ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 26 вересня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Панталієнка П. В., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Глоса Л. Ф., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Тітова Ю. Г., Яреми А. Г., розглянувши справу за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) до Світловодської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату I - II ступенів N 2 (далі - навчальний заклад) про стягнення заборгованості, встановив:

У вересні 2008 року Фонд звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до навчального закладу, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, у сумі 13415 грн. 35 коп.

На обґрунтування позову Фонд послався на те, що відповідач як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленим похованням, у грудні 2005 року та у червні 2006 року не провів нарахування страхових внесків до Фонду на суми витрат у розмірі 12596 грн., пов'язаних із погашенням заборгованості перед працівниками з виплат, передбачених статтею 57 Закону України від 23 травня 1991 року N 1060-XII "Про освіту" (далі - Закон N 1060-XII).

Суди встановили, що навчальний заклад є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.

22 грудня 2006 року уповноваженими фахівцями Фонду була проведена документальна ревізія відповідача з питань надходження, обліку та витрачання коштів Фонду за період з 1 січня 2005 року по 1 жовтня 2006 року.

У ході ревізії встановлено, що навчальний заклад порушив пункт 2 частини другої статті 27 Закону України від 10 січня 2001 року N 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 2240-III), абзаців 2, 5 пункту 1 статті 1 Закону України від 11 січня 2001 року N 2213-III "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування". Зокрема, здійснюючи у 2005 - 2006 роках погашення заборгованості перед працівниками з виплат, передбачених статтею 57 Закону N 1060-XII, відповідач не нарахував та не утримав страхові внески до Фонду на суму фонду оплати праці.

За результатами ревізії було складено акт від 22 грудня 2006 року N 1198 та винесено рішення від 2 січня 2007 року N 1 про застосування та зарахування до бюджету Фонду сум штрафних (фінансових) санкцій, а також відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум штрафних фінансових санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове соціальне страхування.

Відповідач нараховані штрафні (фінансові) санкції у звіті Ф4-ФСС з ТВП не відобразив та заборгованість не погасив.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 7 листопада 2008 року позов задовольнив: постановив стягнути із відповідача заборгованість у сумі 13415 грн. 35 коп.

Приймаючи рішення, суд виходив із того, що відповідач як платник збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування зобов'язаний сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Постановлено стягнути з відповідача 819 грн. 35 коп. недоїмки зі сплати страхових внесків, в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2011 року (Ухвала N К-50852/09) рішення суду апеляційної інстанції скасовано, залишено в силі рішення суду першої інстанції.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, навчальний заклад звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування касаційним судом положень законів України N 1060-XII та N 2240-III у подібних правовідносинах. На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2010 року (Ухвала N К-24384/08), яка, на його думку, підтверджує неоднаковість правозастосування.

Перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 22 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року N 16/98-ВР порядок здійснення платежів і резервування коштів, строки сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначаються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Законом України від 9 вересня 2004 року N 1994-IV "Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України "Про освіту" педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" заборгованість із виплат педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів, передбачених статтею 57 Закону N 1060-XII, які за змістом статті 21 Закону N 2240-III є базою нарахування страхових внесків, визнана кредиторською заборгованістю Державного бюджету України.

Механізм погашення такої заборгованості визначено Порядком погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2005 року N 934 (далі - Порядок), згідно з пунктом 4 якого відрахування, передбачені законодавством, із виплат науково-педагогічним працівникам здійснюються в установленому порядку.

Порядок і строки сплати страхових внесків на час виникнення спірних відносин були встановлені статтею 23 Закону N 2240-III.

Відповідно до частини другої статті 27 цього Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати страхові внески в установлені строки та в повному обсязі.

За правилами статті 30 Закону N 2240-III страхувальник-роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню.

За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми. Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду зі страхувальника у безспірному порядку.

На час проведення відповідачем виплат науково-педагогічним працівникам, норми Закону N 2240-III не містили положень, які б звільняли страхувальника від обов'язку нарахування та сплати страхових внесків з таких виплат чи відповідальності за неповноту їх сплати. Підстав стверджувати про відсутність правопорушення у сфері господарювання, яке полягає в несплаті страхових внесків, немає.

Спільний лист, роз'ясненнями якого керувався відповідач при здійсненні таких виплат, не носить нормативно-правового характеру, тому не міг застосовуватися навчальним закладом при нарахуванні та сплаті страхових внесків.

Висновок касаційного суду про правомірність застосування до навчального закладу штрафних (фінансових) санкцій за несплату страхових внесків ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права і відповідає практиці Верховного Суду України.

Так, скасовуючи ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2010 року (Ухвала N К-24384/08), на яку заявник посилається на підтвердження неоднакового правозастосування касаційним судом, Верховний Суд України у постанові від 30 травня 2011 року (Постанова N 21-49а11) висловив аналогічну правову позицію.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви Світловодської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату I - II ступенів N 2 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

П. В. Панталієнко

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

Л. Ф. Глос

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. І. Гуменюк

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

Ю. Г. Тітов

 

А. Г. Ярема

 

* * *

Правова позиція

На час проведення навчальним закладом виплат науково-педагогічним працівникам, норми Закону України від 10 січня 2001 року N 2240 "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" не містили положень, які б звільняли страхувальника від обов'язку нарахування та сплати страхових внесків з таких виплат чи відповідальності за неповноту їх сплати. Підстав стверджувати про відсутність правопорушення у сфері господарювання, яке полягає в несплаті страхових внесків, немає.

Отже, висновок касаційного суду про правомірність застосування до навчального закладу штрафних (фінансових) санкцій за несплату страхових внесків ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали