ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.09.2010 р.

N 33/415-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Т. Дроботової - головуючого, Т. Гоголь, Л. Рогач (за участю представників: позивача - Турич Г. В., довіреність від 21.05.2010 р., відповідачів: Бонтлаб В. В., довіреність від 01.02.2010 р.; Біди К. М., довіреність від 01.02.2010 р.), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" на постанову від 21.06.2010 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 33/415-09 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Імпторгсервіс" до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласуня",  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Вассма" про стягнення 298367,92 грн., встановив:

ПВКФ "Імпторгсервіс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Ласуня" про стягнення заборгованості у розмірі 298367,92 грн., з яких: 23600,00 грн. - сума основного боргу, 26904,00 грн. штрафні санкції згідно основного договору, 26904,00 грн. - інфляційні, 7099,40 грн. - плата за користування чужими коштами відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та ТОВ "Ласуня" було укладено договір майнової поруки від 21.10.2008 р., за умовами якого ТОВ "Ласуня" зобов'язувався у повному обсязі відповідати перед ПВКФ "Імпторгсервіс" за виконання ТОВ "ТД "ВАССМА" обов'язків за договором купівлі-продажу N 2008210-005П, який був укладений між ПВКФ "Імпторгсервіс" та ТОВ "ТД "ВАССМА".

За умовами основного договору купівлі-продажу ТОВ "ВАССМА" отримало від ПВКФ "Імпторгсервіс" товар на загальну суму 236208,00 грн., який відповідно до умов пункту 4.1 договору повинно було оплатити в строк до 30.11.2008 р., проте, оплати отриманого товару так і не здійснив.

Відповіді на вимогу, направлену ТОВ ТД "ВАССМА" 18.05.2009 р. про сплату заборгованості, штрафних санкцій та інфляційних, позивачем отримано не було.

У зв'язку з чим, на підставі статей 553 та 554 Цивільного кодексу України ПВКФ "Імпторгсервіс" звернулось до суду з позовом до ТОВ "Ласуня" як солідарного боржника.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "Ласуня" зазначало, що внаслідок невиконання ТОВ ТД "ВАССМА" умов основного договору ПВКФ "Імпторгсервіс" звернулось до суду з позовом, тобто, ТОВ "ВАССМА" та ТОВ "Ласуня", відповідно до приписів статті 554 Цивільного кодексу України несуть солідарну відповідальність за невиконання умов основного договору купівлі-продажу, у зв'язку з чим, відповідач просив суд залучити до участі у справі ТОВ "ВАССМА" в якості співвідповідача.

У січні 2010 р. ПВКФ "Імпторгсервіс" подало до суду заяву про зміну предмету спору та просив суд залучити до розгляду справи у якості відповідача ТОВ ТД "ВАССМА" та стягнути солідарно з ТОВ "Ласуня" та ТОВ "ВАССМА" на користь позивача заборгованість у розмірі 298367,92 грн., з яких: 23600,00 грн. - сума основного боргу, 26904,00 грн. штрафні санкції згідно основного договору, 26904,00 грн. - інфляційне збільшення боргу, 7099,40 грн. - плата за користування чужими коштами відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (том 1 а. с. 59-61).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.01.2010 р. залучено до участі у справі відповідача 2 - ТОВ ТД "ВАССМА"

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2010 р. (суддя Рудовська І. А.) позов з урахуванням заяви про зміну заяви про зміну предмету позову задоволено, а саме: стягнуто солідарно з ТОВ "Ласуня" та ТОВ "ТД "ВАССМА" на користь ПВКФ "Імпторгсервіс" 236000,00 грн. - основного боргу, 26904,00 грн. коп. - інфляційних втрат, 28364, 52 грн. - пені, 7099,40 грн. - 3 % річних.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

За апеляційною скаргою ТОВ ТД "ВАССМА" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Лисенко О. М., Джихур О. В., Виноградник О. М.) переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2010 р. в апеляційному порядку, постановою від 21.06.2010 р. залишив його без змін.

ТОВ ТД "ВАССМА" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

До початку судового засідання ТОВ ТД "ВААСМА" було подано доповнення до касаційної скарги, в яких скаржник просив суд касаційної інстанції скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2010 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 р. та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що судом першої інстанції невірно було надано правову оцінку при прийнятті позову до розгляду та порушення провадження по даній справі, адже підставою для стягнення боргу та нарахованих сум штрафних санкцій із ТОВ "Ласуня" є безпосередньо договір N 20082110-005П від 21.10.2008 року, стороною у якому не є та не може бути ТОВ "Ласуня" по відношенню до позивача, так як даний договір купівлі-продажу укладено між позивачем та ТОВ "ТД "ВАССМА"., а позивачем жодним чином не ставилась вимога щодо невиконання ТОВ "Ласуня" умов майнової поруки від 21.10.2008 року.

Умови договору майнової поруки не містять строки настання виконання ТОВ "Ласуня" зобов'язання згідно даного договору, ним лише визначено, що відповідно до пункту 1.1 договору майнової поруки, поручитель зобов'язується в повному обсязі відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань ТОВ "ТД "ВАССМА""' по основному договору купівлі-продажу N 20082110-005П від 21.10.2008 року, укладеним між кредитором та боржником.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "Ласуня" було направлено ПВКФ "Імпторгсервіс" повідомлення (вимогу) про невиконання ТОВ "ТД "ВАССМА" зобов'язань взятих згідно договору купівлі - продажу.

Заявник касаційної скарги зазначив, що йому взагалі не було відомо про існування договору майнової поруки.

На думку скаржника, судами не було надано належної оцінки положенню статті 555 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Проте, ТОВ "Ласуня" та ТОВ "ТД "ВАССМА" не були належним чином повідомлені про необхідність виконання зобов'язання, а тому звернення ПВКФ "Імпторгсервіс" до суду було передчасним.

Заявник зазначає, що існування договору купівлі-продажу N 20082110-005П від 20.10.2008 р. не є підставою для визнання того, що товар фактично був поставлений саме за ним, а існування всіх інших документів, що подані позивачем не є належними доказами існування заборгованості саме за договором купівлі-продажу від 20.10.2008 р.

Крім того, скаржник зазначив, що згідно доводів позивача, якими він обґрунтовує свої вимоги, Ю строк оплати товару не настав, а тому не має підстав для застосування до ТОВ ТД "ВАССМА" відповідальності за порушення грошового зобов'язання, передбаченої договором та законом.

При цьому, за умовами договору сторони обумовили здійснення оплати товару при умові видачі позивачем та отриманні ТОВ ТД "ВАССМА" рахунку-фактури, проте, позивачем не було вчинено дій, які б надавали можливість ТОВ ТД "ВАССМА" здійснити оплату, оскільки рахунок позивачем не виставлявся.

Скаржник також зазначив, що заявою про зміну предмету позову позивачем були змінені й підстави позову, оскільки ПВКФ "Імпторгсервіс" звернулось до суду про стягнення заборгованості по договору майнової поруки від 21.10.2008 р., а подальшому просило суд стягнути заборгованість та штрафні санкції згідно договору купівлі-продажу N 20082110-005П від 21.10.2008 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга, з урахуванням доповнень, підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ПВКФ "Імпторгсервіс" про стягнення з ТОВ "Ласуня" та ТОВ ТД "ВАССМА" солідарно заборгованості у розмірі 298367,92 грн. за договором майнової поруки від 21.10.2008 р., укладеним між ПВКФ "Імпторгсервіс" та ТОВ "Ласуня".

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника. Поручителя слід вважати зобов'язаним надати виконання замість основного боржника лише з моменту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником у визначений строк.

Якщо за умовами поруки поручитель зобов'язаний нести цивільно-правову відповідальність за боржника у формі сплати неустойки необхідно встановлювати наявність підстав для притягнення боржника до цивільно-правової відповідальності, зокрема, протиправність та вину - для стягнення неустойки. Якщо немає підстав притягувати до відповідальності боржника, то не повинен виконувати зобов'язання за договором поруки і поручитель.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що у разі невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання кредитор має право заявити вимогу до поручителя про виконання договору поруки у солідарному порядку.

Як альтернативний варіант сторони можуть передбачити в договорі поруки субсидіарний порядок заявлення вимог.

До правовідносин поруки застосовуються загальні правила, що стосуються солідарних та субсидіарних зобов'язань встановлені у статтях 541 - 544 та статті 619 Цивільного кодексу України, приписи яких застосовуються в обсязі, що не суперечать суті поруки.

Якщо в договорі не передбачено субсидіарну відповідальність поручителя, кредитор має право, керуючись статтею 543 Цивільного кодексу України, звернутися як до боржника за основним зобов'язанням, так і до поручителя; як разом, так і окремо; як повністю, так і в частині боргу.

Тобто, при солідарній поруці кредитор наділяється правом самостійно вирішувати питання про те, до кого з них - боржника чи поручителя - чи до обох разом, в якій частині і в якій послідовності пред'являти свої вимоги.

При субсидіарній поруці перед тим, як заявити вимоги до поручителя, кредитор повинен звернутися до основного боржника. Частиною 2 статті 619 Цивільного кодексу України передбачено, що відмова боржника від задоволення цієї вимоги або неотримання на неї відповіді в розумний строк дають кредитору право вимагати виконання від поручителя.

Зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов'язаним виключно в межах строку, передбаченого у частині 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України встановлено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки (пункт 4 вказаної норми).

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції вказані приписи законодавства не були взяті до уваги та не були з'ясовані питання, зокрема, щодо:

- обізнаності Боржника - ТОВ "ТД "ВАССМА" про укладення між ПВКФ "Імпторгсервіс" як Кредитором та ТОВ "Ласуня" - Поручителем договору майнової поруки від 21.10.2008 р.;

- правової природи відповідальності сторін за договором майнової поруки від 21.10.2008 р., оскільки як вбачається зі змісту пункту 6.1 вказаного договору Поручитель та Боржник несуть солідарну (субсидіарну) відповідальність перед Кредитором за виконання зобов'язань за основним договором, а вказані види поруки є різними за своєю суттю;

- наявності підстав у Поручителя - ТОВ "Ласуня" вважати себе зобов'язаним надати виконання замість основного боржника - ТОВ "ТД "ВАССМА", оскільки такі підстави виникають лише з моменту невиконання або неналежного виконання зобов'язання боржником у визначений строк, встановивши при цьому, обставини стосовно наявності у Боржника - ТОВ "ТД "ВАССМА" підстав для виконання зобов'язань за основним договором купівлі продажу N 20082110-005П від 21.10.2008 р., невиконання або неналежне виконання Боржником своїх зобов'язань за основним договором;

- пред'явлення Кредитором - ПВКФ "Імпторгсервіс" вимоги до Поручителя або Боржника щодо виконання ними зобов'язань, як за основним договором купівлі-продажу 20082110-005П від 21.10.2008 р., так і за договором майнової поруки від 21.10.2008 р.;

- обставини щодо строку припинення майнової поруки за договором від 21.10.2008 р., з урахуванням приписів частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з пункту 4.1 договору купівлі - продажу N 20082110-005П від 21.10.2008 р., укладеного між ПВКФ "Імпторгсервіс" (Продавець) та ТОВ "ТД "ВАССМА" (Покупець), 50 % оплати проводиться на розрахунковий рахунок Продавця протягом 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку та 50 % до 30.11.2008 р.

Пунктом 5.2 вказаного договору встановлено, що Продавець - ПВКФ "Імпторгсервіс" зобов'язаний разом з відвантаженням товару направити Покупцю - ТОВ "ТД "ВАССМА" документи: товарну накладну; рахунок фактуру та сертифікати якості на товар.

При цьому, пунктами 6.1, 6.2 договору купівлі-продажу сторони передбачили, що Продавець зобов'язаний виставити рахунок на оплату Покупцеві згідно замовлення та сповістити Покупця про дату готовності товару для відвантаження, а Покупець зобов'язаний замовити, оплатити та отримати товар згідно повідомлення Продавця про готовність товару к відвантаженню.

Проте, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції обставини щодо дотримання сторонами вказаних умов договору купівлі-продажу N 20082110-005П від 21.10.2008 р. встановлені не були, а з видаткової накладної N ИТ-323 від 28.10.2008 р., на яку посилались суди в якості доказу отримання ТОВ "ТД "ВАССМА" товару та яка містить посилання на рахунок-фактуру N ИТ -323 від 13.10.2008 р., не містить посилань на підстави виставлення такого рахунку, а саме, що вказана накладна та рахунок - фактура видані на виконання договору купівлі-продажу N 20082110-005П від 21.10.2008 р.

Матеріали справи не містять рахунку-фактури N ИТ-323 від 13.10.2008 р., а також інших документів, передбачених умовами договору купівлі-продажу N 20082110-005П від 21.10.2008 р., як не містять доказів повідомлення ТОВ "ТД "ВАССМА" Продавцем про дату готовності товару для відвантаження, в порядку, встановленому пунктами 6.1, 6.2 договору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому, доводи скаржника щодо порушення судами правил територіальної підсудності та порушення норм статті 22 Господарського процесуального кодексу України, не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки не відповідають приписам процесуального законодавства.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.06.2010 р. у справі N 33/415-09 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2010 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Касаційну скаргу задовольнити.

 

Головуючий, суддя

Т. Дроботова

Судді:

Т. Гоголь

 

Л. Рогач

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали