ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 27 березня 2012 року

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Барбари В. П., суддів - Балюка М. І., Берднік І. С., Гуля В. С., Ємця А. А., Колесника П. І., Потильчака О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" (далі - ПАТ "УСК "Гарант-Авто") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 8 листопада 2011 року в справі N 58/168 за позовом ПАТ "УСК "Гарант-Авто" до приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (далі - ПАТ "Просто-страхування") про стягнення суми, встановила:

У грудні 2011 року до Верховного Суду України звернулося ПАТ "УСК "Гарант-Авто" із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 8 листопада 2011 року в справі N 58/168 з підстав, передбачених пунктом 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Заява мотивована тим, що суд касаційної інстанції у цій справі, залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, застосувавши до спірних правовідносин статті 261, 262 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), дійшов висновку про те, що перебіг позовної давності щодо вимог про відшкодування шкоди у порядку регресу починається з моменту виникнення страхового випадку.

На обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого, на думку ПАТ "УСК "Гарант-Авто", ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, заявником надано постанову Вищого господарського суду України від 8 листопада 2011 року у справі N 5023/3978/11, у якій суд касаційної інстанції, застосувавши до подібних правовідносин ті самі норми матеріального права, висловив правову позицію про те, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішенні справи судом установлено, що 24 травня 2007 року між відкритим акціонерним товариством "Аерофлот-Російські авіалінії" та відкритим акціонерним товариством "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант" (найменування юридичної особи змінено на публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто") укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, відповідно до умов якого було застраховано автомобіль Шкода Октавія А5, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1.

3 березня 2008 року на перехресті вулиць Саперне Поле П. Лумумби у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля Деу Ланос, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_8, та автомобіля Шкода Октавія А5, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок якої останньому завдано пошкодження.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 11 березня 2008 року водія автомобіля Деу Ланос ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди внаслідок порушення пункту 16.11 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_8 застрахована ПАТ "Просто-страхування" відповідно до поліса N ВА/1392018 від 14 грудня 2007 року.

26 березня 2008 року позивач виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 11797,70 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Отже відповідно до вищенаведених вимог закону позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, який вчинив дорожньо-транспортну пригоду, застрахована ПАТ "Просто-страхування" відповідно до поліса N ВА/1392018 від 14 грудня 2007 року, то особою відповідальною за завдані у даному випадку збитки, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності є саме відповідач.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач 6 жовтня 2009 року направив ПАТ "Просто-страхування", як особі на яку покладено обов'язок по відшкодуванню збитків, заяву про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, однак зазначена вимога була залишена відповідачем без задоволення, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду за захистом свого права.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ПАТ "УСК "Гарант-Авто" у зв'язку зі спливом позовної давності, Вищий господарський суд України виходив із того, що перебіг позовної давності щодо вимог про відшкодування збитків у порядку регресу починається з моменту виникнення страхового випадку.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Частиною шостою статті 261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

За таких обставин саме з моменту виконання позивачем свого зобов'язання за договором добровільного страхування у нього виникло право подати регресний позов до суду.

У зв'язку з тим, що суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи неправильно застосував норми матеріального права, тому заява ПАТ "УСК "Гарант-Авто" підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11123 - 11125 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України постановила:

Заяву публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 8 листопада 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 11116 ГПК України.

 

Головуючий

В. П. Барбара

Судді:

М. І. Балюк

 

І. С. Берднік

 

В. С. Гуль

 

А. А. Ємець

 

П. І. Колесник

 

О. І. Потильчак





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали