ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

10.03.2011 р.

N 14/145-10-4406


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючий, суддя - Першиков Є. В., судді: Данилова Т. Б., Ходаківська І. П., розглянувши матеріали касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 р. у справі господарського суду N 14/145-10-4406 Одеської області за позовом ВАТ "Концерн Стирол" до Одеської залізниці про стягнення 1532,41 грн. (за участю представників сторін: позивача - Демидас Д. А., дов. N 96 від 20.12.2010, відповідача - не з'явився), встановив:

У жовтні 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Концерн Стирол" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу в сумі 1532,41 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.12.2010 (суддя - Горячук Н. О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 (головуючого, судді - Журавльова О. О., суддів - Поліщук Л. В., Михайлова М. В.) ВАТ "Концерн Стирол" відмовлено у задоволенні позовних вимог за пропуском строку позовної давності, встановленого ст. 136 Статуту залізниць України.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Відкрите акціонерне товариство "Стірол" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове про задоволення позову ВАТ "Концерн Стирол".

ВАТ "Концерн Стирол" в касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що судами не враховано, що відповідно до ч. 4 ст. 315 Господарського кодексу України строк позовної давності обчислюється з дня отримання відповіді на претензію або спливу строку, встановленого для відповіді. При цьому відповідь на претензію була направлена ВАТ "Концерн Стирол" 13.07.2010, отримана 29.10.2010 р., вважає, що строк позовної давності позивачем не пропущений.

Заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 25.02.2010 р. вантажовідправником ВАТ "Концерн Стирол" зі станції відправлення Горлівка Донецької залізниці на адресу Одеського припортового заводу на станцію призначення Чорноморська-експорт Одеської залізниці для відправки на експорт групою вагонів було направлено карбамід (мочевина штучна) у кількості 3381120 кг, що підтверджується залізничною накладною N 51108600.

Отже, в силу ст. 307 Господарського кодексу, яка кореспондуються із ст. 909 Цивільного кодексу України вказана накладна свідчить про укладення між позивачем та залізницею як перевізником договору перевезення вантажу.

В процесі перевезення вантажу по вагону N 59240507 станцією Знам'янка Одеської залізниці складений комерційний акт АА N 054409/179/43 від 27.02.2010, згідно з яким в документі зазначено 1 ЗПП відправника, а фактично при перевірці на вагоні на ричагу фіксуючому верхні завантажувальні люки ЗПП відправника відсутній, натомість накладено свинцеву пломбу ст. Знам'янка Одеської залізниці. При зважуванні виявилось брутто 75600 кг, тара з документа 22740 кг, нетто 52860 кг, що складає різницю ваги проти документу у сторону зменшення на 1150 кг.

Також, в процесі перевезення вантажу по вагону N 59258954 станцією Знам'янка Одеської залізниці складений комерційний акт АА N 054410/180/44 від 27.02.2010 р., згідно з яким в документі зазначено 1 ЗПП відправника, а фактично при перевірці на вагоні на ричагу фіксуючому верхні завантажувальні люки ЗПП відправника відсутній, натомість накладено свинцеву пломбу ст. Знам'янка Одеської залізниці. При зважуванні виявилось брутто 75200 кг, тара з документа 21900 кг, нетто 53300 кг, що складає різницю ваги проти документу у сторону зменшення на 900 кг.

Судами встановлено, що вагони N 59240507, N 59258954 прибули на станцію призначення Чорноморська-експорт Одеської залізниці 27.02.2010 р. і в цей же день були видані одержувачу за вагою, зазначеною в комерційних актах, про що свідчать відповідні відмітки у залізничній накладній.

Одержувач вантажу ВАТ "Одеський припортовий завод" переуступив своє право на пред'явлення претензії та позову ВАТ "Концерн Стирол" як відправнику вантажу, що підтверджується переуступним написом у накладній, вчиненому у відповідності із ст. 133 Статуту залізниць України.

ВАТ "Концерн Стирол" заявив 02.07.2010 претензію Одеській залізниці про сплату 1532,41 грн. вартості недостачі вантажу, яка була відхилена та залишилась без задоволення.

Вирішуючи справу по суті, суди підставно виходили з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються із ч. 4 ст. 909, ч. 1 ст. 920 Цивільного кодексу України, і встановлюють, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. У ст. 2 Статуту залізниць передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначає Статут залізниць України.

В силу ст. 314 Господарського кодексу, ст. 924 Цивільного кодексу України, ст. ст. 110, 113 Статуту залізниць залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажу одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало.

З урахуванням встановлених обставин, складених комерційних актів суди дійшли висновку про не збереженість вантажу під час перевезення та наявності підстав для стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу, оскільки залізниця не довела відсутність своєї вини у недостачі.

Однак, у відзиві на позов Одеською залізницею було заявлено про застосування строку позовної давності та відхиленні клопотання позивача про поновлення строку.

Відхиляючи клопотання ВАТ "Концерн Стирол" та застосовуючи 6-місячний строк позовної давності по відношенню до залізниці, суди підставно виходили з того, що для заявлення позовів вантажовідправниками або вантажоодержувачами до залізниці встановлений скорочений 6-місячний строк позовної давності.

Так, статтею 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до статті 134 цього Статуту, а п. "а" ст. 134 Статуту залізниць встановлює порядок обчислення термінів для заявлення претензій про відшкодування вартості недостачі вантажу -з дня видачі вантажу.

Таким чином, суди дійшли висновку, що строк пред'явлення до суду позову про стягнення з перевізника вартості недостачі вантажу починається з дня видачі вантажу і становить шість місяців.

Із залізничної накладної N 51108600 судами встановлено, що вагони N 59240507, N 59258954 прибули на станцію призначення Чорноморська-експорт Одеської залізниці 27.02.2010 і в цей же день вантаж був виданий, таким чином право ВАТ "Концерн Стирол" на звернення до господарського суду з позовом виникло 27.02.2010 р., а строк позовної давності для стягнення з залізниці вартості недостачі вантажу сплинув 27.08.2010 р., проте ВАТ "Концерн Стирол" звернулось до господарського суду 11.10.2010 р.

Усвідомлення пропуску строку позовної давності позивачем викладено у клопотанні від 01.10.2010 про поновлення строку (а. с. 10). проте, судами це клопотання було відхилено через те, що позивач не довів поважності причин пропуску строку позовної давності, оскільки направлення позивачем до відповідача претензії не зупиняє та не перериває перебіг позовної давності, який в даному випадку обчислюється з дня видачі вантажу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій та зазначає, що загальні та скорочені строки позовної давності встановлені Цивільним кодексом України. Однак частиною другою статті 9 названого Кодексу визначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання, таким законом є ГК України.

З урахуванням частини другої статті 9 ЦК України, статті 315 ГК України та статті 136 Статуту позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний строк, який обчислюється відповідно до статті 134 Статуту - з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову (складання комерційного акта, акта загальної форми, списання коштів з особового рахунку тощо), про що додатково зазначено у пункті 2.12 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 N 04-5/225 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" та підтверджено у постанові Верховного Суду України по справі N 17/160 від 16.05.2006 р. за позовом ТОВ "Лемтранс" до Донецької залізниці.

Статтею 111-7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ВАТ "Концерн Стирол", оскільки судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Концерн Стирол" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 у справі N 14/145-10-4406 залишити в силі.

 

Головуючий:

Є. Першиков

Судді:

Т. Данилова

 

І. Ходаківська





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали