ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29.12.2011 р.

Справа N 13/110-11


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В. І. - головуючого (доповідача), Бондар С. В., Грека Б. М., розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Київської області від 8 серпня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2011 року у справі за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" про стягнення 2886858,41 грн., встановив:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 2125774,94 грн. основного боргу, 163140,47 грн. пені, 433852,73 грн. інфляційних втрат, 164090,27 грн. 3 % річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 8 серпня 2011 року позовні вимоги задоволені частково. Поcтановлено стягнути з відповідача на користь позивача 2125774,94 грн. основного боргу, 433852,73 грн. інфляційних збитків, 164090,27 грн. - 3 % річних, судові витрати. В частині стягнення 163140,47 грн. пені відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2011 року рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" просить їх скасувати в частині відмови в стягненні з КП "Управління житлово-комунального господарства" пені, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як правильно встановлено судами, між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Управління житлово-комунального господарства" (споживач) був укладений договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання N 06/09-754-БО-17 від 23 вересня 2009 року (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується передати споживачу (відповідачу) природний газ, виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

На виконання умов укладеного договору позивачем протягом січня - вересня 2010 року належним чином виконувались зобов'язання щодо постачання та транспортування природного газу відповідачу, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом прийому-передачі послуг з газопостачання (а. с. 24 - 35).

В порушення умов укладеного договору КП "Управління житлово-комунального господарства" неналежним чином виконало свої зобов'язання щодо оплати поставленого та протранспортованого природного газу, частково сплативши грошові кошти в сумі 10065384,37 грн., у зв'язку з чим станом на 11 липня 2011 року заборгованість відповідача за отриманий природний газ становила 2125774,94 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, правильно задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 2125774,94 грн. за отриманий відповідачем протягом січня-вересня 2010 року газ, згідно умов укладеного сторонами договору на постачання газу N 06/09-754-БО-17 від 23 вересня 2009 року, 3 % річних в сумі 164090,27 грн. та 433852,73 грн. - інфляційних втрат.

Як правильно встановлено судами при розгляді справи, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" просив суд також стягнути з відповідача пеню на підставі пунктів 7.2, 7.10 договору в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу в розмірі 163140,47 грн.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 7.10 договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, у відповідності до п. 7.10 договору позивачем нарахована пеня в сумі 163140,47 грн. за період з 5 січня 2011 року по 5 липня 2011 року, тобто за шість місяців, що передують моменту звернення з позовом у зв'язку з наявністю заборгованості відповідача.

Пунктом 7.10 договору сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) на прострочену суму, оскільки, застосовуючи вказаний пункт договору у спірних правовідносинах сторони фактично визначили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту прострочення платежу, а з дати, що визначається шляхом зворотнього відрахунку шести місяців від дати звернення постачальника з претензією або позовом, що не відповідає положенням ч. 2 ст. 260 Цивільного кодексу України.

Отже, умови п. 7.10 договору N 06/09-754-БО-17 від 23 вересня 2009 року суперечать нормам ст. ст. 260, 261 Цивільного кодексу України та положенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд вважає, що місцевий господарський суд у рішенні, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції, вірно застосував норми матеріального права і обґрунтовано визнав неправомірним нарахування позивачем пені за період з 5 січня 2011 року по 5 липня 2011 року, оскільки позивачем нарахування пені проводилося у зворотньому порядку, а не за правилами, встановленим чинним законодавством.

За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд постановив:

Рішення господарського суду Київської області від 8 серпня 2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 листопада 2011 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

 

Головуючий, суддя:

В. Дерепа

Судді:

С. Бондар

 

Б. Грек





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали