ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22.04.2010 р.

N К-5575/08


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: суддів Васильченко Н. В., Кравченко О. О., Розваляєвої Т. С., Черпіцької Л. Т., Леонтович К. Г., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 6 грудня 2007 р. та постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2008 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя, Міністерства праці і соціальної політики Автономної Республіки Крим про стягнення, встановила:

Постановою Залізничного районного суду м. Сімферополя від 6 грудня 2007 р. справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя, Міністерства праці і соціальної політики Автономної Республіки Крим про стягнення позов частково задоволений. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя щодо незаконної сплати щорічної грошової допомоги до 5 травня, сплаченої за 2007 рік ОСОБА_2, неправомірними та стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя на користь ОСОБА_2 суму недоплаченої разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік в сумі 2542,48 грн. та відшкодування моральної шкоди в сумі 1500,00 грн.

Постановою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2008 р. вищевказану постанову скасовано в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя звернулося з касаційною скаргою, у якій просить постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 6 грудня 2007 р. та постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2008 р. та відмовити позивачу в позові. Касаційна скарга обґрунтована невірним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів знаходить підстави до її задоволення з огляду на наступне.

Задовольняючи позовні вимоги щодо визнання неправомірної відмови відповідача у виплаті щорічної грошової допомоги у 2007 році та стягнення відповідної недоплаченої суми такої допомоги, суди попередніх інстанцій помилково виходили з того, що для врегулювання спірних правовідносин у цій справі пріоритетними є норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Такий висновок зроблений судами з порушенням правил застосування норм матеріального права, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є інвалідом війни 3 групи, у зв'язку із чим має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком до 9 травня (повинна виплачуватися до 5 травня) відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

У 2007 році позивач отримав від відповідача грошову допомогу до 5 травня в розмірі 300 грн., передбачену Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Тобто в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій. При цьому дія статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" на час виникнення спірних правовідносин була зупинена Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Однак суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи позов, не врахував вище зазначених норм матеріального права про зупинення дії норми, за якою позивач мав право на отримання допомоги в більшому розмірі. Тобто суд застосував недіючу норму права.

Посилання судів на пункт 1 Рішення Конституційного Суду України N 6 рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), деякі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", у тому числі і положення пункту 13 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію частину 5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплати щорічної разової грошової допомоги, колегія суддів вважає помилковим, оскільки це рішення було прийнято після закінчення строку проведення цієї допомоги.

Тобто на момент виплати щорічної допомоги (до 5 травня 2007 року) відповідач діяв відповідно до діючого законодавства. Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави для здійснення такої виплати за 2007 р. відповідно до Закону від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII.

В такому випадку суду слід було керуватись приписами Рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 р. N 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, у пункті 3 мотивувальної частини якого суд зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом. автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

За змістом ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду є обов'язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні цієї частини вимог. Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини. Тобто підстави, передбачені ст. 1167 ЦК України, в даному випадку відсутні.

Згідно ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Колегія суддів прийшла до висновку, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суд першої та апеляційної інстанції порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів постановила:

Касаційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя задовольнити.

Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 6 грудня 2007 р. та постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2008 р. скасувати в частині визнання незаконною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя по недонарахуванню й невиплаті у 2007 році разової щорічної грошової допомоги ОСОБА_2 як інваліду війни 3 групи та зобов'язанню Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя провести нарахування й виплату ОСОБА_2 недоплаченої разової щорічної грошової допомоги як інваліду війни 3 групи в сумі 2542,00 грн.

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя по недонарахуванню й невиплаті у 2007 році разової щорічної грошової допомоги ОСОБА_2 як інваліду війни 3 групи та зобов'язанню Управління праці та соціального захисту населення Залізничної районної ради м. Сімферополя провести нарахування й виплату ОСОБА_2 недоплаченої разової щорічної грошової допомоги як інваліду війни 3 групи в сумі 2542,00 грн.

В решті постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя від 6 грудня 2007 р. та постанову апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 11 березня 2008 р. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав, передбачених ст. 237 - 239 Кодексу адміністративного судочинства України.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали