ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02.02.2011 р.

N 24/45


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів - Остапенка М. І. (головуючого), Гончарука П. А., Стратієнко Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Інвестбанк" на рішення господарського суду Львівської області від 22 червня 2010 року у справі N 24/45 за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Інвестбанк" до відкритого акціонерного товариства "Селянський комерційний банк "Дністер" (за участю третьої особи - приватного підприємства "Фінансові технології") про стягнення суми, встановив:

У березні 2009 року акціонерний комерційний банк "Інвестбанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Інвестбанк", звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Селянський комерційний банк "Дністер", про стягнення, з урахуванням уточнених позовних вимог, 423121,62 дол. США, в тому числі, 350000 дол. США заборгованості по кредиту, 8054,79 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту, в період з 13 березня по 16 квітня 2009 року, 65060,93 дол. США несплачених відсотків за період з 7 квітня по 1 грудня 2009 року та 5,90 дол. США пені за несвоєчасну сплату відсотків в період з 9 квітня по 16 квітня 2009 року, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань з повернення кредиту згідно умов укладеного ними міжбанківського кредитного договору N 674-08/Н від 24 грудня 2008 року.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постановлене у справі судове рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 2 лютого 2011 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24 грудня 2008 року сторонами укладено міжбанківський кредитний договір N 674-08/Н, за умовами якого позивач надав, а відповідач отримав кредит в сумі 350000 дол. США, який зобов'язався повернути, відповідно до додаткової угоди від 11 березня 2009 року, не пізніше 12 березня 2009 року зі сплатою 28 % річних.

Для забезпечення повернення кредиту, сторонами укладено договір застави (майнових прав на грошові кошти) в сумі 9200000 грн., що будуть отримані за договором N 5336/2 про відкриття кредитної лінії від 8 лютого 2008 року приватним підприємством "Фінансові технології".

У встановлений договором строк відповідач кредит і відсотки за користування ним не сплатив.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, встановивши, що позивач, звернувшись до господарського суду на підставі договору застави (майнових прав на грошові кошти) з позовом до приватного підприємства "Фінансові технології" про стягнення 2901342,10 грн. та звернення стягнення на нерухоме майно на таку ж суму, який постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2010 року задоволено та звернуто стягнення на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Інвестбанк" в сумі 2829693,17 грн. на нерухоме майно приватного підприємства "Фінансові технології", дійшов висновку, що позивач, реалізувавши своє право на заставлене майно, отримав від відповідача відступні, а тому зобов'язання відповідача перед позивачем за кредитним договором припинено відповідно до ст. 600 Цивільного кодексу України.

Проте, з такими висновками погодитись не можна.

Однією з підстав припинення зобов'язання, відповідно до ст. 600 Цивільного кодексу України, є передання боржником кредиторові відступного. Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Відступне є правочином і на нього поширюються всі нормативні вимоги, що визначають правовий режим правочинів (гл. 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України застава є видом забезпечення виконання зобов'язань.

Правовий режим застави визначено в пар. 6 гл. 49 Цивільного кодексу України.

При постановленні рішення суд першої інстанції на вказані норми матеріального права та правовий режим даних правочинів належної уваги не звернув і без достатніх правових підстав ототожнив відступлення права вимоги, згідно договору застави, з переданням відступного, як підставою припинення зобов'язання, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про припинення зобов'язання за кредитним договором.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін, фактичну ступінь виконання зобов'язань і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти відповідне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Інвестбанк" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Львівської області від 22 червня 2010 року у справі N 24/45 скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду.

 

Головуючий:

М. І. Остапенко

Судді:

П. А. Гончарук

 

Л. В. Стратієнко





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали