ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24.02.2016 р.

N К/800/5228/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А. М., Бившевої Л. І., Карася О. В. розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі N 826/12057/14 за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" про стягнення заборгованості, встановив:

Державна податкова інспекція у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - позивач, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" (далі по тексту - відповідач, ПрАТ "Київспецтранс"), в якому просила стягнути з відповідача кошти, в тому числі за рахунок готівки, в рахунок погашення податкового боргу зі сплати податку на додану вартість в розмірі 4208974,39 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто заборгованість перед бюджетом з розрахункових рахунків та за рахунок готівки ПрAТ "Київспецтранс" у розмірі 3607090,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 601884,39 грн. відмовлено.

За результатами перегляду зазначеного рішення, Київським апеляційним адміністративним судом 20 січня 2014 року винесено постанову, якою постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року скасовано та винесено нову, якою позов задоволено частково. Стягнуто заборгованість перед бюджетом з розрахункових рахунків та за рахунок готівки Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" у розмірі 1320004,99 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вважаючи рішення суду апеляційної інстанції таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу просив в її задоволенні відмовити.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Київспецтранс" зареєстровано Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 21 травня 1997 року та взято на податковий облік в ДПІ у Подільському районі м. Києва.

Відповідно до даних, зазначених відповідачем у 2013 - 2014 роках у податкових деклараціях з податку на додану вартість податкове зобов'язання по сплаті названого податку станом на 13 серпня 2014 року визначене у розмірі 4208974,39 грн.

Так, відповідачем подано податкові декларації з податку на додану вартість:

- за листопад 2014 року N 9082215214 від 19 грудня 2013 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 615659,00 грн.;

- за грудень 2014 року N 9088369388 від 20 січня 2014 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 569316,00 грн.;

- за лютий 2014 року N 9014693976 від 19 березня 2014 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 453210,00 грн.

- за березень 2014 року N 9022124647 від 20 квітня 2014 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 558336,00 грн.;

- за квітень 2014 року N 9028157618 від 19 травня 2014 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 510066,00 грн.

- за травень 2014 року N 9035490238 від 20 червня 2014 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сум і 450886,00 грн.;

- за червень 2014 року N 9041672416 від 18 липня 2014 року, якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 449523,00 грн.

Також, відповідачем подано уточнюючу декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 року N 9014689087 від 19 березня 2014 року, за якою самостійно визначено суму податкового зобов'язання в сумі 94,00 грн.

Крім цього, податковим органом була нарахована пеня в розмірі 601884,39 грн.

Таким чином, станом на 13 серпня 2014 року у відповідача обліковується податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 4208974,39 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено існування у відповідача заборгованості по сплаті податкового зобов'язання з податку на додану вартість, не сплаченого у порядку і строки, визначені Податковим кодексом України. Водночас суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення суми пені в розмірі 601884,39.

Скасовуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що відповідачем проведено часткову сплату податкового боргу, заявленого до стягнення, а тому стягненню підлягає сума заборгованості, яка не оплачена суб'єктом господарювання.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України).

Стаття 36 ПК України закріплює, що податковим обов'язком платника податку визнається його обов'язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.

Проте, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе сам платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

На виконання наведених вище положень, відповідачем до податкового органу було подано податкові декларації з податку на додану вартість.

Проте самостійно визначені суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість відповідач у встановлені Податковим кодексом України строки не сплатив, що і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

При цьому, пунктом 95.2 статті 95 ПК України закріплено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Як встановлено судами та підтверджено сторонами у справі, ДПІ у Подільському районі м. Києва платнику податків надіслано першу податкову вимогу N 1/2088 від 06 липня 2009 року, яка отримана відповідачем 15 липня 2009 року, та другу податкову вимогу N 2/2531 від 14 серпня 2009 року, яка отримана платником 04 вересня 2009 року.

Крім того, відповідачем підтверджено невиконання покладених на нього обов'язків щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірах, визначених у податкових деклараціях в сумі 1320004,99 грн.

Частина заборгованості у сумі 2208485,01 грн. оплачена ним протягом грудня 2013 року, лютого - червня 2014 року.

Погоджуючись з доводами відповідача, суд апеляційної інстанції встановив, що позивачем на підставі пункту 87.9 статті 87 ПК України зазначена сума зарахована в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за попередній період.

Тим часом, заборгованість, в рахунок погашення якої спрямовано сплачені відповідачем кошти, рішеннями судів розстрочена.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу правових підстав для зарахування сплачених відповідачем сум в рахунок погашення податкової заборгованості, щодо стягнення якої постановлені судові рішення та розстрочено їх виконання.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 210, 214, 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2015 року у справі N 826/12057/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

А. М. Лосєв

Судді:

Л. І. Бившева

 

О. В. Карась




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали