ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

11.06.2012 р.

Справа N 5015/7352/11


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Кривди Д. С. - головуючого, Бернацької Ж. О., Грек Б. М. (за участю представників: позивача - Морочинського А. М., представника відповідача - Петровського Ю. І.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Іскра" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року у справі N 5015/7352/11 господарського суду Львівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Іскра" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Євротранс" про стягнення суми, встановив:

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 06.06.2012 року, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Капацин Н. В., відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та на виконання рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 15.12.2010 N 12 і розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 14.05.2012 N 26-р призначено колегію суддів Вищого господарського суду України в такому складі: суддя Кривда Д. С. - головуючий (доповідач), судді Бернацька Ж. О., Грек Б. М. для перегляду у касаційному порядку постанови Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року у справі N 5015/7352/11 господарського суду Львівської області.

Публічне акціонерне товариство "Іскра" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Євротранс" та Приватної фірми "Кристал" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Євротранс" 51476,69 грн. вартості знищеного вантажу, 2589,27 грн. інфляційних, 1510,45 грн. 3 % річних, а також стягнення солідарно з відповідачів 16067,88 грн. вартості пошкодженого вантажу, 808,21 грн. інфляційних, 471,47 3 % річних.

Клопотанням від 07.02.2012 року позивач відмовився від позовних вимог до Приватної фірми "Кристал".

Рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2012 року у справі N 5015/7352/11 (суддя Синчук М. М.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року (судді: Зварич О. В. - головуючий, Якімець Г. Г., Хабіб М. І.) провадження у справі в частині позовних вимог до Приватної фірми "Кристал" припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України. У задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Іскра" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, між ВАТ "Іскра", правонаступником якого є ПАТ "Іскра" (клієнт) та ТОВ "ТК "Євротранс" (експедитор) укладено договір про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом по Україні та у міжнародному сполученні N ТР316/02.08 від 27.02.2008 року, за умовами якого експедитор зобов'язується за дорученням клієнта організовувати за участю третьої особи (перевізника) перевезення вантажу по Україні та у міжнародному сполученні по маршруту, вказаному в замовленні (додаток N 1) клієнтом, а клієнт зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену плату згідно замовлення, а також комісійну винагороду експедитору.

Відповідно до п. 1.4 договору експедитор відповідає перед клієнтом за дії третіх осіб, яких він залучив до виконання даного договору як за свої власні.

Згідно п. 4.1 договору вартість послуг експедитора згідно умов даного договору по кожному конкретному перевезенні встановлюється за домовленістю між клієнтом і експедитором та обумовлюється в замовленні.

Сторони погодили, що за шкоду, завдану клієнту (втрата, недостача, пошкодження, викрадення вантажу) третіми особами, які були залучені до виконання даного договору експедитором, останній відповідає перед клієнтом у розмірі завданої шкоди (п. 5.2.4 договору).

Також судами встановлено, що сторонами погоджено замовлення на перевезення N 38-81 від 23.11.2010 року, на виконання якого ПФ "Кристал" 25 - 27 листопада 2010 року здійснювала перевезення вантажу позивача автомобілем RENO НОМЕР_1 за маршрутом м. Брест - м. Львів.

Кількість вантажу, що прийнята до перевезення, відповідно до рахунку-фактури N ІЕ-02/07-10/9 від 25.11.2010 року, міжнародної автомобільної товарно-транспортної накладної N 0003357, становить 1499 коробок, загальною вартістю 17877,85 EUR.

27.11.2010 року о 02 год. 55 хв. на об'їзній трасі Луцьк-Ковель, с. Жидичин виникла пожежа в напівпричіпі номер НОМЕР_3 вантажного автомобіля RENO НОМЕР_2, що належить ПФ "Кристал", про що інспектором СНПД Ківерцівського РВ ГУМНС України у Волинській області складено Акт про пожежу від 27.11.2010 року. Ймовірною причиною пожежі, в результаті якої вогнем знищено частину вантажу позивача, згідно акта про пожежу, є занесення стороннього джерела запалювання із зовнішньої сторони автомобіля.

На підставі даного акта Ківерцівським РВ ГУМНС України у Волинській області складено довідку N 275 від 27.11.2010 року, в якій зазначено про те, що в результаті пожежі вогнем знищено частину вантажу (електролампочки).

06.12.2010 року комісією в складі представників сторін договору N ТР316/02.08 від 27.02.2008 року та представника ПФ "Кристал" складено Акт, яким зафіксовано недостачу електроламп після пожежі та часткової втрати вантажу, згідно акта митного огляду Волинської митниці від 29.11.2010 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Євротранс", місцевий господарський суд, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що в силу п. 6.1 договору від 27.08.2008 року ТОВ "ТК "Євротранс" як експедитор, звільняється від відповідальності за невиконання його умов внаслідок дії непереборної сили - пожежі, що трапилася в ніч на 27.11.2010 року.

Однак, зазначені висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 932 Кодексу експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб.

У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (стаття 934 Кодексу).

Главою 51 Цивільного кодексу України встановлені правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за порушення зобов'язання.

Зокрема, статтею 610 цієї глави визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 614 Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частина 2 зазначеної статті).

Згідно з частиною першою статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України у разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, підставою для звільнення від господарсько-правової відповідальності, на відміну від цивільно-правової, є обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 219 Господарського кодексу України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Пунктом 6.1 договору про надання транспортно-експедиторських послуг при перевезенні вантажів автомобільним транспортом по Україні та у міжнародному сполученні N ТР316/02.08 від 27.02.2008 року передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання умов цього договору, якщо воно є наслідком дії непереборної сили, як-от: пожеж, стихійних лих, блокад, війни, страйків, суспільних безладів, заборони експорту або імпорту, інших заборонних актів і дій органів влади і управління, у тому числі в порушення звичних законів мирного часу, або інших незалежних від сторін обставин, що унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов'язань по даному договору. В цьому випадку термін виконання зобов'язань відсувається на час, протягом якого будуть діяти ці обставини і наслідки.

При цьому пунктом 6.2 договору визначено, що сторона, для якої виникла неможливість виконання зобов'язань по цьому договору, повинна в найкоротший термін поставити до відома іншу сторону про виникнення обставин, які перешкоджають виконанню договору. Дійсним доказом наявності вищевказаних обставин і їх тривалості будуть служити підтвердження, що видаються Торгово-Промисловою Палатою.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено право торгово-промислової палати в Україні на проведення експертизи, контролю якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних товарів) і визначення їх вартості.

Згідно зі статтею 14 цього Закону торгово-промислова палата в Україні засвідчує обставини форс-мажору, відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України, а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні.

Однак, зазначені положення чинного законодавства залишені судами поза увагою; умови договору, на підставі якого між сторонами виникли цивільні права та обов'язки, належним чином не досліджувались.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов'язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Отже, пожежа може бути визнана непереборною силою лише за наявності об'єктивних умов та факторів та невідворотності дії зовнішнього чинника, що унеможливлюють виконання обов'язку боржником.

Звільнення від відповідальності можливе лише за умови виключення вини боржника, що характеризується умислом чи необережністю.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в частині вимог до Публічного акціонерного товариства "Іскра" спір було розглянуто судами попередніх інстанцій без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

З касаційної скарги вбачається, що рішення та постанова у справі в частині припинення провадження у справі до Приватної фірми "Кристал" не оскаржуються.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова в частині позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Іскра" підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи в зазначеній частині господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Іскра" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 року у справі N 5015/7352/11 господарського суду Львівської області та рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2012 року у даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК "Євротранс" скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення та постанову у справі залишити без змін.

 

Головуючий

Д. Кривда

Судді:

Ж. Бернацька

 

Б. Грек





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали