ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25.09.2003 р.

Справа N 6-15041кс02


У липні 2001 р. С. звернувся до суду з позовом до ДП про стягнення вихідної допомоги, мотивуючи свої вимоги тим, що він перебував у трудових відносинах із відповідачем і 6 липня 2001 р. внаслідок ушкодження здоров'я був звільнений з роботи за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з його невідповідністю виконуваній роботі за станом здоров'я. При звільненні відповідачем нарахована вихідна допомога із середнього заробітку, який розрахований з порушенням Порядку нарахування середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100.

Рішенням міського суду від 20 травня 2002 р., залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду від 15 серпня 2002 р., відмовлено в позові.

У касаційній скарзі С. порушив питання про скасування судових рішень із посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права. Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд із таких підстав.

Відмовляючи С. у позові, суд виходив із того, що відповідачем правильно та відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 "Про порядок обчислення середньої заробітної плати" проведений розрахунок вихідної допомоги.

Проте Судова палата з таким висновком суду не погодилася.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. У п. 4 згаданого Порядку зазначено: якщо перед настанням тимчасової непрацездатності або в інших випадках, коли нарахування проводиться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, розрахунок проводиться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового окладу.

За матеріалами справи, 21 січня 2001 р. з позивачем стався нещасний випадок і він отримав трудове каліцтво. Із цього часу протягом лютого, березня, квітня й травня 2001 р. С. перебував на лікарняному, а 6 червня 2001 р. був звільнений. До настання тимчасової непрацездатності він працював і отримував заробітну плату.

Постановляючи рішення про відмову в позові, суд не врахував вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, зокрема те, що час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (п. 2 ч. 6 Порядку).

За таких обставин та з урахуванням того, що при постановленні судових рішень неправильно застосовано норми матеріального права, ці рішення підлягали скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 334, 340 ЦПК, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України касаційну скаргу С. задовольнила, рішення міського суду від 20 травня 2002 р. та ухвалу апеляційного суду від 15 серпня 2002 р. скасувала, а справу направила на новий розгляд до суду першої інстанції.




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали