ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10.05.2012 р.

Справа N 4/418


Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого - Студенця В. І., суддів: Грека Б. М., Жукової Л. В., при секретарі - Савченко О. В. (за участю представників сторін позивача - Борисюк О. В.; відповідача - Мольченко В. Г., Стрішенець М. Ю.), розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства "Валтар" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 та на рішення господарського суду м. Києва від 22.11.2011 у справі N 4/418 за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" до Приватного підприємства "Валтар" про стягнення 20991,63 грн., встановив:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (далі - КП "Київреклама") звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "Валтар" (далі - ПП "Валтар") про стягнення 20991,63 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.09.2011 порушено провадження у справі N 4/418 за позовом КП "Київреклама" до ПП "Валтар" про стягнення 20991,63 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.11.2011 (суддя Борисенко І. І.) позов задоволено повністю. Суд стягнув з ПП "Валтар" на користь КП "Київреклама" суму основного боргу в розмірі 15397,00 грн., 1285,00 грн. пені, 1517,42 грн. індексу інфляції, 481,93 грн. 3 % річних, 2309,60 грн. штрафу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Рудченко С. Г., суддів Поляк О. І., Кропивна Л. В.) рішення господарського суду м. Києва від 22.11.2011 залишено без зміни, а апеляційну скаргу ПП "Валтар" - без задоволення.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 та рішенням господарського суду м. Києва від 22.11.2011, ПП "Валтар" подало касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю викладених у них висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправильних рішень, та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.04.2012 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 10.05.2012.

Відповідно до розпорядження Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 08.05.2012 N 03.10-05/137 у зв'язку з виходом суддів Черкащенка М. М. та Нєсвєтової Н. М. у відпустку для розгляду справи N 4/418, призначеної до перегляду в касаційному порядку на 10.05.2012 колегією суддів у складі: головуючий - суддя Черкащенко М. М., судді Нєсвєтова Н. М., Студенець В. І., сформовано колегію суддів у такому складі: головуючий - суддя Студенець В. І., судді: Грек Б. М., Жукова Л. В.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами встановлено, що між Головним управлінням з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (робочий орган), Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київреклама" (підприємство) та Приватним підприємством "Валтар" (розповсюджувач зовнішньої реклами) 29.08.2007 укладено договір N 00324 на право тимчасового користування місцем(-ями) для розміщення рекламного(-их) засобу(-ів), що перебуває(-ють) у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - договір).

Відповідно до п. 2.1 договору Головне управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надало ПП "Валтар" в тимчасове користування місця для розміщення рекламних засобів на підставі оформлених належним чином дозволів на розміщення зовнішньої реклами, а ПП "Валтар" зобов'язався здійснювати оплату за користування місцями для розміщення рекламних засобів в порядку та на умовах договору.

Пунктом 3.6.15 договору погоджено, що розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язується щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, отримувати у КП "Київреклама" рахунки на оплату права за тимчасове користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Згідно п. 4.3 договору розрахунки за договором здійснюються ПП "Валтар" щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця на поточний рахунок КП "Київреклама".

Судами встановлено, що КП "Київреклама" виставлені ПП "Валтар" рахунки-фактури: N 1381 від 11.01.2010, N 3676 від 10.02.2010, N 5978 від 17.03.2010, N 8415 від 12.04.2010, N 10561 від 13.05.2010, N 12877 від 15.06.2010, N 14874 від 13.07.2010, N 16997 від 09.08.2010, N 19269 від 07.09.2010, N 21178 від 12.10.2010, N 23103 від 15.11.2010, N 24950 від 13.12.2010, N 26977 від 14.01.2011.

Разом з тим, ПП "Валтар" всупереч п. 4.3. договору не здійснено плату за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріалами справи доведено і ПП "Валтар" не спростовано, що заборгованість останнього перед КП "Київреклама" за період з 11.01.2010 по 14.01.2011 відповідно до рахунків-фактур становить 15397,32 грн.

Разом з тим, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог КП "Київреклама" колегія суддів вважає передчасним з таких підстав.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 5 Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 N 2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами", регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління. Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до рішення Київської міської ради від 28.09.2006 N 8/65 госпрозрахункову організацію "Київреклама" перетворено у комунальне підприємство "Київреклама" та віднесено до сфери управління Головного управління з питань реклами виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації).

Пунктом 4.1.1 Порядку розміщення об'єктів зовнішньої реклами у м. Києві, затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 23.08.2007 N 1100 встановлено, що КП "Київреклама" укладає договори з розповсюджувачами зовнішньої реклами на право тимчасового користування місцями (для розміщення РЗ), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва та здійснює контроль за своєчасним надходженням плати за укладеними договорами.

Згідно п. 16.1 Порядку підставою для нарахування та внесення розповсюджувачем зовнішньої реклами відповідної плати є укладений договір на право тимчасового користування місцем (для розміщення РЗ), яке перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Пунктом 31 Типових правил визначено, що дозвіл скасовується до закінчення строку дії на підставі рішення виконавчого органу ради за письмовою заявою розповсюджувача зовнішньої реклами, у разі невикористання місця розташування рекламного засобу безперервно протягом шести місяців або не переоформлення дозволу в установленому порядку.

Згідно ст. 17 Порядку дозвіл скасовується на підставі відповідного рішення виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до закінчення строку його дії: за письмовою заявою розповсюджувача зовнішньої реклами; у разі невикористання місця розташування рекламного засобу безперервно протягом шести місяців; у разі не переоформлення дозволу у встановленому порядку; в інших випадках, встановлених законодавством України.

Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та скріплення печатками з моменту реєстрації робочим органом та діє протягом строку дії пріоритету або дозволу.

Проте, судами попередніх інстанцій не дано оцінки доводам ПП "Валтар" щодо припинення строку дії договору на підставі п. 8.1 договору у зв'язку з закінченням строку дії дозволу.

Також, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, не звернули уваги та не дали оцінки листу ПП "Валтар" N 5 від 02.02.2010, згідно якого підприємство, у зв'язку із складним фінансовим становищем, просило КП "Київреклама" призупинити надання права на тимчасове користування місцем для розміщення об'єктів зовнішньої реклами згідно адресної програми.

Згідно п. 3.4.2 договору підприємство зобов'язалось до 5 числа наступного після звітного місяця надати акти приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 3.6.3 договору розповсюджувач зовнішньої реклами зобов'язався отримати акт приймання-передачі наданих послуг до 5 числа наступного після звітного місяця та протягом 5 днів повернути підписаний акт приймання-передачі підприємству. Якщо розповсюджувач зовнішньої реклами протягом вказаного періоду не поверне підписаний акт, то вважається, що послуги надані належним чином.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій задовольняючи позов не дали належної оцінки виконанню сторонами п. п. 3.4.2, 3.6.3 договору щодо надання актів приймання-передачі наданих послуг та відповідно отримання вказаних актів розповсюджувачем зовнішньої реклами.

Наведене у даній постанові свідчить про неповне з'ясування судами першої та апеляційної інстанції фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а отже, і порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, постановив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Валтар" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2012 та рішення господарського суду м. Києва від 22.11.2011 у справі N 4/418 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

 

Головуючий, суддя:

В. І. Студенець

Судді:

Б. М. Грек

 

Л. В. Жукова





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали