ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23.02.2016 р.

N К/800/38715/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого, судді - Сіроша М. В., суддів: Голубєвої Г. К., Юрченко В. П., розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ) на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2015 року у справі N 826/4169/15 за адміністративним позовом ДПІ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Медіа Уорлдвайд" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості, встановила:

У березні 2015 року ДПІ звернулася до суду з адміністративним позовом про стягнення заборгованості з податку на додану вартість.

Зазначила, що за Товариством рахується податкова заборгованість з податку на додану вартість, що виникла внаслідок несплати узгоджених грошових зобов'язань за податковим повідомленням-рішенням та податковими деклараціями.

17 червня 2015 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 22842,00 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4 серпня 2015 року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2015 року скасована, в частині стягнення з Товариства заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 22842,00 грн., в цій частині у задоволенні позову відмовлено.

В іншій частині постанова окружного суду залишена без змін.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва та постанови Київського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, за Товариством обліковується податковий борг у розмірі 612083,58 грн. з податку на додану вартість, що виник на підставі: податкових повідомлень-рішень N 0141121503 від 18.10.2011, N 00018372201 від 26.12.2014; податкових декларацій з податку на додану вартість N 9041429830 від 18.07.2014, N 9048399948 від 20.08.2014, N 9053719712 від 18.09.2014, N 9060616410 від 20.10.2014, N 9067501238 від 19.11.2014, N 9078804566 від 20.01.2015, N 9018805555 від 19.02.2015 та нарахованої пені у розмірі 26179,58 грн.

1 квітня 2013 року постановою Окружного адміністративного суду м. Києва, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року та Вищого адміністративного суду України від 19 березня 2014 року, у задоволенні позову Товариства до ДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення N 01411121503 від 18.10.2011 відмовлено.

23 квітня 2015 року ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 1 квітня 2013 року скасована, провадження у адміністративній справі закрите, у зв'язку з прийняттям 20.04.2015 ДПІ рішення N 15154/10/26-59-15-03-66 про застосування податкового компромісу за податковим повідомленням-рішенням ДПІ N 01411121503 від 18.10.2011.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно з ч. 1 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Апеляційний суд правильно зазначив, що окружний суд, задовольняючи частково позов, не врахував, що сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, 5 відсотків Товариством було сплачено, а податкові зобов'язання, нараховані податковим повідомленням-рішенням ДПІ N 01411121503 від 18.10.2011 є такими, що погашені. Позовні вимоги в частині стягнення з Товариства заборгованості, яка виникла на підставі зазначеного податкового повідомлення-рішення, не підлягають задоволенню.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає податкове зобов'язання як суму коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно з п. 20.1.18 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Податкового кодексу України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема, що стосується даного випадку, календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Суди обґрунтовано зазначили, що Товариством була сплачена податкова заборгованість з податку на додану вартість, що підтверджується платіжними дорученнями N 802 від 21.07.2014 у розмірі 22555,00 грн., N 926 від 21.08.2015 - 48515,00 грн., N 1076 від 19.09.2014 - 6200,00 грн., від 21.10.2014 - 71715,00 грн., N 1301 від 20.11.2014 - 69890,00 грн., N 1483 від 26.12.2014 - 171106,00 грн., N 48 від 22.01.2015 - 56120,00 грн., N 150 від. 23.02.2015 - 22842,00 грн.

Щодо стягнення з Товариства пені у розмірі 26179,58 грн. слід зазначити, що податковим органом не були надані докази обґрунтованості нарахування зазначеної пені. Підстав для задоволення позову в частині її стягнення не має.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалила:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2015 року, залишену без змін в частині постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2015 року, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 4 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

М. В. Сірош

 

Г. К. Голубєва

 

В. П. Юрченко




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали