ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22.09.2011 р.

Справа N 26/153(10)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді - Поліщука В. Ю. (доповідач), суддів - Катеринчук Л. Й., Міщенка П. К. (за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_1, представник (довіреність N 506-50/10 від 27.12.2010 року); від відповідача - ОСОБА_2, представник (довіреність від 19.09.2011 року), розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 березня 2011 року та рішення господарського суду Львівської області від 22 грудня 2010 року у справі N 26/153(10) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" (м. Львів) про стягнення 18368967 грн. 59 коп., встановив:

У листопаді 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі за текстом - ТзОВ "Укрпромбанк") звернулось до господарського суду Львівської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" (далі за текстом - ТзОВ "Нафта-Львів") про стягнення заборгованості за Кредитним договором N 14/К-06 від 19.01.2006 року на загальну суму 18368967 грн. 59 коп., з яких: 11540336 грн. 00 коп. - тіло кредиту, 4907711 грн. 02 коп. - заборгованість по процентах за період з 28.11.2008 року по 28.10.2010 року, 1555393 грн. 97 коп. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 365 526 грн. 60 коп. - пеня за несвоєчасну сплату процентів. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем умов Кредитного договору N 14/К-06 від 19.01.2006 року щодо сплати кредитних коштів та процентів за користування ними у визначені Кредитним договором строки.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач подав заяву про зменшення розмір позовних вимог, якій просив стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором у сумі 18345955 грн. 77 коп., що складається із основної заборгованості за Кредитним договором розмірі 11540336 грн. 00 коп., процентів за період з 28.11.2008 року по 15.12.2010 року у розмірі 5256766 грн. 67 коп. та пені у розмірі 1548853 грн. 10 коп.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2010 року у справі N 26/153(10) (суддя - Деркач Ю. Б.) позов задоволено повністю. Рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема тим, що відповідач своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, при настанні строку сплати кредиту та процентів кошти не сплатив, внаслідок чого за ним утворилась прострочена заборгованість за Кредитним договором у сумі 18345955 грн. 77 коп.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 року у справі N 26/153(10) (головуючий суддя - Прицик Т. С., судді: Дубник О. П., Скрипчук О. С.) рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2010 року залишено без змін, апеляційна скарга ТзОВ "Нафта-Львів" - без задоволення. Постанову апеляційного господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Кредитним договором щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитними коштами. При цьому, апеляційний господарський суд вказав, що відповідач не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТзОВ "Нафта-Львів" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 року у справі N 26/153(10), прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги ТзОВ "Нафта-Львів" посилається на неповне з'ясування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, що мають значення для справи та невідповідність викладених в оскаржуваних рішеннях висновків обставинам справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.08.2011 року, згідно зі ст. 1114 ГПК України, касаційну скаргу ТзОВ "Нафта-Львів" прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

За Розпорядженням Заступника секретаря судової палати Васищака І. М. від 20.09.2011 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя - Поліщук В. Ю., судді: Катеринчук Л. Й., Міщенко П. К. (за вказаних у Розпорядженні підстав).

В судовому засіданні касаційної інстанції представник ТзОВ "Нафта-Львів" касаційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 року у справі N 26/153(10), прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Представник ТзОВ "Український промисловий банк" проти касаційної скарги заперечила, вважає законними та обґрунтованими рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.03.2011 року у справі N 26/153(10), просила залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення присутніх учасників судового процесу, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосуванням господарськими судами норми матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суду першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено, що 19.01.2006 року ТзОВ "Укрпромбанк" та ТзОВ "Нафта-Львів" уклали Кредитний договір N 14/К-06 про відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі за текстом - Кредитний договір), за умов п 1.1 якого ТзОВ "Укрпромбанк" (за текстом Кредитного договору - Банк) зобов'язався відкрити ТзОВ "Нафта-Львів" (за текстом Кредитного договору - Позичальник) відновлювальну кредитну лінію у розмірі 10000000 грн. 00 коп., яку Договором про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 24.04.2008 року збільшено до 15000000 грн. 00 коп.

Згідно з п. 2.2 Кредитного договору, Банк зобов'язався відкрити Позичальнику позичковий рахунок N 2063802300641 в ТзОВ "Укрпромбанк" та здійснювати видачу кредиту шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, відкритий в Банку, або шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів Позичальника.

Відповідно до пп. 1.1, 6.1.1 Кредитного договору, Позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням і повернути його у строк до 13.01.2009 року. Договором про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 24.12.2008 року строк повернення кредиту продовжено до 19.10.2009 року.

За умов п. 4.1 Кредитного договору, повернення кредиту Позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитом повертається Позичальником не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п. 1.1. Кредитного договору.

Відповідно до пп. 1.1, 4.4 Кредитного договору та Договору про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 14.02.2006 року, Позичальник зобов'язується щомісячно в строк з 28-го числа по останній робочий день поточного місяця сплачувати на рахунок Банку плату (проценти) за користування кредитом в розмірі 19 % річних, а з 01.09.2008 року, відповідно до умов Договору про внесення змін та доповнень до Кредитного договору від 01.09.2008 року - у розмірі 22 % річних.

У разі несвоєчасного повернення заборгованості Позичальник зобов'язаний сплатити проценти з розрахунку 20 % річних, а з 01.09.2008 року - у розмірі 23 % річних (п. 4.6 Кредитного договору).

Умовами п. 4.2 Кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту по день його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. Нарахування та сплата процентів здійснюється в валюті кредиту.

Пунктом 8.1 Кредитного договору передбачено, що у разі порушення термінів повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 0,1 % від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення, але розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла в період прострочення.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано скаржником, Банк виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, надав Позичальнику кредит, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з позичкового рахунку та відповідними меморіальними ордерами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за Кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, положення яких кореспондуються з нормами ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Господарські суди попередніх інстанцій підставно застосували до спірних правовідносин положення ст. ст. 193, 229 ГК України, ст. ст. 526, 530, 549, 552, 610 - 612 ЦК України та дійшли правомірного висновку щодо обґрунтованості вимог позову про стягнення суми основної заборгованості за Кредитним договором та наявності підстав для застосування приписів чинного законодавства щодо неустойки, оскільки відповідач своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконав, при настанні строку сплати кредиту та процентів - кошти не сплатив, внаслідок чого за ним виникла прострочена заборгованість за Кредитним договором у сумі 18345955 грн. 77 коп., що складається з заборгованості по кредиту у сумі 11540336 грн. 00 коп., заборгованості по процентах за період з 28.11.2008 року до 15.12.2010 року у сумі 5256766 грн. 67 коп., пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 1179643 грн. 66 коп. та пені за несвоєчасну сплату процентів у сумі 369209 грн. 44 коп.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що посилання скаржника на ч. ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України не можуть бути прийняті до уваги, виходячи з наступного.

Так, дійсно, відповідно до положень ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (ч. ч. 1,2).

Проте, скаржником не взято до уваги норми ч. 3 цієї статті, згідної якої відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Враховуючи неподання відповідачем під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій належних доказів, які б свідчили про вжиття ним всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання та, як наслідок, відсутність вини у невиконанні зобов'язання за Кредитним договором, такі посилання касаційної скарги не можуть бути прийняті до уваги. Водночас, слід зазначити, що за змістом відзиву на позовну заяву, апеляційної та касаційної скарг також не вбачається про вжиття відповідачем таких заходів або надання відповідних доказів.

Посилання скаржника на ст. 223 ГК України також не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції, оскільки зменшення розміру штрафних санкцій є правом, а не обов'язком господарського суду.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи апеляційним та місцевим господарськими судами її фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника не спростовують обґрунтованості висновків судів попередніх інстанцій, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафта-Львів" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10 березня 2011 року та рішення господарського суду Львівської області від 22 грудня 2010 року у справі N 26/153(10) залишити без змін.

 

Головуючий суддя

В. Ю. Поліщук

Судді:

Л. Й. Катеринчук

 

П. К. Міщенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали