ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17.02.2009 р.

N К-17610/07


Колегія суддів судової палати з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів - Гордійчук М. П., Матолича С. В., Фадєєвої Н. М., Харченка В. В., Шкляр Л. Т., провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосія Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.07.2007 року по справі N 2-27/251-2006 за позовом Акціонерного банку "Київська Русь" до Управління пенсійного фонду України у м. Феодосія Автономної Республіки Крим, третя особа - Науково-дослідний інститут аеропружних систем, про стягнення 515033 грн. 85 коп. встановила:

У квітні 2005 року АБ "Київська Русь" звернувся з позовом до Управління пенсійного фонду України у м. Феодосія Автономної Республіки Крим про скасування рішення N 325 від 29 березня 2005 року Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.07.2007 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з постановленими по справі рішеннями судів Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосія Автономної Республіки Крим звернулось з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального права скаржник ставить питання про скасування постанови господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2007 року та ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.07.2007 року та просить у задоволенні позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

Так, скаржник вважає, що згідно з п. 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058-ІV установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) вказаних коштів тільки за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу ПФУ суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальника щодо відшкодування цієї суми.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.10.2004 р. Управлінням Пенсійного фонду України у м. Феодосія Автономної Республіки Крим було здійснено перевірку перерахування сум страхових внесків Науково-дослідницького інституту аеропружних систем за період з 31 липня 2003 року по 20 вересня 2004 року. За результатами перевірки було складено акт N 219 від 12.10.2004 р. на підставі якого прийнято рішення N 325 від 29.03.2005 р. про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду України сум страхових внесків, фінансових санкцій. Цим рішенням на підставі пункту 1 частини 10 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки управління Пенсійного фонду України, за порушення вимог частини 12 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у відношенні позивача за первісним позовом було застосовано штрафні санкції у розмірі 515033,85 грн.

Пунктом 12 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 N 1058-ІV передбачено, що установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) вказаних коштів тільки за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу ПФУ суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальника щодо відшкодування цієї суми

У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним Банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду України суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Відповідно до ч. 6 ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року N 2121-III, при виконанні розрахункової операції банк зобов'язаний перевірити достовірність та формальну відповідність документу.

Відповідно до пункту 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національної валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України N 22 від 21.01.2004 року, банк не перевіряє правильність нарахування (обчислення) платежів, утриманих із заробітної плати/доходу і нарахованих на фонд оплати праці податків до бюджету та зборів/страхових внесків до державних цільових фондів. Відповідальність за правильність нарахування (обчислення) цих платежів несе платник.

Науково-дослідний інститут аеропружних систем одночасно з отриманням коштів для виплати заробітної плати не в повному обсязі сплатив авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, які підлягають нарахуванню на вказані виплати.

Отже, судова колегія погоджується з висновками попередніх інстанцій стосовно того, що на банківську установу покладено лише обов'язок перевірки загальної наявності платіжного доручення про перерахування страхових внесків.

Згідно ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло привезти до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного судами винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосія Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.06.2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 31.07.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст. ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

М. П. Гордійчук

 

С. В. Матолич

 

Н. М. Фадєєва

 

В. В. Харченко

 

Л. Т. Шкляр





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали