ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

30.08.2011 р.

N К/9991/12927/11


Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Малиніна В. В., Мойсюка М. І., Мороз Л. Л., Ситникова О. Ф., Чумаченко Т. А., розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову господарського суду Київської області від 7 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі за позовом Виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Акціонерного товариства "Тетіївагрохім" про стягнення заборгованості, встановила:

Виконавча дирекція Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась з позовом до Акціонерного товариства "Тетіївагрохім" про стягнення заборгованості.

Постановою господарського суду Київської області від 7 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Тетіївагрохім" на користь Київського обласного відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції 66,47 грн. пені, в задоволенні решти позову відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства "Тетіївагрохім" 5617,15 грн. витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи.

Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Виконавча дирекція Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами ревізії надходження, обліку та витрачання коштів АТ "Тетіївагрохім" від 08.06.2004, 21.07.2004, 10.08.2005, 19.07.2005, позивачем винесені рішення N 6 від 29.06.2004, N 146 від 26.07.2004, N 202 від 16.08.2005, N 236 від 25.07.2006 про стягнення з штрафних санкцій в загальній сумі 19007,49 грн.

Одночасно судами встановлено, що позивачем, починаючи з II півріччя 2002 року, неправильно проведено нарахування штрафних санкцій, що підтверджується даними про стан розрахунків АТ "Тетіївагрохім" з виконавчою дирекцією фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.07.2002 по 31.12.2006. Протягом зазначеного часу ним проводились нарахування штрафних санкцій на самі суми штрафних санкцій, які входили в загальну суму нарахованих внесків, тобто приплюсовані були до суми заборгованості по внескам, станом на 01.01.2007 переплата страхових внесків АТ "Тетіївагрохім" до Фонду складає 8788,10 грн. (зазначене підтверджується висновком N 9764 судово-бухгалтерської експертизи у справі N А17/222-07).

У даному висновку зазначено, що позивачем було нараховано пеню та штраф на суму заборгованості по страховим внескам - 4653 грн., яка підлягала списанню на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", але фактично була списана у 2003 році, до суми позову включені нараховані позивачем пеня та штраф на заборгованість 4653 грн., розмір пені та штрафу включених до суми позову за актами перевірок до 2009 року повністю документально не підтверджується, позивачем в актах перевірки від 08.06.2004, від 10.08.2005, та від 19.07.2006, нараховано пеню та штраф на суми нарахованих раніше пені та штрафу згідно з рішеннями позивача.

З врахуванням встановлених обставин, судами частково задоволені позовні вимоги з посиланням на те, що з відповідача підлягає до стягнення 66,47 грн. пені, в іншій частині позовні вимоги є безпідставними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, зважаючи на наступне.

Згідно ст. 19 Закону джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у в'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням є страхові внески страхувальників-роботодавців. Відповідач є платником страхового збору до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 28 зазначеного Закону передбачено, що страховик зобов'язаний здійснювати контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхувальником страхових внесків, а також обґрунтованістю проведених ним витрат страхових коштів.

Одночасно колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що позивачем, не доведено правильність нарахування відповідачу суми заборгованості та суми штрафних санкцій, не визначено розмір боргу на який було нараховано штрафні санкції, не зазначено формули на підставі якої позивач здійснив нарахування штрафних санкцій, у висновку експертизи N 9764 від 26.03.2008 визначено, що розмір пені, яка підлягала нарахуванню і стягненню з відповідача складає 66,47 грн., а решту штрафних санкцій було нараховано на суму заборгованості по страховим внескам, яка підлягала списанню на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", але фактично була списана у 2003 році.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанцій правомірно визнали позовні вимоги в частині стягнення 66,47 грн., решта позовних вимог є безпідставними і не підлягають задоволенню в повному обсязі

Враховуючи викладене та відповідно до ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 220, 2201, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Виконавчої дирекції Київського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відхилити, постанову господарського суду Київської області від 7 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Суддя

Л. Л. Мороз





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали