів та не може бути менше одного року.

Пунктом 5.3 додатка N 4 до договору сторони узгодили, що у разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

21.08.2008 відповідач передав, а позивач прийняв предмет лізингу, а саме сідловий тягач MAN TGA 18.390, 2005 р. випуску, що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати цей Договір та вилучити у лізингоодержувача Предмет лізингу у безспірному порядку, зокрема, у випадку несплати лізингових платежів, прострочення яких становить більше 30 днів.

Вимоги цього пункту договору повністю відповідають нормам чинного законодавства, зокрема, ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Крім того, п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює, що лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Матеріали справи свідчать про те, що у відповідності з п. 10.2.1. Загальних умов фінансового лізингу (додаток N 4 до договору) відповідачу був направлений лист вих. N 777-11/08 від 10.11.2008, в якому ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" повідомило відповідача про відмову від договору у зв'язку з існуванням заборгованості за лізинговими платежами, прострочення сплати якої становило понад 30 днів, та вимагало повернути предмет лізингу.

За невиконання умов договору позивач 25.11.2008 вилучив у відповідача предмет лізингу.

Пунктом 6.4 договору сторони передбачили, що у разі припинення або розірвання цього договору та/або вилучення предмета лізингу всі витрати, пов'язані з вилученням предмета лізингу та його подальшою реалізацією здійснюються за рахунок лізингоодержувача або відшкодовуються лізингодавцю лізингоодержувачем в повному обсязі.

Згідно з п. 10.3.2 додатка N 4 до договору, у випадку його дострокового припинення з підстав невиконання умов договору, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-ремонтне комунальне підприємство" повинно сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль": 1) комісію за дострокове припинення Договору в розмірі 2 % від суми непогашеної вартості предмета лізингу; 2) нараховані за Договором штрафні санкції (штраф, пеня); 3) суми, які відшкодовують витрати лізингодавця та не були сплачені лізингоодержувачем; 4) заборгованість по поточних лізингових платежах та нарахованих штрафних санкціях; 5) суму непогашеної вартості предмета лізингу, зазначену в Графіка для лізингового періоду, в якому має місце дострокове припинення Договору, та змінену за визначеними в договорі та додатками до нього (Графік, Загальні умови) правилами, які за розрахунками складають 265522,25 грн., що підтверджується рахунком-фактурою позивача від 13.03.2009 N L 1445-11/07/r.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Посилання відповідача на те, що позивачем порушені умови договору, а саме не проведення розрахунків з лізингоодержувачем після реалізації предмета лізингу, та введено в оману суд, так як позивачем було подано позовну заяву про стягнення заборгованостей зі сплати поточних лізингових платежів та не вказано, що позивач отримав предмет лізингу згідно з Актом вилучення предмета лізингу від 25.11.2008, судом відхилені, оскільки, як свідчать матеріали справи, 11.11.2010 між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та малим підприємством "КАШТАК" укладений договір купівлі-продажу N PR1445-11/10-1, відповідно до якого проданий предмет лізингу, а саме сідловий тягач MAN TGA 18.390, 2005 р. в., S/N-WMAH06ZZ15M00042, вартість якого відповідно до договору та Специфікації - 250000,00 грн.

Тобто, грошові кошти, отримані за продаж предмета лізингу, не перекривають розмір платежів - 265522,25 грн., які повинен сплатити відповідач.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ТОВ "Будівельно-ремонтне комунальне підприємство" посилається на невідповідіність висновків суду обставина справи та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, у зв'язку з чим просить рішення та постанову скасувати, позов залишити без розгляду.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справа та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

Позов заявлений лізингодавцем про присудження до стягнення з лізингоодержувача заборгованості за договором фінансового лізингу N L1445-11/07 від 16.11.2007 у сумі 265522,25 грн., яка виникла у зв'язку несплатою відповідачем рахунку N L 1445-11/07/г від 13.03.2009 на суму, яка є предметом спору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предмет лізингу переданий лізингоодержувачу за актом прийому-передачі від 21.08.2008.

10.11.2008 лізингодавець відмовився від договору фінансового лізингу у відповідності до п. 10.2.1 Загальних умов фінансового лізингу.

25.11.2008 лізингоодержувач повернув лізингодавцю предмет лізингу.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій посилаються на умови договору, якими обумовлені зобов'язання сторін.

Однак, відповідно до положень ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов.

Зазначені вимоги позивачем дотримані не були.

Виставлений позивачем рахунок на оплату та не оплачений відповідачем, що стало підставою для ухвалення судового рішення про задоволення позову, не є доказом невиконання відповідачем зобов'язань, заснованих на умовах договору.

Розрахунок сум, що заявлені до стягнення, обґрунтовується позивачем лише на стадії апеляційного провадження у поданих до суду поясненнях (а. с. 28 - 30 т. 2).

У порушення положень ст. 84 ГПК України господарськими судами попередніх інстанцій не досліджені докази виникнення та невиконання відповідачем грошових зобов'язань, що заявлені позивачем; додатково подані позивачем докази (розрахунок ціни позову, викладений у поясненнях, про що зазначено вище) не обґрунтовуються неможливістю їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього (ст. 101 ГПК України). Зазначена обставина залишена господарським судом апеляційної інстанції поза увагою.

Зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій припустилися порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справу необхідно передати на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-ремонтне комунальне підприємство" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Черкаської області від 12.04.2011, постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2011 у справі N 11/5026/446/2011 скасувати.

Справу передати до господарського суду Черкаської області на новий розгляд.

 

Судді:

Є. Борденюк

 

І. Вовк

 

І. Кондратова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали