ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.11.2011 р.

Справа N 25/521


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - С. Могил, суддів: Є. Борденюк, І. Кондратової розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на постанову від 07.09.2011 Київського апеляційного господарського суду у справі N 25/521 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення 5260292,08 грн.

В судове засідання прибули представники сторін: позивача - ОСОБА_1 (дов. від 12.10.2011).

Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УніКредит Лізинг" звернулося до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Мостобуд" заборгованості в розмірі 5173136,54 грн., в тому числі основний борг в розмірі 4508155,13 грн. за період з грудня 2008 року по листопад 2010 року, 3 % річних в сумі 101232,71 грн., інфляційних втрат у сумі 274025,87 грн. та пені в розмірі 289722,83 грн.

04.02.2011 позивачем через канцелярію господарського суду м. Києва подана заява про збільшення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить стягнути з відповідача 5260292,08 грн., в тому числі основний борг в розмірі 4508155,13 грн. за період з грудня 2008 року по листопад 2010 року, 3 % річних в сумі 118672,21 грн., інфляційні втрати у сумі 321479,66 грн. та пеня в розмірі 311985,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконувалися зобов'язання за договором фінансового лізингу від 426-LD від 25.02.2008 щодо оплати відповідних сум.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, зазначаючи про те, що розмір нарахованих штрафних санкцій значно перевищує розмір збитків, посилаючись на неправомірність договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.05.2011 (суддя С. Морозов), яке залишене без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 (колегія суддів: Л. Кондес, Г. Корсакова, Н. Нєсвєтова), позов задоволений повністю з огляду на таке.

Між позивачем та відповідачем 25 лютого 2008 року укладений договір фінансового лізингу N 426-LD, у відповідності до якого Лізингодавець (позивач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу (відповідачу) на строк та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 Договору). Предметом лізингу є обладнання, зазначене в Додатку N 1 "Специфікація"до цього договору, у відповідності до якого у лізинг передається бауер великий буровий агрегат БГ 20V, будівельний номер 1444 нов. з обладнанням до нього.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв у користування предмет лізингу, що підтверджується підписаними і завіреними печатками обох сторін Актами приймання-передачі від 04.07.2008 та від 06.08.2008.

Відповідно до п. 7.1 Договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку Лізингових платежів у Додатку N 2 до цього Договору.

Згідно із п. 7.5 Договору відповідач сплачує на користь позивача лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в Додатку N 2 до цього договору.

Додатковою угодою N 2 від 04.07.2008 до Договору сторони виклали Додаток N 2 до Договору в новій редакції, у відповідності до якої відповідач сплачує періодичні лізингові платежі щомісячно до останнього дня поточного місяця по 24298,41 євро за місяць починаючи з 31.08.2008 по 31.07.2013.

Як стверджує позивач, відповідач в супереч прийнятих обов'язків, свої зобов'язання за Договором не виконує, систематично порушує строки сплати лізингових платежів. Зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за період з 31.12.2008 по 30.11.2010 на загальну суму 4 508 155,13 грн. відповідач не виконав.

20.05.2011 позивачем через канцелярію господарського суду м. Києва подана заява про збільшення позовних вимог, у відповідності до якої позивач просить стягнути з відповідача 6983529,95 грн., в тому числі основний борг в розмірі 5853625,15 грн. за період з грудня 2008 року по квітень 2011 року, 3 % річних в сумі 166149,76 грн., інфляційні втрати у сумі 579058,39 грн. та пеня в розмірі 384696,65 грн. Вказана заява про збільшення позовних вимог не прийнята судом до уваги під час винесення рішення, зважаючи на таке. В заяві про збільшення позовних вимог від 20.05.2011 позивач просить додатково стягнути суму лізингових платежів за інший період - з грудня 2010 року по квітень 2011 року включно та відповідні штрафні санкції на цю суму. Це не може вважатися збільшенням позовної вимоги, заявленої позивачем у позові, оскільки по своїй правовій суті є зміною предмету позову (заявляється додаткова вимога про стягнення основного боргу та штрафних санкцій за інший період), яке могло бути здійснено позивачем лише до початку розгляду справи по суті.

Відповідач свої зобов'язання за Договором щодо сплати лізингових платежів в період з 31.12.2008 по 30.11.2010 згідно з Графіком сплати лізингових платежів не виконував. Заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати лізингових платежів станом на 24.12.2010 склала 4508155,13 грн.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що у випадку несплати відповідачем в належний термін будь-якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, відповідач сплачує позивачу неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов'язання за Договором щодо сплати лізингових платежів, на думку судів попередніх інстанцій, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 311985,08 грн., яка розрахована на суми заборгованостей, що сформувалися в період з 31.07.2009 по 30.11.2010 та розрахунок якої зазначений позивачем в заяві про збільшення позовних вимог від 04.02.2011.

Враховуючи відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобов'язання за Договором щодо оплати лізингових платежів господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку про присудження до стягнення з відповідача на користь позивача суми 3 % річних в розмірі 118672,21 грн. та суми втрат від інфляції в розмірі 321479,66 грн. розрахованих на суми заборгованостей, що сформувалися в період з 31.07.2009 по 30.11.2010 та розрахунок яких зазначений позивачем в заяві про збільшення позовних вимог від 04.02.2011.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, публічне акціонерне товариство "Мостобуд" посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить рішення та постанову в частині стягнення пені, інфляційних втрат, 3 % річних скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, з огляду на те, що вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті виключає застосування кредитором вимоги про сплату інфляційних втрат гривні, а застосування судами відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у спосіб нарахування пені здійснене без дотримання вимог ст. 233 ГК України щодо права суду на зменшення неустойки.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.

Додатковою угодою N 2 від 04.07.2008 сторони погодили сплату щомісячних лізингових платежів виражених у Євро, до останнього дня поточного місяця. Лізингові платежі проводяться у гривні (п. 7.5 Договору).

Відповідно до п. 8.2 Договору неустойка сплачується з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з кожен день прострочки.

Тобто, у термін, визначений графіком платежів, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізинговий платіж, виражений в іноземній валюті, у гривневому еквіваленті. З цього часу невиконане грошове зобов'язання є зобов'язанням, вираженим в національній валюті.

Присудження до стягнення судами попередніх інстанцій пені за прострочку виконання грошового зобов'язання має правові підстави.

Вимога кредитора про стягнення боргу з урахуваннями індексу інфляції відповідає законодавчим положенням ст. 625 ЦК України базується на невиконанні грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті України.

Посилання скаржника на безпідставне незастосування судом законодавчих положень щодо зменшення неналежної до сплати пені, не може бути підставою для зміни рішення касаційною інстанцією, оскільки відповідно до положень ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права додатково перевіряти докази, які можуть лежати в основі реалізованого (або нереалізованого) судом права про зменшення неустойки.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Мостобуд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 у справі N 25/521 залишити без зміни.

 

Судді:

С. Могил

 

Є. Борденюк

 

І. Кондратова





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали