ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

08.04.2008 р.

N К-1251706


Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Карася О. В. (головуючого), Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Рибченка А. О., Федорова М. О., при секретарі - Міненко О. М., представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 14.06.2005 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 15.08.2005 по справі N 10/157 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 до 1. Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції 2. Відділення державного казначейства у м. Стаханові, про стягнення суми ПДВ, встановив:

Заявлено позовні вимоги про стягнення 15535 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень 2003 року згідно уточнюючого розрахунку декларації.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.06.2005, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 15.08.2005 по справі N 10/157 в позові відмовлено.

Рішення суду мотивоване відсутністю надмірної сплати податку на додану вартість за звітний період, оскільки лише при фактичній наявності якої відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" виникає право на відшкодування податку на додану вартість.

Апеляційний господарський суд погодився із позицією суду першої інстанції, зазначивши фактичні обставини справи про наступне:

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.11.2003 по справі N 1/361 стягнуто з Державного бюджету України на користь суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за червень 2003 року в сумі 16857 грн., рішення набрало законної сили.

Після набрання названим рішенням законної сили, позивачем неодноразово надавався уточнюючий розрахунок декларації за червень 2003 року.

10.02.2005 позивачем наданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за червень 2003 року, в якому задеклароване від'ємне значення податку на додану вартість у сумі 15535 грн. В рядку 11.2 уточнюючого розрахунку відображено рішення платника про отримання бюджетного відшкодування 100 % шляхом перерахування на рахунок в установі банку.

Стаханівською ОДПІ проведена перевірка і складений акт від 05.08.2004 N 582/26-2912212394 про результати позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ПП ОСОБА_1 з питання правильності визначення податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню згідно декларації з ПДВ за червень, липень 2003 року.

В результаті перевірки встановлено, що податковий кредит складається із сум ПДВ, зазначених в податкових накладних переважно на придбання пшениці, а також інших товарів, послуг, розрахунки за які в переважній більшості проводились шляхом взаємозаліків. Фактична сплата податку на додану вартість, яка зазначена в податкових накладних, на підставі яких формувався податковий кредит, не встановлена.

21.07.2003 позивачем надана податкова декларація з податку на додану вартість червень 2003 року, в якій визначено від'ємне значення податку на додану вартість в 16857 грн. та в рядку 25.2 відображено рішення платника про отримання бюджетного відшкодування шляхом перерахування на рахунок в установі банку, стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за червень 2003 року в сумі 15535 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію на підставі встановленого вище, суди посилались на п. 1.8 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначаючи, що згідно з нормою цього Закону, крім визначених обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, передбачена обов'язкова наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. При цьому визначились, що зараховані суми використовую першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з Законом. І однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, в розумінні Закону про ПДВ, є сплата цих сум до Державного бюджету України. А відшкодуванню підлягають лише суми, які були сплачені бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його основної функції - формування доходів Державного бюджету України. Тобто, як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом про ПДВ встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку додану вартість та відшкодування такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

При цьому суди визнали, що відсутність надмірної сплати податку на додану вартість за звітний період позивачем не заперечується, а також позивачем не доведено, що суми податку на додану вартість сплачені ним грошовими коштами у складі ціни продукції.

Не погодившись із рішенням господарського суду Луганської області від 14.06.2005 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 15.08.2005 по справі N 10/157, позивач - Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1 (далі - СПД) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та задовольнити позов, посилаючись на пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1, пп. 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", зазначивши при цьому, що за цим законом - обов'язок сплати податку покладає виключно на продавця товарів (робіт, послуг), тобто на особу у якої згідно п. 7.3.1 цього Закону виникають податкові зобов'язання в не залежності від факту сплати їй грошовими коштами від покупця за отримані товари (роботи, послуги).

На думку скаржника судами були зроблені висновки, що не відповідають обставинам справи. Посилаючись на відсутність фактів сплати ПДВ контрагентами контрагентів у четвертій ланці ланцюга - суд відмовив у позові. Однак відсутність таких даних не є підтвердженням несплати ПДВ контрагентами контрагентів, крім того Законом про ПДВ не передбачено, що позивач повинен доводити їх сплату ПДВ.

А оскільки за результати господарської діяльності у червні 2003 року у позивача виникло від'ємне значення ПДВ, правомірність формування якого додаткового підтверджується актом перевірки першого відповідача та відсутністю податкових повідомлень-рішень Стаханівською ОДПІ про зменшення заявлених до відшкодування сум ПДВ, тому підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Відповідачі заперечення на касаційну скаргу не надали.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу п. 1.8 ст. 1 Закону України від 03.04.97 N 168 "Про податок на додану вартість" (в редакції на момент винесення судового рішення) - бюджетне відшкодування - це сума підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. А згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону - податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Зазначену норму місцевим та апеляційним судами зазначено таким чином, що крім визначених обов'язкових підстав виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість передбачена обов'язкова наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку. Таким чином суди дійшли висновку, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, в розумінні цього Закону є сплата цих сум до Державного бюджету України.

Тобто, аналізуючи вищевказані норми, суди вірно визнали те, що податковий кредит позивача сформований із сум ПДВ, зазначених в податкових накладних переважно на придбання пшениці, а також інших товарів, послуг, розрахунки за які в переважній більшості проводились шляхом взаємозаліків. І фактична сплата податку на додану вартість, яка зазначена в податкових накладних, на підставі яких формувався податковий кредит, не встановлена. Тобто обґрунтування касаційної скарги є помилковим, так як сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість відбувається за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

З огляду на встановлене судами та враховуючи зазначене вище, суд касаційної інстанції погоджується із висновком судів, враховуючи поняття платника податку, як особи, яка згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону про зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачує покупцем. Обґрунтування касаційної скарги зазначені висновки судів не спростовують, так як судами встановлена відсутність сплати позивачем суми податку на додану вартість грошовими коштами у складі ціни продукції.

Відповідно рішення господарського суду Луганської області від 14.06.2005 та постанова Луганського апеляційного господарського суду від 15.08.2005 по справі N 10/157 скасуванню не підлягають, як такі, що винесені за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального права.

Керуючись ст. ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 14.06.2005 та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 15.08.2005 по справі N 10/157 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237 - 239 КАС України.

 

Головуючий, суддя

О. В. Карась

Судді:

А. І. Брайко

 

Г. К. Голубєва

 

А. О. Рибченко

 

М. О. Федоров





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали