ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

10.03.2011 р.

N К-50852/09

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого - судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів - Головчук С. В., Зайця В. С., Кочана В. М., Цвіркуна Ю. І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2009 року у справі за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Світловодської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату I - II ступенів N 2 про стягнення заборгованості, встановив:

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулось з позовом до Світловодської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату I - II ступенів N 2 про стягнення заборгованості.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2008 року позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 13415 грн. 35 коп.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2009 року скасовано постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2008 року та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача недоїмку зі сплати страхових внесків у сумі 819 грн. 35 коп.; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою на нього, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В запереченнях відповідач просив залишити скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що позивачем проведено перевірку Світловодської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату I - II ступенів N 2 щодо своєчасності нарахування та сплати страхових внесків. Перевіркою встановлено, що страхувальником не проведено нарахування страхових внесків до Фонду в розмірі 819 грн. 35 коп. Результати перевірки оформлені актом N 1198 від 22 грудня 2006 року.

На підставі цього акта позивачем прийнято рішення N 1 від 2 січня 2007 року про застосування та зарахування до бюджету ФССТВП, відображення у звіті сум фінансових санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цим рішенням до бюджету Фонду донараховано 819 грн. 35 коп., а також застосовано штраф в сумі 12596 грн. 00 коп.

Відповідачем суми коштів до Фонду не перераховані, в зв'язку з чим останній звернувся з позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив, що вимоги про стягнення ненарахованих до Фонду страхових внесків є обґрунтованими, проте застосування штрафу є безпідставним, оскільки відповідач діяв у відповідності із листом Міністерства освіти України та Міністерства фінансів України від 30 листопада 2005 року N 1/9-681, N 31-17000-02/5/25800.

З висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із народженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 19 Закону встановлено, що джерелами формування коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 Закону розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках: 1) для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб; 2) для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Пунктом 1 статті 1 Закону України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування" установлені розміри внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: для роботодавців - 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Порядок і строки сплати страхових внесків встановлено частиною 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", за якою страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону.

Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період.

Страхові внески, сплачені в іноземній валюті, підлягають перерахуванню на рахунок Фонду у валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати страхових внесків.

У разі нестачі у страхувальників-роботодавців коштів для виплати заробітної плати та сплати страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться пропорційно до сум заробітної плати.

У разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до Фонду суму несплачених страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 цього Закону.

Частиною 1 статті 30 Закону встановлено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником, у тому числі через ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Статтею 57 Закону України "Про освіту" встановлено, що держава забезпечує педагогічним та науково-педагогічним працівникам: виплати надбавок за вислугу років щомісячно у відсотках до посадового окладу (ставки заробітної плати) залежно від стажу педагогічної роботи у таких розмірах: понад 3 роки - 10 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків; виплату допомоги на оздоровлення у розмірі місячного посадового окладу (ставки заробітної плати) при наданні щорічної відпустки.

Підпунктами 2.2.2, 2.3.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року N 5, вказані виплати відносяться до фонду додаткової заробітної плати та заохочувальних та компенсаційних виплат. Відповідно до Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ці виплати підлягають обкладанням податком з доходів фізичних осіб, а отже на них нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

Законом України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" встановлюються та регулюються правовідносини, що склалися у зв'язку з нефінансуванням з бюджету виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту".

Порядок погашення вказаної кредиторської заборгованості державного бюджету з виплати надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки (далі - виплати) особам, які у період із січня 1997 по серпень 2002 року працювали на посадах педагогічних і науково-педагогічних працівників (у тому числі за сумісництвом) навчальних закладів та установ освіти, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2005 року N 934 "Про реалізацію Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів".

Судами встановлено, що при перевірці Управління освіти Кіровоградської міської ради виявлено, що страхувальником не проведено нарахування внесків до Фонду в розмірі 819 грн. 35 коп. на витрати, які пов'язані з погашенням у грудні 2005 року, червні та вересні 2006 року працівникам закладів освіти заборгованості з виплат, передбачених ст. 57 Закону України "Про освіту".

За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновками судів щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по виплаті страхових внесків.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що накладення штрафних санкцій на відповідача є безпідставним, оскільки він не мав наміру ухилитися від сплати штрафних санкцій, а діяв у відповідності із листом Міністерства освіти України та Міністерства фінансів України від 30 листопада 2005 року N 1/9-681, N 31-17000-02/5/25800, яким рекомендовано закладам освіти не нараховувати страхові внески до Фонду на суми погашення кредиторської заборгованості педагогічним і науково-педагогічним працівникам із виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком.

Зазначений лист не є нормативним актом, а тому при конкуренції норм закону та листа Міністерства освіти України та Міністерства фінансів України, відповідач повинен був керуватися положеннями закону.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2009 року скасувати та залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 5 листопада 2008 року.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 2391 КАС України.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали